Ухвала

Іменем України

18 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 462/5112/20

Провадження № 51-4892 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Луганського Ю.М., Фоміна С.Б.,

розглянув касаційну скаргу захисника Татух М.Д. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду міста Львова від 13 березня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 року щодо

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), громадянки України, пенсіонерки, раніше не судимої,

у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КПК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Залізничного районного суду міста Львова від 13 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КПК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн. (вісімдесят п'ять тисяч гривень) з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

На підставі ч. 4 ст. 53 КК України ОСОБА_1 розстрочено виплату штрафу по 7 083 грн. 33 коп. (сім тисяч вісімдесят три гривні тридцять три копійки) щомісячно строком на дванадцять місяців, починаючи з дня набрання вироком законної сили.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами, вона зобов`язана сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу вона має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.ст.14, 215 Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року, діючи умисно, з метою отримання доходів зберігала з метою збуту та збувала незаконно виготовлені підакцизні товари - алкогольні напої, а також зберігала з метою збуту незаконно виготовлені підакцизні товари - тютюнові вироби.

Зокрема ОСОБА_1 з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне зберігання з метою збуту й на незаконне виготовлення підакцизних товарів - алкогольних напоїв та тютюнових виробів, зберігала в період з травня 2020 року до 04 серпня 2020 року незаконно виготовлені підакцизні товари - алкогольні напої та тютюнові вироби за адресою свого проживання.

01 липня 2020 року, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 за адресою свого проживання збула незаконно виготовлений підакцизний товар - алкогольний напій, а саме пластикову пляшку ємністю 0,5 л без етикетки та марки акцизного податку, заповнену спиртовмісною рідиною, за ціною 35 грн. (тридцять п`ять гривень) без документів, які б підтверджували його походження, з метою отримання прибутку, усвідомлюючи при цьому його незаконне походження. Рідина, що містилась у пластиковій пляшці, є водно-спиртовою сумішшю із вмістом етилового спирту 34,9%, виготовлена кустарним (саморобним) способом та за органолептичними і фізико-хімічними показниками не відповідає вимогам ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови».

04 серпня 2020 року в ході проведення обшуку житла та приміщень, розташованих за адресою проживання ОСОБА_1 , виявлено та вилучено пластикові пляшки, заповнені прозорою спиртовмісною рідиною, а саме: 12 пляшок ємністю по 2 л, 6 пляшок ємністю по 6 л, 13 пластикових пляшок ємністю по 6 л із залишками спиртовмісної рідини; а також скляні пляшки, заповнені спиртовмісною рідиною: 20 пляшок по 0,25 л та 15 пляшок по 0,5 л; скляну пляшку ємністю 0,7 л, заповнену забарвленою спиртовмісною рідиною; тютюнові вироби без марок акцизного податку, а саме: 46 пачок сигарет торгової марки Denim, 71 пачку сигарет торгової марки Kredo, 116 пачок сигарет торгової марки Compliment, 28 пачок сигарет торгової марки XXL 25 RED, 16 пачок сигарет торгової марки XXL 25 Blue, 5 пачок сигарет торгової марки MARWEL та сигарети різних торгових марок в кількості 105 штук.

Прозорі безбарвні рідини в скляних та полімерних пляшках, вилучених в ході обшуку приміщень, є водно-спиртовими сумішами із вмістом етилового спирту 34,75-36,72+/-0,1% об`ємних, виготовлені кустарним способом й не відповідають вимогам ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови».

Забарвлена рідина, що міститься у скляній пляшці ємністю 0,7 л, є забарвленою водно-спиртовою сумішшю із вмістом етилового спирту 31,08+/-0,1% об`ємних, виготовлена кустарним способом й не відповідає вимогам ДСТУ 4700:2006 «Коньяки України ТУ». Тютюнові вироби не відповідають діючим вимогам нормативно-правових актів України щодо маркування сигарет.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 року апеляційну скаргу захисника Татух М.Д. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Залізничного районного суду міста Львова від 13 березня 2021 року - без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Татух М.Д., посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості правопорушення та особі засудженої, його явну несправедливість через суворість, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині призначеного покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України.

В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на те, що, призначаючи засудженій покарання, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, її вік, а також такі обставини як щире каяття та активне сприяння розкриттю вчиненого кримінального правопорушення, які є двома самостійними обставинами та в силу положень ч. 1 ст. 69 КК України можуть слугувати підставами для призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Крім того, захисник Татух М.Д. зазначає, що, на її думку, суди в порушення вимог ст. 66 КК України, а саме пункту 5 ч. 1 цієї статті, безпідставно не визнали обставиною, яка пом`якшує покарання, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, оскільки обвинувачена має важкий матеріальний стан, є особою пенсійного віку, вдовою та має необхідність придбання ліків після перенесеного операційного втручання.

Стверджує, що зазначені чинники відповідно до вищевказаної статті визначаються обставинами, які пом`якшують покарання, а тому при постановленні рішення як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, повинні були встановити наявність зв`язку між ними і вчиненим злочином, характер якого свідчить про наявність у обвинуваченої тяжких сімейних обставин, пов`язаних з постійною нестачею грошових коштів, у зв`язку з низьким розміром пенсійного забезпечення, що значною мірою обумовили вчинення нею інкримінованого злочину.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів вбачає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину та кримінально-правова оцінка її діянь за ч.1 ст. 204 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Стосовно доводів захисника щодо суворості призначеного ОСОБА_1 покарання, то вони, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та ступінь його суспільної небезпеки; дані про особу винної, яка є раніше несудимою, її вік, позитивну характеристику за місцем проживання, а також те, що вона на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю вчиненого кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання, судом встановлено не було.

При цьому, суд першої інстанції не визнав наявності такої обставини, що пом`якшує покарання, як вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, вказавши, що обставини, на які посилається сторона захисту, а саме, що обвинувачена є пенсіонером за віком, вдовою, має необхідність у придбанні ліків, не мають виключного характеру для особи обвинуваченої та не можуть вважатися такими, що пом`якшують покарання, з чим погоджується й колегія суддів Верховного Суду.

З огляду на це, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 мінімального покарання в межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 204 КК України, та призначив покарання у виді штрафу в розмірі п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн. (вісімдесят п'ять тисяч гривень) з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

Крім того, судом було враховано прохання захисника Татух М.Д. про розстрочення виплати штрафу певними частинами строком до одного року у зв`язку із скрутним матеріальним становищем обвинуваченої, адже її єдиним джерелом доходів є пенсія мінімального розміру, й на підставі ч. 4 ст. 53 КК України ОСОБА_1 розстрочено виплату штрафу по 7 083 грн. 33 коп. (сім тисяч вісімдесят три гривні тридцять три копійки) щомісячно строком на дванадцять місяців, починаючи з дня набрання вироком законної сили.

Виходячи з указаних обставин, суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Підстав для пом`якшення покарання, в тому числі й щодо застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, а також підстав вважати призначене засудженій покарання явно несправедливим внаслідок суворості, не вбачається.

Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що захисник, не погоджуючись з вироком місцевого суду, подала апеляційну скаргу, в якій наводила доводи щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого нею злочину через суворість.

Львівський апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги Татух М.Д. , прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає, а вирок Залізничного районного суду міста Львова від 13 березня 2021 року потрібно залишити без змін, про що постановив ухвалу від 08 липня 2021 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник зазначила, що під час розгляду провадження в суді першої інстанції залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченої, та обставини, що пом`якшують покарання. Вважає, що у суду було достатньо підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, встановив, що судом першої інстанції належним чином враховано зазначені у вироку обставини, які пом`якшують покарання, тому призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.

З огляду на це, твердження касаційної скарги захисника про неврахування судами всіх обставин, які пом`якшують покарання та можуть бути підставами для призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника Татух М.Д. та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Татух М.Д. в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду міста Львова від 13 березня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 року.

Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І.В. Іваненко Ю.М. Луганський С.Б. Фомін