Справа № 22-ц-935/07 Головуючий у 1 інстанції - Кирилюк В.Ф.
Категорія - 26 Доповідач - Здрилюк О.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів: Здрилюк О.І., Свистун О.В.,
при секретарі Савчук О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Руднянської сільської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Рожищенського районного суду від 04 вересня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
04 липня 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, мотивуючи його тим, що його батьками був збудований жилий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати. Він прийняв спадщину відповідно до вимог ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, вступивши фактично в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживає в будинку батьків за вказаною вище адресою, але із-за відсутності правовстановлюючих документів на вказане майно йому не видали свідоцтво про право власності на спадщину.
Враховуючи наведене, просив визнати за ним право власності на спадкове майно - будинковолодіння АДРЕСА_1.
Рішенням Рожищенського районного суду від 04 вересня 2007 року позов у даній справі задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових споруд АДРЕСА_1 в с.Ольганівка Рожищенського р-ну Волинської області - як на спадкове майно.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 42 грн. 27 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове - про визнання за позивачем права власності лише на 1/3 частину спадкового майна.
Вважає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала з вище наведених підстав.
Позивач та відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, просять суд її відхилити і залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Задовольняючи позов про визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини будинковолодіння, як на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та відповідачі являються спадкоємцями першої черги по закону після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 їх матері ОСОБА_4, якій належало будинковолодіння АДРЕСА_1. На час відкриття спадщини позивач перебував в місцях позбавлення волі, повернувшись звідки проживає та зареєстрований в даному будинку; відповідач ОСОБА_2 спадщини не прийняла і в будинку не проживає, а відповідач ОСОБА_3 спадщину прийняла, подавши у встановлений строк заяву в держнотконтору та проживаючи в будинку.
Проте, такі висновки суду суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст.214 ЦПК України при вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин (фактів), якими були обґрунтовані вимоги і заперечення та вивчити докази, якими вони підтверджуються; визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовано ці правовідносини.
Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони являються дітьми померлих: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_5 і ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_4.
Із свідоцтва про право власності, виданого Руднянською сільською радою 16.09.1998 року вбачається, що спірне будинковолодіння зареєстровано за ОСОБА_5(а.с.75).
Із копії спадкової справи № 297 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, розпочатої 15.09.1997 року Рожищенською держнотконторою вбачається, що заяви про прийняття спадщини подано усіма дітьми.
Таким чином, позивач та відповідачі прийняли спадщину після смерті батька відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, а дружина померлого - ОСОБА_4, яка являлась співвласником будинковолодіння прийняла спадщину відповідно до вимог п.1 ч.1 цієї статті, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.
Враховуючи наведене, ОСОБА_4 стала власником 5/8 частин будинковолодіння (1/2 частка - як належна другому з подружжя + 1/8 частка - як спадкове майно), а діти - ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стали власниками по 1/8 частці даного будинковолодіння кожен.
Таким чином, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері сторін - ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належні їй 5/8 частин будинковолодіння.
Із копії спадкової справи № 156 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, розпочатої 24.12.1999 року Рожищенською держнотконторою вбачається, що заяву про прийняття спадщини подано лише дочкою ОСОБА_3, тобто нею прийнято спадщину після смерті матері відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 пояснила, що після смерті матері спадщину прийняла, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. Вказану обставину не заперечила в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_3.
Також відповідачі ствердили, що позивач після смерті обох батьків і до січня 2007 року перебував в місцях позбавлення волі, а тому з поважних причин не прийняв спадщини протягом шести місяців після смерті матері, а фактично прийняв спадщину лише в січні 2007 року, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном.
Таким чином, позивач та відповідач ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті матері відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.549 ЦК України в редакції 1963 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем, як за спадкоємцем, права власності на все будинковолодіння, оскільки кожен із спадкоємців прийняв спадщину в рівних частках.
Таким чином, висновки суду першої інстанції суперечать встановленим обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права, що згідно з статтею 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.
Питання про повернення судових витрат сторонами не ставиться.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, на підставі ст.ст.525, 527, 529, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Рожищенського районного суду від 04 вересня 2007 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/3 частині будинковолодіння, розташованого АДРЕСА_1 Волинської області - як на спадкове майно.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді