Справа № 369/13642/17

                                                                       Провадження №2/369/2293/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2021 року                                                 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді - Дубас Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Шило М.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №4 в м. Києві клопотання представника позивача Компанії «SEATRANS MANAGEMENT LP» – адвоката Зубицької Любові Миколаївни про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу Російської Федерації про допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та про зупинння провадження по цивільній справі за позовом Компанії «SEATRANS MANAGEMENT LP» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфонова Тетяна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олександрівна про визнання договору позики удаваним, договору дарування - фіктивним та визнання права власності на об`єкт нерухомості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Компанії «SEATRANS MANAGEMENT LP» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфонова Тетяна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олександрівна про визнання договору позики удаваним, договору дарування - фіктивним та визнання права власності на об`єкт нерухомості.

Через канцелярію суду представником позивача Компанії «SEATRANS MANAGEMENT LP» – адвокатом Зубицькою Любов Миколаївною було подано клопотання прозвернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави та про зупинення провадження по справі, у якому вона просила суд звернутися до відповідного суду або іншого компетентного органу Російської Федерації у порядку, встановленому ЦПК України та Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року із судовим дорученням про допит позивача по справі ОСОБА_3 ;

Звернутися до відповідного суду або іншого компетентного органу Російської Федерації у порядку, встановленому ЦПК України та Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року із судовим дорученням про допит ОСОБА_4 ;

Зупинити провадження по даній цивільній справі № 369/13642/17 до надходження відповіді від суду або іншого компетентного органу Російської Федерації на відповідне судове доручення про надання правової допомоги.

Клопотання обґрунтоване тим, що Києво-Святошинським районним судом Київської області провадження підготовче судове засідання по вказаній справі було призначено на 19.07.2021 р. о 14 год. 20 хв.

06.03.2018 року представником позивача було подано клопотання про допит у якості свідків ряду осіб, серед яких були вказані ОСОБА_4 у якості свідка та ОСОБА_3 (засновник позивача). Наведене клопотання наявне в матеріалах справи (т. 1, а.с. 208-210).

Протокольною ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.04.2018 р. (наявна в матеріалах справи, Т. 2, а.с. 8-9) наведене клопотання позивача було задоволено.

При цьому, обставини, які можуть підтвердити вказані особи, мають ключовий характер для всебічного та об`єктивного розгляду справи.

ОСОБА_4 може підтвердити обставини щодо домовленостей сторін справи до укладення договору позики від 23.10.2015 р., зокрема щодо обміну електронними листами між позивачем та відповідачкою 1 стосовно істотних умов співпраці, обставини вибору, придбання та проведення розрахунку за об`єкти нерухомого майна, придбані відповідачкою 1 за рахунок коштів позивача, домовленості позивача та відповідачки 1 щодо порядку придбання передачі права власності на об`єкти нерухомості позивачу, обставини укладення договору дарування між відповідачкою 1 і відповідачкою 2.

ОСОБА_3 може підтвердити обставини укладення договору позики від 23.10.2015 р., обставини здійснення переказу коштів із банківського рахунку позивача на банківський рахунок відповідачки 1, зміст домовленостей щодо придбання відповідачкою 1 за кошти позивача та передачі у власність позивачу об`єктів нерухомості.

Слід звернути увагу на те, що при розгляді даної справи представники відповідача 1 різко змінили свою позицію: якщо раніше факт укладення договору позики та отримання відповідачкою 1 коштів за цим договором ними не заперечувався, то на даний момент у своїх поясненнях сторона відповідача 1 стверджує про відсутність факту укладення договору позики та про не отримання жодних коштів від позивача на банківський рахунок відповідачки 1. За таких обставин наведені вище особи ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ) можуть повідомити відомі їх обставини, які мають суттєве значення для справи особливо із урахуванням нової позиції відповідача 1 щодо невизнання фактичних обставин справи, на які посилається позивач.

Одночасно, на даний момент існують обставини які суттєво утруднюють можливість прибуття зазначених осіб у суд з метою надання відповідних показань.

Так, як вбачається із повідомлень компетентних органів України, із 25.10.2015 року Державна авіаційна служба України прийняла рішення про повне припинення повітряного сполучення між Україною та РФ. Наведена інформація підтверджується повідомленням, розміщеним на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (адреса інформації в глобальній мережі Інтернет: https://www.kmu.qov.ua/news/248547944).

Крім того, відповідно до Постанови КМ України від 3 квітня 2019 р. № 374 «Про внесення змін до Положення про використання повітряного простору України» заборона на використання повітряного простору України встановлюється на нерегулярні рейси (польоти) між пунктами відправлення, розташованими на території України, та пунктами призначення, розташованими на території держави-агресора, та у зворотному напрямку (за винятком рейсів (польотів), необхідних для забезпечення діяльності місій міжнародних організацій - Організації Об`єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Червоного Хреста).

Відповідно до пп. 1 п. 41-5 Постанови КМ України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СО/Ю-19, спричиненої коронавірусом ЄАР8-Со/-2» забороняється перетин державного кордону на в`їзд в Україну іноземцями та особами без громадянства (крім осіб, які не досягли 12 років, іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями, або осіб, які потребують додаткового захисту, працівників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, автобусів, що здійснюють регулярні, нерегулярні та маятникові перевезення, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, військовослужбовців (підрозділів) збройних сил держав - членів НАТО та держав - учасниць програми НАТО "Партнерство заради миру", які беруть участь у заходах з підготовки підрозділів Збройних Сил), які прибули з Республіки Індія, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Російської Федерації, Португальської Республіки або перебували на їх території не менше семи днів протягом останніх 14 днів, без негативного результату експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу 8АИ8-Со/-2, проведеного в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон.

Крім вказаного, з 00 год. 00 хв. 26 травня 2021 року уряд України запровадив заборону на виконання авіаційних перевезень між Україною та Республікою Білорусь. Наведена інформація підтверджується повідомленням, розміщеним на офіційному веб- сайті Кабінету Міністрів України.

На даний момент можливість авіаперельотів із Росії в Україну можлива тільки із пересадками у інших країнах, що вимагає суттєвих додаткових витрат часу, коштів та організаційних заходів, пов`язаних із особливостями транзиту іноземних громадян у відповідних країнах, зокрема, отримання транзитних віз, організації місця перебування на час транзиту, організації відповідних трансферів та іншого.

З урахуванням відстані між Києвом (Україна) та Санкт-Петербургом (Російська Федерація) шлях іншими видами транспорту, крім авіаційного, займе щонайменше дві доби і при цьому пропуск ОСОБА_3 на територію України не гарантований в силу встановлених Урядом України карантинних обмежень.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 є громадянином Російської Федерації, то його прибуття для дачі показань як свідка суттєво ускладнене із незалежних від нього об`єктивних причин.

Також, ОСОБА_3 було повідомлено його представнику у даній справі про спроби невідомих йому осіб змусити його відмовитись від позову у цій справі шляхом погроз та психологічного тиску. Щодо наведених обставин компетентними органами Російської Федерації відкрито кримінальну справу. Вказане підтверджується, зокрема, листом УМВС Кіровського району міста Санкт- Петербург від 22.07.2020 р. за номером 64/31-19318, а також відповідними аудіо та відеозаписами. Наведені матеріали долучаються до цього клопотання; при цьому вони не мають окремого фактичного значення для підстав та предмету позову, однак мають суттєве значення для обгрунтування саме даного клопотання про звернення із судовим дорученням.

Стосовно листа УМВС Кіровського району міста Санкт-Петербург від 22.07.2020 р. за номером 64/31-19318, то слід зауважити, що, відповідно до ч. 2 ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року (ратифікована Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР) учасниками якої є і Україна, і Російська Федерація, документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

За таких умов ОСОБА_3 має обгрунтовані побоювання стосовно власної безпеки у випадку його особистого прибуття в Україну.

Стосовно свідка по справі ОСОБА_4 , то він, хоч і є громадянином України, то на даний момент зазначена особа змінила своє місце постійного проживання і постійно проживає на території Російської Федерації, що підтверджується відповідними документами, які долучаються до цього клопотання. Відповідно до зазначених документів, ОСОБА_4 постійно проживає у Російській Федерації, місто Санкт-Петербург, внутрішньо-міська територія, муніципальний окруж Південно-Приморський, Ад. Наведені документи щодо місця постійного проживання ОСОБА_4 долучаються до цього клопотання; при цьому вони не мають окремого фактичного значення для підстав та предмету позову, однак мають суттєве значення для обгрунтування саме даного клопотання про звернення із судовим дорученням.

За таких умов, прибуття зазначеного свідка для дачі показань буде у тій же мірі утруднене, що й для ОСОБА_7 в частині неможливості скористатись авіаційним транспортом для прямого перельоту із Росії в Україну.

Також представник позивача зауважує, що ОСОБА_5 (відповідач 1 по справі), як колишня цивільна дружина свідка ( ОСОБА_4 ), звернулась в порядку наказного провадження до Дарницького районного суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення із свідка аліментів. Як вбачається із відкритих відомостей, розміщених на інтернет-порталі «Судова влада України» у розділі «Стан розгляду справ» (адреса ресурсу в глобальній мережі Інтернет https://court.gov.ua/fair/) із зазначеною заявою відповідачка 1 звернулась до суду 28.03.2018 р.

За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу ОСОБА_5 . Дарницький районний суд міста Києва видав судовий наказ від 23.04.2018 р. у цивільній справі № 753/5584/18, яким наказав стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина, у розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 28.03.2018 року і до досягнення дітьми повноліття; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 176 грн. 20 коп. Допустити негайне виконання судового наказу про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Текст судового наказу знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень (адреса наказу в глобальній мережі Інтернет https://revestr.court.qov.ua/Review/74775513). На підставі зазначеного наказу Дарницького районного суду міста Києва від 23.04.2018 р. державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Києва 09.10.2018 р. було відкрите виконавче провадження №57382379. Наведена інформація підтверджується відкритими відомостями Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, а також наданою представником відповідача 1 копією постанови про відкриття виконавчого провадження, наявною в матеріалах справи (т. 3, а.с. 210), копія, зроблена представником позивача при ознайомленні із матеріалами справи надається разом із цим клопотанням.

В межах виконавчого провадження №57382379 державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Києва постановою від 07.02.2020 р. було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України, яким ОСОБА_4 було встановлене тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Наявність відповідного обмеження підтверджується наданою представником відповідача 1 копією відповідної постанови про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за межі України, наявною в матеріалах справи (т. З, а.с. 211), копія, зроблена представником позивача при ознайомленні із матеріалами справи надається разом із цим клопотанням.

Позивач звертає увагу суду на те, що провадження у даній справі було відкрите 08.12.2017 р., а всі дії стосовно заборони виїзду ОСОБА_4 за межі України були ініційовані відповідачкою 1 та здійснені державним виконавцем лише 07.02.2020 р. Наведене вказує на обізнаність відповідачки 1 про проживання свідка на території Російської Федерації і вжиття нею умисних дій з метою максимального ускладнення можливості свідку прибути в Україну для дачі показань.

У зв`язку із проживанням свідка у іншій державі ОСОБА_4 дізнався про наявність відповідного судового наказу про стягнення аліментів та відповідне виконавче провадження, у тому числі про існування заборони виїзду, лише восени 2020 року. Усі наведені події відбулись без відома свідка, свідок заперечує законність відповідних рішень та „на даний момент ним вчиняються дії щодо їх скасування та відновлення можливості ОСОБА_4 вільно пересуватись. Однак, на даний момент, незважаючи на вжиті свідком заходи і навіть погашення заборгованості по аліментам, заборона виїзду свідка за межі України до сьогодні не скасована. Відтак, прибуття свідка для дачі показань у судове засідання 19.07.2021 р. потягне для нього суттєві ризики у вигляді неможливості повернутись до свого постійного місця проживання та до нормального життя.

З урахуванням наведеного, прибуття свідка ОСОБА_8 для дачі показань на даний момент унеможливлене.

За таких умов, з метою повного, об`єктивного та своєчасного розгляду даної справи та встановлення усіх обставин, які мають значення та встановлення яких є необхідним для ухвалення законного і обгрунтованого рішення, необхідним та ефективним заходом, на думку позивача, є здійснення допиту зазначених вище осіб за місцем їх постійного проживання на території Російської Федерації відповідно до положень процесуального закону та чинних міжнародних договорів України.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Зубицька Л.М. заяву підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задовленні клопотання.

Відповідач ОСОБА_6 та треті особи: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тріфонова Тетяна Анатоліївна, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олександрівна в судове засідання не з`явились, повідомлялись судом належним чином.

Суд, вислухавши думку осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши подане клопотання та письмові докази надані в її обґрунтування, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 87 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу або заяву про забезпечення доказів, в разі виникнення потреби в збиранні доказів за межами його територіальної юрисдикції доручає відповідному суду вчинити певні процесуальні дії. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини, що підлягають з`ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення, зокрема перелік питань, поставлених учасниками справи та судом свідку.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 498 ЦПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про міжнародне приватне право » якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього міжнародного договору.

Відповідно до статті 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка підписана 22.01.93 року, ратифіковано Україною Законом № 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, Договірні Сторони надають одна одній правову допомогу шляхом виконання процесуальних та інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, у тому числі складання та пересилки документів, проведення оглядів, обшуків, вилучення та передачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, третіх осіб, підозрюваних, обвинувачених, потерпілих, свідків, експертів, розшуку осіб, здійснення кримінального переслідування, видачі осіб для притягнення їх до кримінальної відповідальності або приведення вироку до виконання, визнання та виконання судових рішень у цивільних справах, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів. Згідно зі статтями 10, 11 вищезазначеної Конвенції, запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до порядку, що діє в її державі, якщо документи, що вручаються, написані її мовою або російською мовою або забезпечені завіреним перекладом на ці мови. В іншому випадку вона передає документи одержувачеві, якщо він згодний добровільно їх прийняти. Вручення документів засвідчується підтвердженням, підписаним особою, якій вручений документ, і скріпленим офіційною печаткою запитуваної установи, із зазначенням дати вручення і підписом працівника установи, що вручає документ або виданий цією установою інший документ, у якому повинні бути зазначені спосіб, місце і час вручення.

Відповідно до розділу II Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 (зі змінами), передбачено, що якщо при розгляді цивільної справи виникає необхідність у врученні документів за кордоном, суд України, який розглядає справу, складає доручення про надання правової допомоги за кордоном та направляє його через головне територіальне управління юстиції до Міністерства юстиції України, якщо інше не передбачено міжнародним договором. Доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.

Із змісту клопотання представника відповідача вбачається, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проживають в Російській Федерації у м. Санкт-Петербург.

Частиною першою статті 116 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Згідно із частиною другою статті 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обгрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.

Процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Також, основною складовою обґрунтованості заяви про забезпечення доказів є необхідність доведення обставин, що існують достатні підстави вважати, що такі докази будуть втрачені в подальшому.

Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 498 ЦПК України, у разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судом встановлено, що представник позивача в клопотанні про забезпечення доказів - не обґрунтовує необхідності забезпечення саме такого переліку доказів, як необхідність направити судове доручення до компетентного суду Російської Федерації про надання правової допомоги, не надає обґрунтування необхідності допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та яке це має значення для вирішення цивільної справи, не надає докази на підтвердження того, що в нього існують перешкоди для їх самостійного збирання.

Подана заявником заява про забезпечення доказів взагалі не містить обґрунтування необхідності забезпечення доказів шляхом звернення з судовим дорученням до іноземного суду Російської Федерації.

Враховуючи викладене вище, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави та допиту свідків.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 252, п. 12 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів.

Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні клопотання про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави та про зупинення провадження, тому необхідності у зупиненні провадження по справі немає.

Керуючись статтями116-118,258-261,353,354 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача Компанії «SEATRANS MANAGEMENT LP» – адвоката Зубицької Любові Миколаївни про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу Російської Федерації про допит свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та про зупинення провадження у справі – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Дубас Т.В.