ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23331/16-ц

провадження № 2/753/3217/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Пугач Д.С., Леонтьєва В.В., Урус А.С.

за участю:

позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника відповідача 1 Косянчук Л.Г.

представника відповідачів 2,3,4 Левіт І.О., Ходорич О.М.

представника відповідача 5 Войчук І.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації») (далі - відповідач 1), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 2), Київської міської державної адміністрації (далі відповідач - 3), Київської міської ради (далі - відповідач 4), Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач 5), про стягнення грошової компенсації та моральної шкоди. Посилалися на те, що протягом 15-25 листопада 2016 року в АДРЕСА_1 співробітники Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради знищили нерухоме майно та тимчасові споруди, які є власністю позивачів, відкрито заволоділи конструктивними елементами тимчасових споруд, обладнанням, будівельними матеріалами, що ними вони розпорядились на власний розсуд, чим завдали позивачам значну матеріальну та моральну шкоду. В останній редакції позовних вимог просили стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів грошову компенсацію майнової шкоди по 984 616,09 грн. на кожного та грошову компенсацію моральної шкоди по 250 000,00 грн. на кожного позивача.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2017 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації»), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у місті Києві про стягнення грошової компенсації та моральної шкоди залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.01.2019 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.02.2020, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 22.01.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зауважив, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність доказів належності демонтованого майна позивачам є передчасними, оскільки суперечать наявним у матеріалах справи документам, зокрема: нотаріально посвідченим договорам дарування від 10 вересня 2013 року та 21 жовтня 2016 року, у відповідності до яких позивачі співласниками нежилого приміщення № 101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (у тому числі демонтованих приміщень №№ 19, 20); копії договору оренди № 3 від 15.07.2014; повідомленню №15018/С/26-51-13-05-17 від 11.11.2016 ГУ ДФС у м. Києві. Повідомлення №15018/С/26-51-13-05-17 від 11.11.2016 до того ж спростовує і доводи судів попередніх інстанцій про відсутність доказів, які б свідчили про наявність у позивачів права на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Також не є в достатній мірі обґрунтованими висновки судів щодо відсутності доказів факту руйнування внаслідок демонтажу нерухомого майна, належного позивачам. При дослідженні вказаного питання суди не звернули уваги на наявність у матеріалах справи довідки ТОВ «Техінвентарізація» № 391 (НЖ-2017) від 24.07.2017, відповідно до якої площа належного позивачам нерухомого майна - нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 зменшилась в результату зносу частини приміщень, а саме - демонтованих приміщень № 19 та № 20.

Крім того, судами не надана оцінка двом наявним у матеріалах справи технічним паспортам на нежитлові приміщення № 101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Із порівняльного аналізу цих документів убачається, що до здійснення відповідачами заходів щодо демонтажу спірних будівель приміщення № 19 та № 20 як складові цілого нежитлового приміщення № 101 були наявні, а станом на 24.07.2017 вони відсутні «внаслідок знесення». Як вказав Верховний Суд, зазначені вище обставини та доводи підлягають перевірці в сукупності та взаємозв`язку.

27.02.2020 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані на розгляд судді Мицик Ю.С.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С. від 02.03.2020 було прийнято вказану справу до провадження та призначено підготовче судове засідання.

25.05.2020 від представника Головного управління Національної поліції у місті Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому ним вимоги до ГУ НП у м. Києві не визнаються в повному обсязі через їх необґрунтованість та безпідставність. Так 25.11.2016 працівниками Дарницького управління поліції, за фактом вказаному у позовній заяві, внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України за № 1201610002001332. Позов обґрунтовано тим, що співробітники патрульної поліції несумлінно поставилися до своїх службових обов`язків, не забезпечили збереження об`єкта та не вжили заходів щодо припинення протиправних дій та затримання осіб, які їх вчинили. Водночас, працівники Управління патрульної поліції не перебувають в жодних службових (трудових), адміністративних відносинах з Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, оскільки не обіймають жодних штатних посад та не перебувають на фінансовому, речовому та продовольчому забезпеченні Головного управління. Щодо моральної шкоди, зазначив, що позивачами не доведені обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог. Враховуючи, що позивачами не доведено протиправність дій чи бездіяльності ГУ НП у м. Києві, просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

25.05.2020 від представника Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради надійшов відзив, в якому він заперечує проти вимог позову в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтовано наступним. 18.10.2016 провідним інспектором КП «Київблагоустрій» проведено перевірку стану благоустрою Дарницького району, виявлено тимчасові споруди та складено приписи: № 1616557 на літній майданчик (всесезонний), порушення вчинено ФОФ ОСОБА_6 ; №1616558 на літній майданчик, порушення вчинено ФОП ОСОБА_6 ; № 1616559 на тимчасову споруду, порушення вчинено ОСОБА_1 . Згідно зазначених приписів виявлено самовільне розміщення тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на їх розміщення. У разі відсутності проектно- дозвільної документації демонтувати власними силами. У зв`язку з невиконанням вимог приписів Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМР (КМДА) було прийнято рішення та видано доручення № 064-11015 (578/11-16) від 14.11.2016 комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації щодо демонтажу встановлених з порушенням елементів благоустрою. В подальшому на виконання доручення № 064-11015 (578/11-16) від 14.11.2016 здійснено демонтаж, що підтверджується актами демонтажу. Стосувалось рішення про демонтаж майданчиків для харчування біля закладів ресторанного господарства, розміщення яких здійснювала ФОП ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами самої позовної заяви та приписам- №№ 1616557, 1616558 ніяким чином не порушують права та обов`язки позивачів. Крім того, безпідставним є і вимога позивачів щодо стягнення коштів в розмірі 873 100,00 грн. на підставі оцінки вартості тимчасових споруд, оскільки ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не є власниками тимчасових споруд, не здійснювали їх розміщення, не укладали дозвільної документації для правомірного розміщення літніх майданчиків. Згідно експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку по АДРЕСА_1 , вони складаються з підвалу літ «А», площею 246 кв.м. та першого поверху площею 40,6 кв.м., а всього загальною площею 286,6 кв.м. Техніко-економічні показники об`єкту: несучі конструкції: стіни цегляні та залізобетонні, фундамент залізобетонний та стрічковий; огороджувальні: зовнішні стіни - цегла, внутрішні стіни несучі-цегла повнотіла, перекриття залізобетонне. Матеріали справи не містять доказів, що під час демонтажу тимчасових споруд було знищено цегляні стіни та залізобетонний фундамент. Позивачами не надано до суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на спростування доказів, наявних в матеріалах справи, що під час знесення тимчасових споруд демонтовано лише дерев`яні конструкції, про що складено акти демонтажу та акти опису демонтованого майна. Матеріали справи не містять доказів того, що демонтований павільйон та нерухомість позивачів є одним і тим же об`єктом. В той же час, в будь-якому випадку, збитками є втрати особи, проте демонтовані елементи благоустрою були перевезені на майданчик тимчасового зберігання та не є втраченими, знищеними, відповідно можуть бути повернуті їх власнику у відповідності із п. 13.3.5. Правил благоустрою м. Києва. Крім того, приписи, доручення складались на елементи благоустрою за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до договору дарування частини нежилих приміщень від 10.09.2013 на ОСОБА_1 за № 5294 та договору від 21.10.2016 за № 4144 на ОСОБА_2 адреса отриманих приміщень зазначена АДРЕСА_1 . Згідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.09.2013 № 9208182 за ОСОБА_1 та згідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 21.10.2016 № 71105172 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності за адресою АДРЕСА_2 , що не узгоджується з наявним доказами у справі. З наданих позивачами доказів вбачається, що адреса спірним приміщенням відповідно до норм чинного законодавства не присвоювалась. Враховуючи, що позивачами не надано доказів присвоєння поштової адреси спірним приміщення за адресою АДРЕСА_1 та відсутність прав володіння позивачами відповідно до Земельного кодексу України земельною ділянкою, останніми не доведено, що дії відповідачів стосувались майна позивачів. Крім того у відзиві вказано, що відсутні підстави для солідарного покладення обов`язку з відшкодування шкоди на відповідачів 2, 3 , 4, оскільки не можна вважати, що шкода неподільна і завдана спільними діями відповідачів. При цьому представник відповідачів вважав безпідставною та необґрунтованим розмір матеріальної та моральної шкоди, яку просять відшкодувати позивачі.

Ухвалою суду від 01.06.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачі та їх представник просили позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на доводи, що викладені в позові.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечувала проти вимог позову в повному обсязі. Вказала, що заявлена грошова компенсація внаслідок демонтажу тимчасових споруд (літніх майданчиків) є недоведеною. Внаслідок проведеного демонтажу тимчасових споруд (літніх майданчиків) не могло бути завдано збитків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки такі особи не є їх власниками, а відтак правові підстави для стягнення 873 100, 00 грн., відсутні. Позивачі обрали спосіб відшкодування шкоди, а саме стягнення збитків у вигляді розміру реальної вартості втраченого позивачами майна. На обгрунтування розміру збитків надано Звіт (висновок) про оцінку (вартість) майна від 10.01.2017 за яким визначено ринкову вартість нерухомого майна площею 286, 6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 7 737 722, 00 грн. При цьому, заявлена грошова сума у розмірі 1 096 132, 19 грн. визначена позивачами шляхом пропорційного вирахування від вказаної загальної ринкової вартості нерухомого майна частки, що була демонтована (40,6 кв.м.). Однак, в даному випадку суб`єктом оціночної діяльності здійснювалось оцінка ринкової вартості всього комплексу нерухомого майна (286, 6 кв.м ), а не окремо ринкової вартості майна, що було втрачено, як того вимагає ст. 1192 ЦК України. При цьому, демонтована окрема частина нерухомого майна (40, 6 кв.м.), не була предметом оцінки саме як індивідуально визначена окрема частина, а відтак, з урахуванням принципів, методів проведення такої оцінки не можна визначати її ринкову вартість виходячи із загальної вартості цілісного комплексу нерухомого майна. Зауважила, що у п. 3.1. наданого позивачами Звіту від 10.01.2017, міститься посилання суб`єкта оціночної діяльності на те, що характеристики об`єкту оцінки були ним визначені за результатами натурного огляду об`єкту оцінки. Зазначено площу обстеженого ним приміщення - 286,6 кв.м. Водночас, демонтаж частини нерухомого майна (40,6 кв.м.) відбувся 01.12.2016, тобто таке нерухоме майно на момент його обстеження суб`єктом оціночної діяльності не могло бути площею 286,6 кв.м. Вказане свідчить про відсутність реального обстеження об`єкту оцінки, що є порушення п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Матеріали судової справи містять наданий позивачем Договір дарування частини нежитлового приміщення від 21.10.2016. За цим договором ОСОБА_2 набув у власність 1/2 частини нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до висновку, що вказаний в договорі, ринкова вартість об`єкту оцінки (1/2 частини нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) станом на 20.10.2016 становить 800 000, 00 грн. Тобто, проведені оцінки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в період менше двох місяців містять дуже істотні відмінності, що свідчить про відсутність в матеріалах справи належного доказу реальної вартості частини втраченого нерухомого майна. Враховуючи , що в матеріалах справи відсутні належні докази факту завдання шкоди та її розміру, представник просила в задоволенні позову відмовити через недоведеність вимог.

Представник відповідачів 2, 3, 4 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на доводи, що викладені у відзиві.

Представник відповідача 5 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на доводи, що викладені у відзиві.

Суд, вислухавши виступи позивачів, представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.03.2009 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2009, справа № 14/59, в Київському міському бюро технічної інвентаризації за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення № 101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

В 2011 році розпочато та в 2012 році закінчено реконструкцію вказаного приміщення. Реконструкція групи приміщень № 101 проведена на підставі декларації на початок виконання будівельних робіт, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 22.12.2011№ КВ 08311110841 та прийнята в експлуатацію, за замовленням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 27.02.2012 № КВ 14312029645, загальною площею 286,6 кв.м, код об`єкта 1230.4 (1230 - «будівлі торговельні»; 1230.4 - «їдальні, кафе, закусочні тощо») відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 підрозділу 1.2. «Будівлі нежитлові», з категорією складності III (з п`яти визначених ДСТУ-Н Б В. 1.2-16 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва»). Техніко-економічні показники прийнятого в експлуатацію об`єкту: несучі конструкції: стіни цегляні, фундамент стрічковий; огороджувальні: зовнішні стіни - цегла, внутрішні стіни несучі - цегла повнотіла.

Відповідно до договору дарування частини нежилих приміщень від 10.09.2013 ОСОБА_1 є власником Ѕ частини нежилого приміщення № 101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування частини нежилих приміщень від 21.10.2016 ОСОБА_2 є власником Ѕ частини нежилого приміщення № 101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Договором оренди № 3 від 15.07.2014 нежитлове приміщення № 101 (стаціонарний заклад ресторанного господарства з тимчасовими відкритими (літніми) майданчиками, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було передано ОСОБА_1 в оренду ФОП ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6 ) на три роки.

23.05.2016 між ФОП ОСОБА_6 та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради укладено договір № 04416-16 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_6 зобов`язується оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою (місце розташування: АДРЕСА_1 ), на території якого розташована тимчасова споруда (відкритий (літній) майданчик, площею 27,3 кв.м).

18.10.2016 провідним інспектором Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації») складено приписи, які було адресовано трьом фізичним особам-підприємцям, а саме: припис № 1616557 - ФОП ОСОБА_6 , припис № 1616559 - ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_8 , припис № 1616558 - ФОП ОСОБА_6 , згідно яких виявлено самовільне розміщення тимчасових споруд (літніх майданчиків при кафе, павільйону) біля багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасових споруд. В разі відсутності такої проектно-дозвільної документації - демонтувати власними силами. В разі невиконання вимог припису будуть вжиті відповідні заходи згідно чинного законодавства.

14.11.2016 Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було прийнято рішення (доручення) № 578/11-16 про демонтаж вказаних елементів благоустрою у відповідності із пунктами 13.3.2., 13.3.3. Правил благоустрою м. Києва.

На виконання доручення від 14.11.2016 № 578/11-16 було здійснено примусовий демонтаж споруд за адресою: АДРЕСА_1 , про що складені відповідні акти.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Визнано протиправним та скасоване припис КП «Київблагоустрій» № 1616559 від 18.10.2016. Визнано протиправним та скасоване доручення № 578/11-16 від 14.11.2016 Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про демонтаж споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене не підлягають доказуванню та є такими, що встановлені обставини щодо протиправних дій КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при винесенні припису № 1616559 від 18.10.2016 та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) при наданні доручення № 578/11-16 від 14.11.2016 про демонтаж споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак є протиправними й самі дії щодо примусового демонтажу споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд відхиляє доводи відповідачів про відсутність доказів належності позивачам демонтованого майна, оскільки у матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені договори дарування від 10.09.2013 та 21.10.2016, у відповідності до яких позивачі є співвласниками нежилого приміщення № 101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі демонтованих приміщень № № 19, 20.

З відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації від 04.07.2017 № 04/07/17-27/16, вбачається, що відповідно до проведеної інвентаризації від 15.11.2016, нежитлове приміщення № 101 за адресою: АДРЕСА_1 фактично має загальну площу 286, 6 кв.м., а приміщення, які зазначено в технічному паспорті під номерами № 19 та № 20 не є відокремленими мають пряме сполучення з іншими приміщеннями даної групи, а приміщення № 18 через яке здійснюється доступ до приміщень № 19 та № 20 не відноситься до місць спільного користування. Виходячи із даних отриманих при обстеженні та пункту 4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації даним приміщенням не можливо присвоїти окрему групу.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що 15.11.2016 за замовленням позивача ОСОБА_1 ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації №1» проведено інвентаризацію нерухомого майна, належного їй на праві спільної часткової власності з ОСОБА_2 .

Згідно експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку АДРЕСА_1 спірні нежитлові приміщення №101 складаються з підвалу літ «А», площею 246 кв.м. та першого поверху площею 40,6 кв.м., а всього загальною площею 286,6 кв.м. Техніко-економічні показники об`єкту: несучі конструкції: стіни цегляні та залізобетонні, фундамент залізобетонний та стрічковий; огороджувальні: зовнішні стіни - цегла, внутрішні стіни несучі - цегла повнотіла, перекриття залізобетонне.

Також в матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на нежитлові приміщення № 101, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого на замовлення ОСОБА_1 станом на 24.07.2017, в якому вказано технічні характеристики, в тому числі загальну площу приміщення - 246,0 кв.м.

Із порівняльного аналізу цих документів убачається, що до здійснення заходів щодо демонтажу спірних будівель приміщення № 19 та № 20 як складові цілого нежитлового приміщення № 101 були наявні, а станом на 24.07.2017 вони відсутні «внаслідок знесення».

Факт руйнування внаслідок демонтажу нерухомого майна, належного позивачам підтверджується й копією довідки ТОВ «Техінвентарізація» № 391 (НЖ-2017) від 24.07.2017, відповідно до якої площа належного позивачам нерухомого майна - нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 зменшилась в результату зносу частини приміщень, а саме - демонтованих приміщень № 19 та № 20.

Суд відхиляє доводи відповідачів про відсутність доказів, які б свідчили про наявність у позивачів права на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, згідно повідомлення №15018/С/26-51-13-05-17 від 11.11.2016 року ГУ ДФС у м. Києві ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві як платник земельного податку з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 09.11.2016 податковий борг по сплаті земельного податку з фізичних осіб відсутній.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (статті 317, 319 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У рішенні ЄСПЛ від 04 липня 2019 року у справі «Світлана Іванівна Ільченко проти України» (заява № 47166/09), ЄСПЛ дійшов висновку про порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції за твердженням Заявниці про незаконне позбавлена майна, у зв`язку з демонтажем її гаража.

При цьому ЄСПЛ нагадав, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції містить три норми, які стосуються права власності: перше правило має загальний характер і передбачає принцип мирного володіння майном; друге правило стосується позбавлення майна та передбачає умови його позбавлення; третє правило покладає на держави обов`язок здійснювати контроль за використанням майна відповідно до загальних інтересів.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (стаття 386 ЦК України).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з положеннями ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За нормою ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протиправність поведінки Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у м. Києві та причинний зв`язок між поведінкою відповідачів 3, 4 , 5 та заподіяною шкодою, а тому в задоволенні позовних вимог до останніх слід відмовити.

З огляду на викладене, судом встановлено, що саме внаслідок неправомірних рішень та дій відповідачів КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по демонтажу об`єкту нерухомого майна приміщень № 19 та № 20, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , площею 40,6 кв.м. позивачам було завдано шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Згідно Звіту (висновку) про оцінку (вартість) майна від 10.01.2017, складеного ТОВ «Мегаполіс і партнери», ринкова вартість нежилого приміщення № 101, загальною площею 286,6 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , становить 7 737 722,00 гривень (без ПДВ).

Суд визнає вказаний Звіт (висновок) від 10.01.2017 належним доказом, оскільки оцінка проведена відповідним суб`єктом оціночної діяльності, що підтверджуються кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача від 03.03.2012.

Відповідачами доказів на спростування Звіту про оцінку (вартість) майна не надано, що в силу ст. 81 ЦПК України є їх процесуальним обов`язком, клопотання про призначення у даній справі судової експертизи не заявлялося відповідно до ч. 2 ст. 103 ЦПК України, хоча таке право представникам відповідачів було роз`яснено судом.

На підтвердження розміру завданої шкоди, внаслідок демонтажу приміщень № 19 та № 20, як складових цілого нежитлового приміщення № 101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , позивачі надали розрахунок. Розмір шкоди розраховувався наступним чином: 1 кв.м. нежилого приміщення становить 26 998,33 грн (7 737 722,00 грн. : 286,6 кв.м). Відповідно, розмір грошової компенсації майнової шкоди за частину пошкодженого нерухомого майна площею 40,6 кв.м., становить 1 096 132,19 гривень. (40,6 кв.м. * 26 998,33 грн).

Суд погоджується із вказаним розрахунком, оскільки він належним чином вмотивований позивачами, та не спростований відповідачами належними доказами.

Що стосується відшкодування шкоди завданої позивачам знесенням тимчасових споруд, то з матеріалів справи вбачається, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не є власниками тимчасових споруд, не здійснювали їх розміщення, не укладали дозвільної документації для правомірного розміщення літніх майданчиків.

Надані позивачами докази, а саме: Договір №04416-16 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою (відкритий (літній) майданчик, площею 27,3 кв.м.) від 23.05.2016, укладеного між ФОП ОСОБА_6 та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА), інформаційний талон серія ВМ №04416-16 щодо відкритого (літнього) майданчику, площею 27,3 кв.м.; інформаційний талон серія СМ №04422-16 щодо майданчику для харчування біля закладів ресторанного господарства (сезонний майданчик), площею 18, 2 кв.м.; лист ОСОБА_1 , ОСОБА_8 директору КП «Київблагоустрій»; лист ФОП ОСОБА_6 директору КП «Київблагоустрій», в якому остання посилається на три інформаційні талони, а саме: інформаційний талон серія ВМ №04416-16, інформаційний талон серія ВМ №04420-16, інформаційний талон серія СМ №04422-16; квитанція про оплату пайового внеску в утриманні об`єкта благоустрою, згідно договору №01999-16 від 25.10.2016; висновки про вартість майна - тимчасових споруд, площею 27,30 кв.м., 18,02 кв.м., 23,97 кв.м. 18,02 кв. м., лист КП «Київмістобудування» від 14.12.2016 № 055-21235 про укладення договорів пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою стосовно розміщення відкритого (літнього) майданчика для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства по АДРЕСА_1 з ФОП Посудіним та ФОП ОСОБА_6 , не доводять належність позивачам на праві власності спірних тимчасових споруд.

Таким чином, демонтаж тимчасових споруд, відкритих (літніх) майданчиків для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства по АДРЕСА_1 , ніяким чином не порушують права та обов`язки позивачів, а відтак підстави для відшкодування шкоди в розмірі 873 100 грн. відсутні.

Позивачі також просили стягнути солідарно з відповідачів на їх користь моральну шкоду у розмірі 250000 грн., кожному.

Згідно ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Судом при вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди враховуються положення п. п. 5, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування морально (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на положення вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б)неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Враховуючи, що в результаті винних дій відповідачів КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було пошкоджено майно позивачів, суд вважає, що останнім була заподіяна моральна шкода, що призвело до порушення життєвого укладу позивачів, істотних вимушених негативних змін у їх житті, змусило позивачів витрачати час на оформлення документів та звернення до суду.

Таким чином, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідачів КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає стягненню солідарно на користь позивачів моральна шкода в розмірі по 20000 грн., кожному.

Згідно з ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, з позиції належності та допустимості кожного з них, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягує солідарно з Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 548 066, 07 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_2 548 066, 07 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи сторін, наведені ними у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 12, 78, 81, 141, 174, 178, 263 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 316, 317, 3321, 1166, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди.

Стягнути солідарно з Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 548 066, 07 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути солідарно з Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_2 548 066, 07 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в рівних частках на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 14620,00 грн. 00 коп., тобто по 7310 грн. на кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Зазначити дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Київблагоустрій» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ЄДРПОУ 26199708, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корп. 2.

Відповідач: Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ЄДРПОУ 34926981, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вишгородська, 21.

Відповідач: Київська міська державна адміністрація, ЄДРПОУ 00022527, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Відповідач: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Відповідач: Головне управління Національної поліції у м. Києві, ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 15.

СУДДЯ: МИЦИК Ю.С.