Справа № 11- 585/07 Головуючий у 1 інстанції Сіліч І.І.
ст.ст. 121 ч.1, 296 ст.4 КК України Доповідач Бешта Г.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 16 листопада 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Бешти Г.Б.,
суддів Матата О.В., Олексюка Я.М.
при секретарі Тарасюк Ю.А.,
з участю прокурора Смолюка Б.С.
засудженого ОСОБА_1,
захисників : ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, захисників засудженого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Рожищенського районного суду від 7 вересня 2007 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не працюючий, судимий Рожищенським районним судом 8 квітня 2005 року за ст. 186 ч.2 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України - іспитовим терміном 3 (три) роки, -
засуджений за ч. 4 ст. 296 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі;
за ч.1 ст. 121 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, обрано покарання 6 (шість) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання призначеного за даним вироком, частково невідбуте покарання за вироком Рожищенського районного суду від 8 квітня 2005 року - 1 (один) рік позбавлення волі, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
Постановлено рахувати ОСОБА_1 строк відбуття покарання з 28 травня 2007 року, зараховано у строк відбуття покарання перебування під вартою з 12 лютого 2005 року по 8 квітня 2005 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1, до вступу вироку у законну силу, залишено тримання під вартою.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 в користь Рожищенської районної лікарні 33 гривні 90 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілого.
Даним вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що 28 квітня 2007 року біля 00 години 25 хвилин, знаходячись на площі Богдана Хмельницького в м. Рожище, Волинської області грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю і поєднано із застосуванням предмета спеціально пристосованого та заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а саме ножа, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві та протиставити себе іншим, під час бійки, яка виникла між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпричинно наніс останньому проникаюче ножове поранення правої верхньої частини живота.
Він же у зазначеному в вироку місці та часі, під час вчинення хуліганських дій, умисно безпричинно наніс ножове проникаюче поранення черевної порожнини, без пошкодження внутрішніх органів, з наявністю рани розміром 2x3 см. в правій верхній частині живота ОСОБА_5, заподіявши останньому умисне тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
В апеляції ОСОБА_1 заперечує вчинення ним хуліганських дій та заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5 Вважає, що його засуджено безпідставно, оскільки доказів його вини судом не встановлено, а показання свідків є суперечливим і суд належної оцінки їм не дав.
Захисник засудженого ОСОБА_2 в своїй апеляції вказує на те, що вирок суду незаконний, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим ОСОБА_1 необхідно було виправдати, так як доказів його вини у вчиненні злочинів, за які його засуджено, судом не встановлено. Як і не доведено те, що засуджений брав участь у бійці на площі 28 квітня 2007 року, мав при собі ножа та застосував цей ніж для нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5. Зазначає, що ОСОБА_1 участі у бійці між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не брав, а тому будь-яких ударів потерпілому не наносив. Жоден свідок не показав, що у засудженого в руках був ніж і цим ножем він наніс удар потерпілому.
Також вказує, що очна ставка між засудженим та ОСОБА_5 проведена під психологічним тиском слідчого, а відтворення обстановки та обставин події було проведено не на місці події, а в дворі райвідділу міліції. Оскільки ці слідчі дії проведено з порушенням вимог КПК України, то суд як на докази, при постановленні вироку не міг на них посилатись.
В задоволенні клопотання засудженого про проведення очної ставки між ним та свідками безпідставно було відмовлено.
Прохає вирок скасувати як незаконний і постановити відносно ОСОБА_1 виправдувальний вирок.
Захисник засудженого ОСОБА_2 у своїй апеляції зазначає, що вироком суду ОСОБА_1 призначено надто суворе покарання.
Також вказує на те, що його вина у скоєних злочинах не доведена у повному об'ємі, обставини справи всебічно не з'ясовано.
Що судом безпідставно взято до уваги показання потерпілого та його брата, які є зацікавленими особами і не взято до уваги показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8
Вважає, що ОСОБА_1 засуджено безпідставно, а тому прохає вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування для всебічного з`ясування обставин справи.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та апеляції захисників, та просив його виправдати, захисників засудженого: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримали апеляції і просили їх задовольнити, міркування прокурора про необхідність залишення апеляцій без задоволення, а вирок суду без зміни, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочинів, передбачених ч.4 ст. 296 та ч.1 ст. 121 КК України при обставинах викладених у вироку, грунтується на доказах, досліджених судом у судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Твердження в апеляціях засудженого та його захисника про невинуватість та недоведеність вини засудженого у вчиненні хуліганських дій та заподіянні під час цих дій, з використанням ножа, умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_5, були предметом детального дослідження суду і з обґрунтуванням спростовані з наведенням у вироку відповідних мотивів.
Факт нанесення засудженим удару ножем у тіло потерпілого стверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Потерпілий ОСОБА_5 на досудовому слідстві та у судовому засіданні давав послідовні показання і вказував на те, що саме ОСОБА_1, вибігши з натовпу, наніс йому удар ножем. Будь-хто інший, під час бійки між ним та ОСОБА_4, не наближався. Він ударів ОСОБА_1 не наносив.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ствердили, що під час бійки ОСОБА_6 з потерпілим, ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_5 і без висловлення будь-яких претензій, наніс йому рукою удар ззаду в бік. При цьому ОСОБА_11 стверджує, що бачив в руках у ОСОБА_1 блискучий предмет.
Свідок ОСОБА_11 показав, що бачив ОСОБА_1 біля потерпілого, а свідок ОСОБА_12, що бачив як ОСОБА_1 наніс потерпілому удар ножем.
Підстав не вірити показанням свідків та потерпілому у суду не було, оскільки вони узгоджувалися між собою і об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.
Свої показання свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11 та потерпілий ствердили під час проведення з ними відтворення обстановки та обставин події, а також на очній ставці між потерпілим та ОСОБА_1 (а.с. 78-80, 81-83, 84-86, 48-50).
Дані показання узгоджуються з показаннями засудженого, які він давав на досудовому слідстві будучи допитаним в якості підозрюваного та обвинуваченого (а.с.37, 43) та під час проведення з ним відтворення обстановки та обставин події (а.с. 53-55), де він показав, що носив при собі ніж, яким він вдарив у бік ОСОБА_5, під час бійки останнього з ОСОБА_4
У клопотанні, заявленому під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи (а.с. 138), ОСОБА_1 також визнав факт умисного заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілому. При цьому зазначає, що це сталось на ґрунті неприязних відносин, які виникли внаслідок нанесення потерпілим удару кулаком йому в обличчя, під час бійки останнього з ОСОБА_4
Колегія суддів вважає ці мотиви надуманими, оскільки будь-якими доказами вони не підтверджуються і спростовуються показаннями свідків та потерпілого.
Зокрема свідки: ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 (а.с.19) вказали на те, що ОСОБА_1 знаходився на площі у натовпі людей, однак участі у бійці між потерпілим та ОСОБА_6 не приймав.
Сам засуджений вказував на те, що участі в конфлікті між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не брав, бачив між ними суперечку на віддалі, про що вони розмовляли він не знав (а.с. 37, 43).
Цим показанням суд дав належну оцінку, і зреагував окремою постановою на часткову зміну показань окремими свідками.
Твердження засудженого, що показання на досудовому слідстві він давав під психологічним тиском слідчого є безпідставними, оскільки слідчі дії з ним проводились за участі захисника - його матері.
Ці твердження спростовуються і показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, які були присутніми в якості понятих під час проведення відтворення обстановки та обставин події і показали, що ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого тиску, показав і розповів як і куди наніс удар ножем ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_18 заперечує, що на засудженого, під час провадження досудового слідства чинився тиск, оскільки слідчі дії він проводив за участю захисника.
Посилання апелянтів на те, що протокол відтворення обстановки та обставин події з засудженим суду не слід було брати до уваги, оскільки було проведено не на місці події є безпідставним, так як ця слідча дія проведена у відповідності з вимогами ст.194-195 КПК України.
Згідно заключення судово-медичної експертизи ОСОБА_5 заподіяно тяжке тілесне ушкодження у вигляді ножового проникаючого поранення черевної порожнини без пошкодження внутрішніх органів, яке виникло від травмуючої дії гострого колюче-ріжучого предмета і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
За таких обставин, коли засуджений своєї вини у вчиненні злочинів, за які його було засуджено, не визнав суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 заподіяно ОСОБА_5 умисне тяжке тілесне ушкодження з хуліганських спонукань, з використанням заздалегідь заготовленого предмету для нанесення тілесних ушкоджень - ножа.
При призначенні засудженому покарання, судом першої інстанції враховано тяжкість вчинених ним злочинів, особу винного, який вчинив злочин, будучи засудженим, під час іспитового строку, негативно характеризується по місцю проживання, а також обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочинів. Пом'якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого виключно в умовах ізоляції від суспільства.
Обране судом покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції за обставин, зазначених в апеляції.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_1, його захисників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 07 вересня 2007 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.
Головуючий: /підпис/ Бешта Г.Б.
Судді: /підписи/ Матат О.В., Олексюк Я.М.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Г.Б.Бешта