2-4390/2007р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Лизенко І.В..,
при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лисичанську Луганської області про стягнення заборгованості зі страхових виплат та зобов'язання до вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що він є постраждалим внаслідок трудового каліцтва на виробництві, втратив працездатність у розмірі 60%, у зв'язку з чим отримує щомісячні страхові виплати від відповідача. Починаючи з 2002 року, відповідач щорічно при перерахунку таких виплат в порушення ст.29 ч.2 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" застосовує коефіцієнт зростання реальної заробітної плати. Позивач вважає, що повинен застосовуватися коефіцієнт зростання номінальної заробітної плати, який визначається Державним комітетом статистики України, оскільки при розрахунку середньої реальної заробітної плати не враховуються податки та збори, внаслідок чого реальна купівельна спроможність позивача зменшується. За період з 01.03.2002р. по 01.07.2007р. у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 7299,08 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Також просить зобов'язати відповідача виплачувати страхові виплати з 01 липня 2007 року по наступний перерахунок у розмірі 931 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердив викладене у позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, суду усно та письмово пояснив, що правління Фонду за законом має право обирати вид середньої заробітної плати для визначення коефіцієнту її зростання, а Держкомстат такого права не має. Рішення правління є обов'язковими для страхувальників та застрахованих осіб, коефіцієнти зростання середньої заробітної плати розраховуються для різних обставин, страхові виплати, що отримує позивач не оподатковуються.
У судовому засіданні були досліджені наступні докази: копія паспорту позивача, постанови відповідача про призначення щомісячних страхових виплат позивачу; листи Держкомстату України №09/2-2-9/68 від 25.02.05, №9/2-2-9/371 від 28.09.05., №09/4-9/168 від 28.04.06., №09/3-9/113 від 02.04.07.; постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.06.05.; ухвала ВАС України від 06.09.06.; листи і роз'яснення Фонду; письмові заперечення відповідача.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок трудового каліцтва із втратою працездатності у розмірі 60%, що не заперечується сторонами. Постановами відповідача №1093 від 25 березня 2002 року, №725 від 31 березня 2003 року, №1072 від 29 березня 2004 року, №2035 від 29 березня 2005 року, №1804 від 29 березня 2006 року та №901 від 29 березня 2007 року йому був призначений розмір страхових виплат, виходячи з визначених постановами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України коефіцієнтів зростання середньомісячної реальної заробітної плати на відповідні роки, що не заперечується сторонами.
Порушень законодавства та повноважень при призначенні розмірів щомісячних страхових виплат за 2004-2007 роки відповідачем не допущено, тому вимоги про стягнення недоплачених щомісячних страхових виплат і зобов'язання відповідача до виплати позивачу з 01 липня 2007 року виплати у розмірі 931 грн. задоволенню не підлягає.
Позовні вимоги щодо стягнення недоплачених виплат за 2002-2003 роки задоволенню не підлягають за недоведеністю.
Відмовляючи у задоволені позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 15-17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (дали Закон) страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.
Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.
Статтею 29 частиною 2 Закону передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року.
Згідно з п.п. 4.4.2, 4.4.4 Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженого поставою Фонду СНВ №7 від 31.01.02., узгодженого з Міністерством праці і соціальної політики України, при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.
Згідно п.п. 7.7.2. Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), затвердженого поставою Фонду СНВ №83 від 22.12.05. щомісячні страхові виплати заінтересованим особам перераховуються з 1 березня на коефіцієнт підвищення страхових виплат, що встановлюється правлінням Фонду.
Згідно з п.3.8 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який був затверджений постановою Правління Фонду № 24 від 27 квітня 2007 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за № 715/13982, підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, що також передбачено і Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183.
На підставі ст. 5 ч.1 п."л" ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" та ст. 4 п. 4.3., п.п. 4.3.1 Закону України "Про оподаткування доходів фізичних осіб" не оподатковувались і не оподатковуються страхові виплати, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.
З листа №09/2-2-9/68 від 25.02.05 вбачається, що Держкомстатом визначається коефіцієнт зростання середнього розміру номінальної заробітної плати 3-х видів. При цьому відповідно до листа Держкомстату України №9/2-2-9/371 від 28.09.05. обрання того чи іншого показника зростання середньої заробітної плати для розрахунку соціальних виплат не входить до компетенції Держкомстату (а.с.11).
З листа Держкомстату №09/4-9/168 від 28.04.06. вбачається, що ним надані показники коефіцієнту зростання номінальної середньомісячної заробітної плати штатних працівників.
З наведених нормативних актів вбачається, що коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, у разі підвищення якої провадиться перерахування щомісячних страхових виплат з 01 березня наступного року, затверджується правлінням Фонду в межах своєї компетенції, оскільки таке рішення, що оформлюється постановою, є відповідно до п.7 ч.7 ст.17 Закону іншим нормативним документом, що регламентує внутрішню діяльність Фонду, оскільки на його підставі провадиться перерахування страхових виплат підлеглими підрозділами.
Таким чином, застосування відповідачем при перерахунку щомісячних страхових виплат коефіцієнтів зростання середньої реальної заробітної плати є правомірним, оскільки обрання показника зростання заробітної плати - реальної чи номінальної, є виключно компетенцією правління Фонду.
Суд не приймає до уваги вказання у позові на те, що відповідач не мав право користуватися наданими Держкомстатом даними щодо зростання реальної середньої заробітної плати, а повинен був брати для розрахунків номінальну середню заробітну плату, оскільки відповідно до наведеного положення ст.29 ч.2 Закону в ній відсутнє посилання на те, зростання якої саме - номінальної чи реальної середньої заробітної плати є підставою для перерахунку, а посилання позивача на те, що під середньою заробітною платою мається на увазі саме номінальна є необґрунтованими.
Також не суперечить вимогам Закону в частині повного відшкодування шкоди потерпілому застосування коефіцієнту зростання середньої реальної заробітної плати, який визначається без врахування податків і зборів, оскільки щомісячні страхові виплати податком з доходів громадян не обкладаються.
Вирішуючи питання про стягнення недоотриманих сум страхових виплат за 2002 та 2003 роки, постанови правління Фонду за які були скасовані, суд виходить з того, що компетенція визначення виду коефіцієнту зростання середньої заробітної плати належить тільки Фонду. Держкомстатом України встановлюється 3 види коефіцієнту зростання номінальної заробітної плати, а тому суд не може самостійно визначити який саме коефіцієнт повинен застосовуватися при перерахунку.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що саме коефіцієнт зростання номінальної середньомісячної заробітної плати штатних працівників, а не інший коефіцієнт зростання номінальної заробітної плати повинен застосовуватись при перерахунку страхових виплат.
Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Лисичанську Луганської області про стягнення заборгованості зі страхових виплат та зобов'язання до вчинення дій відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Суддя: