ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2010 року Справа № 34/281-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)
суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.
при секретарі: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача –Ткаченко Д.В., довіреність № б/н від 07.05.10;
відповідача –не з’явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с.37);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства “Дружба” в особі ліквідатора Чикильдіна О.М., м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 року
у справі № 34/281-10
за позовом приватного сільськогосподарського підприємства “Дружба” в особі ліквідатора Чикильдіна О.М., м. Дніпропетровськ
до публічного акціонерного товариства “Банк Кредит-Дніпро”, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсною угоди
В судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010р. (суддя Примак С.А.) по справі № 34/281-10 за позовом приватного сільськогосподарського підприємства “Дружба” в особі ліквідатора Чикильдіна О.М., м. Дніпропетровськ (далі –ПСП “Дружба”) до публічного акціонерного товариства “Банк Кредит-Дніпро”, м. Дніпропетровськ (далі –ПАТ “Банк Кредит-Дніпро”) про визнання недійсною угоди в задоволенні позову було відмовлено.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом спливу строку позовної давності для звернення позивача з позовом.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі –ліквідатор ПСП “Дружба” Чикильдін О.М., м.Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема, господарський суд безпідставно послався на ст.ст.261, 267 ЦК України та пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач дізнався про зазначену угоду тільки після призначення його ліквідатором по справі № Б15/188-07 –14.02.2008р.
Відповідач по справі –ПАТ “Банк Кредит-Дніпро” відзив на апеляційну скаргу не надав (ст.96 ГПК України), правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.22 ГПК України, не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.37).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2010р. до господарського суду Дніпропетровської області звернувся ліквідатор ПСП “Дружба” Чикильдін О.М. з позовом до ПАТ “Банк Кредит-Дніпро” про визнання недійсною угоди (а.с.2-3). При цьому позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 05.04.2007р. між ЗАТ “Банк Кредит-Дніпро” (в подальшому змінена назва на ПАТ “Банк Кердит-Дніпро –згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 16.07.2009р.(а.с.17-18)) (“банк” та “іпотекодержатель” за договором, відповідач по справі) та ПСП “Дружба” в особі директора Агафонова В.М. (“іпотекодавець” за договором) був укладений договір іпотеки № 050407-ІП, відповідно до предмету якого позивач виступив майновим поручителем ОСОБА_1. (“боржник” за договором), якій відповідно до договору № 050407 від 05.04.2007р. “банк” надав кредит в сумі 4 000 000 грн. зі строком погашення –04.04.2012р., та позивач надав в іпотеку нерухоме майно згідно переліку (п.1.3 договору), належне ПСП “Дружба” (“іпотекодавцю”) на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 381545 від 12.03.2005р. (а.с.4-5, 26-27). Як вбачається з даного договору він був посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за № 969 05.04.2007р.
Також в позовній заяві позивач зазначає, що про оспорюваний договір йому стало відомо лише в квітні 2010р. після призначення арбітражного керуючого Чикильдіна О.М. ліквідатором ПСП “Дружба”, що підтверджується процесуальними документами по справі № Б15/188-07 (постановою та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2008р., 22.04.2010р. (а.с.9-10)). Ліквідатор в позові просить визнати договір іпотеки недійсним з підстав невідповідності даного договору вимогам закону, а саме, посилається на те, що предмет іпотеки не був зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, тому не належав позивачу на день нотаріального посвідчення договору згідно зі ст.331 ЦК України, що також суперечить вимогам Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004р. № 1952-ІV; зазначає, що виконання даного договору зробить неможливим погашення вимог кредиторів ПСП “Дружба” та затягне ліквідаційну процедуру на невизначений строк.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 2 ст.319 ЦК України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 2 ст.331 ЦК України регламентовано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відносини сторін щодо застави регламентовані параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України. Зокрема, поняття застави визначено в ст.572 ЦК України –в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 575 ЦК України визначені окремі види застав, а саме, частиною 1 цієї статті встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Однією з вимог укладення договору застави (іпотеки) є його нотаріальне посвідчення, що визначено статтею 577 ЦК України.
Враховуючи, що зміст договору іпотеки не суперечить Цивільному кодексу та іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчинила правочин мала достатній обсяг цивільної дієздатності, оскільки з договору вбачається, що директор ПСП “Дружба” Агафонов В.М. діяв на підставі Статуту підприємства, волевиявлення учасників правочину було вільним, правочин вчинений в належній формі –письмово, посвідчений нотаріально, та спрямований на реальне настання правових наслідків, то вимоги позивача щодо визнання договору іпотеки недійсним є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Висновок господарського суду Дніпропетровської області, викладений в резолютивній частині оскаржуваного рішення, є правильним, але застосування строків позовної давності можливе лише в тому разі, якщо позовні вимоги є обґрунтованими, стороною пропущений строк для звернення з позовом і про це заявлено іншою стороною.
Посилання скаржника на відсутність у позивача права власності на нерухоме майно, передане в іпотеку, на день укладення оспорюваної угоди є безпідставними, оскільки спростовується матеріалами справи, а саме –свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим ПСП “Дружба” Дніпропетровською районною державною адміністрацією 12.03.2005р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.26-27).
За цих обставин підстави для скасування або зміни рішення господарського суду Дніпропетровської області відсутні, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010р. по справі № 34/281-10 –залишити без змін; апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства “Дружба” в особі ліквідатора Чикильдіна О.М., м. Дніпропетровськ –залишити без задоволення.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий О.М. Виноградник
Судді О.В. Джихур
О.М.Лисенко