ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 року м. Київ № 640/2846/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В. при секретарі судового засідання Кібальник Я.В.

за участі представників сторін:

позивача - Топлиго Д.М.

від відповідача - Рудак О.В.

від третьої особи - Горелик Р.М.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором

дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо

прокурорів Офісу Генерального прокурора

третя особа Одеська обласна прокуратура

про визнання протиправним та скасування рішення від 15 жовтня 2020 року

№ 257дп-20,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора (далі по тексту - відповідач), третя особа - Одеська обласна прокуратура, про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 15 жовтня 2020 року № 257дп-20.

В обґрунтування позову зазначено, відповідачем не дотримано процесуальні вимоги щодо порядку розгляду дисциплінарних скарг (п. 2, 11, 12, 14, 18, 26 розд. III Порядку № 266); рішення порушує принцип обґрунтованості (ст. 2 КАС), оскільки прийнято без урахування усіх фактичних обставин, що мають значення для його прийняття та внаслідок не вжиття комісією заходів щодо об`єктивного та оперативного встановлення обставин, зазначених у п. 1, 19 розд. III Порядку № 266; висновки Кадрової комісії про наявність підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності фактично ґрунтуються на неперевірених свідченнях ОСОБА_2 - заявника у кримінальному провадженні та переліку деяких матеріалів кримінального провадження, які комісія не досліджувала; в порушення п.12, 14 розд. ІІІ Порядку № 266 Кадровою комісією не проведено додаткову перевірку, всупереч клопотанням позивача щодо опитування свідків, що заявлялись у поясненнях від 30.06.2020 (Додаток 1), усних поясненнях 15.10.2020, які давали можливість всебічно, повно та неупереджено встановити обставини події; в порушення п.19 розд. ІІІ Порядку № 266 в оскаржуваному рішенні не надано правової оцінки доказам, наданим позивачем у поясненнях від 30.06.2020, на засіданні Кадрової комісії і запереченнях від 15.10.2020 (Додаток 2) та не вказано, які саме з наданих позивачем доказів комісією не прийняті до уваги та з яких мотивів, чи спростовані ці докази (пояснення) тощо; Кадровою комісією не проведено перевірку порушень порядку проведення службового розслідування, матеріали якого є однією з підстав для винесення Рішення (порушення п.19 розд. ІІІ Порядку № 266); Кадровою комісією не здійснено належну перевірку доказів на достовірність та допустимість, що призвело до формування Рішення на підставі аналізу документів, які офіційно не надходили до Кадрової комісії і комісії з проведення службового розслідування, а також тим, які не відповідають ДСТУ 4163-2003; оскаржуване рішення не містить посилань на достовірні та допустимі фактичні дані (докази), які б беззаперечно свідчили про порушення позивачем правил прокурорської етики із застосуванням чітких та зрозумілих критеріїв.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки службове розслідування було проведено у відповідності до норм чинного законодавства, а викладені у ньому обставини та подані до суду матеріали службового розслідування у повному обсязі підтверджують правові підстави для застосування до позивача заходів впливу у вигляді звільнення з посади.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року продовжено підготовче провадження на тридцять днів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивачем до суду подано клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що місце проживання позивача - м. Одеса та зазначає, що надзвичайна епідеміологічна ситуація на території України, яка спричинена коронавірусом, унеможливлює брати участь у судовому засіданні в Окружному адміністративному суді міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2021 року клопотання позивача - задоволено. Судове засідання 11 серпня 2021 року призначено у режимі відеоконференції.

Також, позивачем заявлено клопотання про допит свідків, зокрема, позивач просив викликати в якості свідків:

слідчу СВ Київського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 ,

слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 ;

слідчого СВ Київського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 ;

адвоката ОСОБА_6 ;

ОСОБА_7 .

Необхідність опитування свідків позивач обґрунтував тим, що вони можуть надати свідчення про фактичні обставини справи, які відбулися 02 березня 2020 року та спростувати висновок про наявність позаслужбових стосунків у цей день.

Розглянувши клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення та відповідно виклику свідків з огляду на наступне.

Відповідно до статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з`ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи. Учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити його ім`я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання.

Правовідносини, пов`язані з проходженням служби працівниками органів прокуратури, регулюються Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123, Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом.

Згідно частини першої статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

Суд зазначає, що в даному випадку, в рамках кримінального провадження № 62020000000000277 від 13.03.2020 за ч. 3 ст. 368 КК України позивача було затримано слідчими Державного бюро розслідувань у порядку ст. 208 КПК України. При цьому, наразі слідство триває, тому вказані особи можуть надавати пояснення та свідчення в рамках вказаного кримінального провадження.

В даному провадженні, суд досліджує процедуру розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Також, 26 квітня 2021 року позивачем подано клопотання про вилучення доказів із матеріалів справи.

Зокрема, позивачем зазначено наступне:

«До матеріалів дисциплінарного провадження долучено наступні документи: лист слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних порушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління ДБР М.В. Козаченка вх.№ 31932/вх-20 від 29.05.2020 з додатками на 26 арк. (копія протоколу допиту ОСОБА_2 від 27.03.2020, копія протоколу затримання ОСОБА_1 , копія протоколу затримання ОСОБА_7 , копія протоколу огляду від 26.03.2020 (с.1-3, 9, 10)) (арк.с. 64-94 Том 1 Дисциплінарного провадження); пояснення ОСОБА_2 від 13.05.2020, надані прокурору Одеської області (арк.с.158-160 Том 1 Дисциплінарного провадження); пояснення ОСОБА_8 від 15.05.2020, надані прокурору Одеської області (арк.с.161-162 Том 1 Дисциплінарного провадження);

Під час дисциплінарного провадження за моїм клопотанням від 19.09.2020, на мою електронну адресу членом дисциплінарної комісії надавалися додаткові документи, відповідно до яких встановлено наступне.

До матеріалів дисциплінарної справи № 257дп-20 відносно мене долучено:

текстовий файл під назвою «Довідка за матеріалами службового розслідування стосовно прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 ». Оскільки відповідачем не надано мені копію дисциплінарної справи, номер аркушу цього файлу у справі мені не відомий (арк.с.160-164 Том 2Дисциплінарного провадження);

інформація прокурора С. Гоіна від 08.09.2020 № 07/3-801вх. (а.с.126-128 Том 2 Дисциплінарного провадження).

Враховуючи, що: документи № 2-3 до комісії з службового розслідування безпосередньо не надавались, та не офіційно їй не передавались; документ № 1 з додатками надійшов до комісії з службового розслідування після завершення розслідування та не був об`єктом дослідження а ні комісії зі службового розслідування, а ні дисциплінарної комісії; вищезазначений текстовий файл не містить необхідних реквізитів документа відповідно до ДСТУ 4163-2003, що свідчить про відсутність юридичної сили, інформація прокурора С. Гоіна від 08.09.2020 № 07/3-801вх є фальсифікованою думкою заінтересованої сторони обвинувачення про злочин та не містить копій документів кримінального провадження, які в ній перелічені і не надавались на розгляд дисциплінарної комісії, зазначені докази викликають обґрунтований сумнів , у їх достовірності, належності та допустимості».

Аналогічне клопотання заявлено у судовому засіданні 22 вересня 2021 року.

Суд зазначає, що відповідно до відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

В даному випадку, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження недопустимості вищезазначених доказів, наданих відповідачем. Не наведено підстав вважати, що вказані докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, клопотання позивача про вилучення доказів зі справи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 22 вересня 2021 року сторонами підтримано позиції, зазначені у письмовому вигляді. У задоволенні клопотання про вилучення доказів із матеріалів адміністративної справи відмовлено з вищенаведених підстав. Розгляд справи відкладено на 12 жовтня 2021 року.

У судовому засіданні 12 жовтня 2021 року позивач просив суд задовольнити позов, відповідач просив відмовити. У судовому засіданні 12 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

До кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - Кадрова комісія) 15 червня 2020 року надійшла дисциплінарна скарга прокурора Одеської області ОСОБА_9 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 , підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у якій зазначені пункти 1, 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену кадрової комісії ОСОБА_10 (протокол від 15 червня 2020 року доданий до матеріалів справи), яким 17 червня 2020 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-623дс-189дп-20 та одночасно розпочато перевірку.

15 жовтня 2020 року Кадровою комісією за результатами розгляду висновку члена кадрової комісії ОСОБА_10 про наявність дисциплінарного проступку від 15 вересня 2020 року № 07/3/2-623дс-189дп-20 (далі - Висновок) винесене рішення № 257дп-20 (далі - Рішення).

Кадрова комісія вирішила: притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

Вказане рішення мотивовано тим, що в діях прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 , яким грубо порушено вимоги статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 16, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, Присяги працівника прокуратури, правил прокурорської етики, статей 2, 9, 36 КПК України, пункту 3 розділу IV Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генерального прокурора від 28 березня 2019 року № 51, під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12017160500004809 від 12 серпня 2017 року.

Підставою для такого висновку стали:

матеріали службового розслідування за фактами можливих позаслужбових стосунків прокурора ОСОБА_1 ;

копії матеріалів кримінального провадження № 62020000000000277 від 13 березня 2020 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України та за передбаченого частиною 5 статті 27, частини 3 статті 27, частини 3 статті 368 КК України.

Вважаючи рішення Комісії від 15 жовтня 2020 року № 257 дп-20 протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України № 1697-VII «Про прокуратуру».

На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.

Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ята статті 47 Закону № 1697-VII).

Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

За результатами дисциплінарного провадження КДКП може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора), у разі якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення (пункт 1 частини четвертої статті 49 Закону № 1697-VII).

Відповідно до частини третьої статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 Закону № 1697-VII).

Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

За пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 цього Закону прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Статтями 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики), визначено, що прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та основними обов`язками і правами прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні: завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.

Відповідно до пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України16 травня 2017 року за № 623/30491), до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки, а саме використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, встановлені в ході дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для прийняття рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень. Комісія не надає оцінки доказам, отриманим іншими органами та їх посадовими особами, зокрема в ході кримінального та інших видів проваджень, обґрунтованості підозр у вчиненні кримінальних та інших правопорушень. Натомість відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. На підставі викладеного Комісія отримала копії матеріалів кримінального провадження матеріалів кримінального провадження № 62020000000000277 від 13 березня 2020 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України та за передбаченого частиною 5 статті 27, частини 3 статті 27, частини 3 статті 368 КК України.

У рішенні від 15 жовтня 2020 року № 257дп-20 встановлено наступне:

«відповідно до наказу про розподіл обов`язків між працівниками Одеської місцевої прокуратури № 1 від 30 січня 2020 року № 1 на ОСОБА_1 покладено обов`язок здійснення процесуального керівництва та підтримання обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини проти власності.

Прокурор ОСОБА_1, незважаючи на обізнаність з вимогами діючого законодавства та усупереч обов`язку неухильного їх дотримання, усвідомлюючи суть злочину та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, діючи умисно, з корисних мотивів та з метою власного незаконного збагачення, вчинив дії, які дискредитують його, як працівника прокуратури, що набуло негативний суспільний резонанс, суттєво підірвало авторитет та престиж органів прокуратури.

Так, прокурор ОСОБА_1 здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017160500004809 від 12.08.2017 за фактом заволодіння ОСОБА_8 грошовими коштами в сумі 129 тис. грн., досудове розслідування у якому здійснювалося Київським ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.

Здійснюючи нагляд у формі процесуального керівництва у вищевказаному кримінальному провадженні, прокурор ОСОБА_1 встановив причетність до скоєння злочину ОСОБА_8 , який являється племінником ОСОБА_2 .

Переслідуючи корисливі мотиви, ОСОБА_1 06.03.2020 висунув вимогу ОСОБА_2 передати йому неправомірну вигоду в сумі 25 тис. доларів США за перекваліфікацію вказаного кримінального правопорушення з ч. З ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України та подальше вчинення залежних від нього дій щодо закриття цього провадження за строками давності.

При цьому, не бажаючи бути викритим, прокурор ОСОБА_1 проінформував ОСОБА_2 , що усі подальші зустрічі та передача йому коштів буде здійснюватися через посередника - його знайомого ОСОБА_7 .

У подальшому, ОСОБА_7 за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 , діючи за вказівками останнього, 25.03.2020 зустрівся з ОСОБА_2 та повідомив йому про необхідність передачі обумовленої суми грошових коштів.

Цього ж дня, 25.03.2020, під час зустрічі з ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ОСОБА_2 повідомлено, що після отримання грошових коштів ОСОБА_7 , ОСОБА_1 вчинить залежні від нього, як процесуального керівника, дії у кримінальному провадженні № 12017160500004809 від 12.08.2017, а саме: організує зміну слідчим у кримінальному провадженні кваліфікації з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України, погодить повідомлення про підозру ОСОБА_8 , а у подальшому забезпечить затягування слідства у провадженні для можливості застосування положень ст. 49 КК України щодо звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, що передбачає подальше закриття кримінального провадження судом.

Наступного дня, 26.03.2020, о 17 год. 36 хв. ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_2 для передачі ОСОБА_1 25 тис. доларів США в офісному приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 5 .

Цього ж дня, ОСОБА_1 забезпечив складення слідчим у кримінальному провадженні постанови про зміну кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12017160500004809 від 12.08.2017 та повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яке ОСОБА_1 погоджено.

За результатами безперервної фіксації подальшої протиправної діяльності ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 62020000000000277 від 13.03.2020 за ч.3 ст. 368 КК України останніх було затримано слідчими Державного бюро розслідувань у порядку ст. 208 КПК України.

Доводи дисциплінарної скарги підтверджуються поясненнями та матеріалами.

Зокрема, поясненнями ОСОБА_11 , який підтвердив факт спілкування з ОСОБА_1 з приводу кримінального провадження; поясненнями старшого слідчого СВ Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_3, яка підтвердила факт вчинення нею процесуальних дій щодо зміни кваліфікації у кримінальному провадженні № 2017160500004809 від 12.08.2017, контроль її дій та відповідну ініціативу ОСОБА_1 на їх вчинення.

Водночас, кадровою комісією досліджено пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , надавши їм критичну оцінку.

Зокрема, ОСОБА_1 скрив факт зустрічі ввечері 25.03.2020 разом з ОСОБА_7 на вулиці Богдана Хмельницького біля кінотеатру «Родина» з ОСОБА_2 , про яку останній згадував у своїх поясненнях.

ОСОБА_1 надав родичу ОСОБА_8 на його прохання юридичну консультацію про процесуальний порядок вручення повідомлення про підозру, мотивуючи свої дії тим, що законодавством України передбачена відкритість роботи прокурора, необхідність допомоги юридично необізнаним особам надавати додаткову інформацію довідкового характеру при їх зверненні.

Кадрова комісія вбачає у наданих поясненнях прояв нещирості та оцінює їх як спосіб захисту позивача.

Крім того, кадровою комісією прийнято до уваги, що Управлінням з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора здійснювалося (на час розгляду дисциплінарного провадження) досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020000000000277 від 13.03.2020 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України та за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. З ст. 368 КК України.

У зазначеному кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_1 підозрюється у тому, що він, діючи умисно та переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення за пособництва ОСОБА_7 висловив прохання та у подальшому 26.03.2020 близько 17 год. 36 хв. одержав від ОСОБА_2 25 тис. дол. США, у офісному приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 5 за вчинення в інтересах третьої особи - ОСОБА_8 дій у кримінальному провадженні № 12017160500004809, які віднесені до його службових обов`язків, чим вчинив прохання та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. З ст. 368 КК України.

ОСОБА_1 27.03.2020 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 268 КК України.

Підозру ОСОБА_1 обґрунтовано наступними доказами:

заявою ОСОБА_2 від 13.03.2020 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 , який за пособництва особи на ім`я ОСОБА_12 вимагає від нього грошові кошти в сумі 25 тис. доларів США за перекваліфікацію кримінального правопорушення;

протоколом добровільного надання грошових коштів від 26.03.2020;

протоколами допиту свідка ОСОБА_2 від 13.03.2020;

протоколом освідування ОСОБА_7 від 27.03.2020;

протоколом огляду від 27.03.2020 прибудинкової території до балкону добудови до квартири АДРЕСА_2 (з правої сторони будинку), де проживає ОСОБА_7 , в ході якого під лівим вікном, що виходить з вказаного балкону, на бетоні виявлено та вилучено три пакунки з грошовими коштами на загальну суму 25 тис. доларів США;

витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12017160500004809 від 12.08.2017;

постановою про зміну попередньої кваліфікації кримінального правопорушення від 26.03.2020 у кримінальному провадженні № 12017160500004809;

повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 26.03.2020 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні № 12017160500004809;

наказом № 25 від 30.01.2020 за підписом керівника Одеської місцевої прокуратури №1 Царелунги К. про розподіл посадових обов`язків між працівниками Одеської місцевої прокуратури №1;

протоколом допиту свідка - слідчої у кримінальному провадженні №12017160500004809 ОСОБА_3 від 01.04.2020 щодо здійснення процесуального керівництва прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 ;

протоколом допиту старших оперуповноважених УСР в Одеській області ОСОБА_13 та ОСОБА_14 якими зазначені обставини викидання грошей із вікна балкону-добудови за місцем проживання ОСОБА_7 ;

висновком експерта КНДІСЕ від 14.04.2020 №100062/10300-10303/20- 34 за результатами проведення судової експертизи хімічних речовин та хімічних виробництв, відповідно до якої спеціальна хімічна речовина, що міститься в паперовому конверті із зразком спеціальної хімічної речовини «Світлячок-М» «долученої до протоколу огляду грошових коштів від 26.03.2020» має спільну родову належність із спеціальною хімічною речовиною, що виявлена на наданих серветках «зі змивами правої та лівої рук ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 » та наданих грошових коштах;

матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, якими зафіксовані зустрічі та розмови ОСОБА_1 , ОСОБА_7 з заявником, а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Крім того, перебування прокурора ОСОБА_1 біля будинку проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується протоколом його затримання 26-27 березня 2020 року. Грошові кошти, які є предметом злочину, виявлено за тією ж адресою».

За висновком КДКП, викладеним у оскаржуваному рішенні, позивач проігнорував етичні норми, які є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури та держави в цілому, оскільки прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії призводять до зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти. Водночас Комісія зазначила, що під час розгляду висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора в межах компетенції було встановлено факти вчинення дисциплінарних проступків, пов`язаних зі вступом у протиправні позаслужбові стосунки, та порушення правил внутрішнього службового розпорядку.

Кадровою комісією встановлено, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, а саме дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури в частині протиправних позаслужбових стосунків - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб (п. 2 розділу І Порядку № 111); одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно з п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».

Так, згідно з вимогами ч. ч. 3, 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний неухильно додержуватися присяги прокурора, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс), затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, до поведінки ОСОБА_1 висувалися зазначені вимоги.

Згідно зі ст. ст. 19, 21 Кодексу прокурор має не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Згідно зі ст. 33 Кодексу відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Підвищені вимоги щодо етичної поведінки до прокурорів встановлюються також актами міжнародних інституцій.

Відповідно до Модельного кодексу поведінки державних службовців (Рекомендація № R (2000) 10 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо кодексів поведінки державних службовців, прийнята Комітетом міністрів на 106 сесії 11.05.2000) державний службовець повинен здійснювати свої повноваження відповідно до закону й тих законних вимог і етичних стандартів, що стосуються його чи її функцій, завжди поводитися таким чином, щоб була забезпечена віра громадськості у чесність, безсторонність і ефективність публічної влади.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватися найбільш високих норм чесності.

Відповідно до п. п. 1,3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації Об`єднаних Націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію. Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Таким чином, зазначені правові положення в сукупності з установленими обставинами свідчать про наявність у діях позивача дисциплінарних проступків, а отже і наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за пунктами 5 - 7 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

У своїй позовній заяві та позивач указує на незаконність використання Комісією матеріалів незавершеного кримінального провадження, зокрема і матеріалів НСРД як доказів у дисциплінарному провадженні.

З цього приводу суд зазначає, що відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

На виконання наведених вище положень статті 222 КПК України Комісія отримала необхідні для ухвалення оскаржуваного рішення копії матеріалів кримінального провадження, дозвіл на використання яких у межах дисциплінарного провадження надано безпосередньо прокурором.

З цього приводу суд зазначає, що немає підстав для висновку про те, що вказані докази, використані у дисциплінарному провадженні, були отримані у незаконний спосіб.

До того ж частиною шостою статті 46 Закону № 1697-VII члену Комісії надано право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.

Суд звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі «X. проти Австрії» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі «C. проти Сполученого Королівства» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Рінгвольд проти Норвегії», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора Велика Палата Верховного Суду зробила також у своїх постановах від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та 9901/728/18 відповідно), від 03 лютого 2021 року (справа № 9901/203/19, П № 11-294заі20).

Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що матеріали НСРД не можуть бути доказами в дисциплінарному провадженні, оскільки рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності хоч і прийняте з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, але ґрунтується на самостійних правових підставах, у тому числі висновку про результати службової перевірки. Докази, покладені в основу оскаржуваного рішення, Комісія отримала у порядку, встановленому порядком і може враховувати їх під час прийняття спірного рішення.

Суд також відхиляє доводи позивача про порушення відносно нього принципу презумпції невинуватості.

Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Однак установлені Комісією за результатами дисциплінарного провадження факти та обставини, пов`язані з поведінкою прокурора під час подій, що стали предметом досудового розслідування, мають значення тільки для прийняття рішень Комісією в межах її компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача у межах кримінального провадження, а лише перевірила відповідність поведінки позивача вимогам Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики.

З огляду на викладене доводи позивача про те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності особи не може передувати доведеності її винуватості вироком суду, який набрав законної сили, або іншому остаточному рішенню суду, яке ґрунтується на досліджених у належному процесуальному порядку доказах, є помилковими.

Суд вважає, що Комісія належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення Комісії є вмотивованим, містить конкретні, визначені законом підстави звільнення позивача з посади в органах прокуратури, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, в частині протиправних позаслужбових стосунків - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; порушення правил внутрішнього службового розпорядку, що є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за пунктами 5-7 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Щодо процедури розгляду дисциплінарного провадження.

Відповідно до Конституції України Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

У зв`язку із набранням чинності (з 25.09.2019) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) до 01.09.2021 зупинено дію положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, що регламентували роботу відповідного органу, який здійснює дисциплінарне провадження. Крім того, її голова та члени вважаються звільненими з посади, а їх повноваження - достроково припиненими (пп. 2 п. 21 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення»).

Наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 № 9 утворена кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Відповідно до цього наказу кадрова комісія забезпечує розгляд дисциплінарних скарг про вчинення дисциплінарних проступків прокурорами Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, а також здійснення щодо них дисциплінарного провадження.

У своїй діяльності кадрова комісія керується Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом № 113-ІХ, Порядком розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 266 (далі - Порядок № 266) та іншими нормативно-правовими актами.

До кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - кадрова комісія) 15.06.2020 надійшла дисциплінарна скарга прокурора Одеської області ОСОБА_9 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 , підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у якій зазначені пункти 1, 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену кадрової комісії ОСОБА_10 (протокол від 15.06.2020), яким 17.06.2020 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-623дс-189дп-20 та одночасно розпочато перевірку.

Відповідно до п. 6 розд. І Порядку № 266 дисциплінарне провадження передбачає: відкриття дисциплінарного провадження; проведення перевірки дисциплінарної скарги; розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та прийняття рішення.

Пунктом 2 розд. III Порядку № 266 встановлено строк проведення перевірки дисциплінарної скарги та відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, який не перевищує тридцяти робочих днів із дня прийняття рішення про відкриття дисциплінарного провадження, а у випадку повторного розподілу дисциплінарного провадження - із дня такого розподілу.

Так, останній запит у дисциплінарному провадження, який у ході перевірки підготовлено членом кадрової комісії ОСОБА_10 відповідно до Порядку № 266, датовано 25.06.2020. Отже, член кадрової комісії ОСОБА_10 закінчив перевірочні дії у дисциплінарному провадженні до 29.07.2020 - у межах строків, встановлених Порядком № 266, та приступив до складання висновку.

Слід зазначити, що законодавством не передбачено строків для складання членом кадрової комісії висновку про наявність або відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

Висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 складено 15.09.2020 та розглянуто на засіданні кадрової комісії 15.10.2020 Відповідно до п.п. 16, 18 розділу III Порядку № 266 передбачено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів кадрової комісії. Якщо рішення про накладення дисциплінарного стягнення не набрало чотирьох голосів, кадровою комісією ухвалюється рішення про закриття дисциплінарного провадження. Член кадрової комісії, який проводив перевірку дисциплінарної скарги та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.

За результатами обговорення та голосування, за наявності чотирьох голосів членів комісії ( ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ), кадровою комісією прийнято рішення притягнути до дисциплінарної відповідальності прокурора Одеської місцевої прокуратури № 1 Одеської області ОСОБА_1 та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до п. 24 Розділу III Порядку № 266 кадрова комісія має право оголосити лише резолютивну частину прийнятого рішення. Повний текст рішення виготовляється з урахуванням встановленого строку для його вручення або надсилання.

Копія рішення кадрової комісії вручається прокурору, стосовно якого воно прийнято, або протягом семи робочих днів надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівнику органу прокуратури, уповноваженому приймати рішення про застосування до прокурора дисциплінарного стягнення, також оприлюднюється на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора протягом трьох днів (п.п. 26, 27 Порядку № 266). Рішення оприлюднено 27 жовтня 2020 року.

Таким чином, дисциплінарна скарга прокурора Одеської області Вихора М.А. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 розглянута у спосіб та у строки, визначені Законом «Про прокуратуру», Законом № 113-IX та Порядком № 226.

Щодо доводів позивача про неможливість використання матеріалів кримінального провадження, оскільки вказані матеріали надійшли лише 29 травня 2020 року суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, Висновок про результати зазначеного службового розслідування складено комісією та затверджено прокурором Одеської області 27.05.2020.

До матеріалів службового розслідування долучено:

08 квітня 2020 року - копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2020 у справі № 757/13769/20-к щодо застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу (супровідний лист ДБР № 10-02-03-6969 від 30.03.2020),

15 квітня 2020 року - пояснення ОСОБА_1 ,

17 квітня 2020 - копії повідомлень про підозру ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.03.2020 у справі № 757/13769/20-к та № 757/13768/20-к щодо застосування до підозрюваних запобіжного заходу (супровідний лист ДБР № 10-5-02-02-8113 від 13.04.2020),

24 квітня 2020 року - копії процесуальних та інших документів, підписаних ОСОБА_1 чи погоджених з ним як процесуальним керівником, а також копії протоколів про проведення слідчих дій, в яких він брав участь по кримінальному провадженню №12017160500004809 від 12 серпня 2017 року (супровідний лист Одеської місцевої прокуратури № 3 Одеської області № 16.03-52-4119вих-20 від 24 квітня 2020 року),

24 квітня 2020 року - пояснення ОСОБА_19 ,

24 квітня 2020 року - пояснення Царелунги К.П. ,

05 травня 2020 року - довідка галузевого відділу щодо проведення перевірки дотримання вимог кримінального процесуального законодавства при прийнятті рішень щодо кваліфікації (перекваліфікації) кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12017160500004809 від 12 серпня 2017 року,

13 травня 2020 року - пояснення ОСОБА_2 ,

15 травня 2020 року - пояснення ОСОБА_8 , пояснення ОСОБА_3 .

Посилання ОСОБА_1 на долучення до матеріалів службового розслідування «матеріалів кримінального провадження № 62020000000000277 від 13.03.2020» після складання висновку за результатами службового розслідування є необґрунтованим.

22 травня 2020 року о 16:10 год. на електронну пошту відділу роботи з кадрами прокуратури Одеської області (obi.kadry@od.gp.gov.ua) з супровідним листом ДБР № 14098-20/10-5-02-02-6725/20 від 22.05.2020 надійшли сканкопії документів з кримінального провадження №62020000000000277 від 13 березня 2020 року, а саме: копія протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 27 березня 2020 року, копія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ( ОСОБА_1 ), копія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ( ОСОБА_7 ), протокол огляду - стор. 1, 2, 3, 9, 10.

Зазначені сканкопії документів у той же день - 22 травня 2020 року опрацьовано й правомірно долучено до матеріалів службового розслідування стосовно ОСОБА_1 .

Долучення до матеріалів службового розслідування оригіналу даного супровідного листа ДБР та копій цих самих документів, які пізніше (29 травня 2020 року) поштовим зв`язком надійшли до прокуратури області, не суперечить вимогам чинного законодавства України та жодним чином не впливає на правомірність висновку комісії з проведення службового розслідування щодо наявності підстав для ініціювання притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Також, до матеріалів службового розслідування у межах строку службового розслідування долучалися інші матеріли (копії з матеріалів особової справи, роздруківки з відкритої мережі Інтернет та інші), характер яких не передбачає їх датування.

Зокрема, як зазначено вище, прокуратурою області у рамках службового розслідування відібрано пояснення у старшого слідчого Київського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області ОСОБА_3

ОСОБА_7 рекомендованою кореспонденцією надіслано лист №11-4334-20 від 22 травня 2020 року з пропозицією з`явитися до прокуратури Одеської області для надання пояснень, однак до закінчення строку службового розслідування вказана особа в прокуратурі не з`явилася.

Пояснення ОСОБА_7 від 02 червня 2020 року, які доставлено до прокуратури області кур`єрською службою після закінчення службового розслідування, не впливають на наявність підстав для ініціювання притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість спірного рішення та про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окружний адміністративний суду міста Києва дійшов висновку про те, що відповідачем доведена правомірність винесення оскаржуваного рішення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

Повний текст рішення виготовлений 19.10.2020.