ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1714/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.                     

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомАкціонерного товариства "Асвіо Банк" (14000, м. Чернігів. вул. Преображенська, 2, код ЄДРПОУ 09809192)     

до  відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Рентс" (61075, м. Харків, пр.Індустріальний, 104-А, код ЄДРПОУ 44062270) ,   відповідач 2 - Публічне акціонерне товариство "БАНК ВОСТОК" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24, код ЄДРПОУ 26237202) третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 )   

про  витребування майна

за участю представників:

позивача – Маленко О.М. (ордер АІ №1110715 від 30.04.2021)

1 відповідача – Післегіна А.А. (дов. від 14.06.2021),

2 відповідача - Єрьоменко М.В. (ордер ХВ №1738000002)

третьої особи – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Акціонергого товариства "АСВІО БАНК" (позивач) до ТОВ "ІНДАСТРІАЛ РЕНТС" (перший відповідач) та до ПАТ "БАНК ВОСТОК" (другий відповідач) в якій він, з урахуванням заяви про зміну предмету позову вх. №4584 від 22.07.2021 просить суд :

1 - визнати право іпотекодержателя АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “АСВІО БАНК” на рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу автозаправної станції (нежитлова будівля літ “П-1” площею 69,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе (Індустріальний), буд. 104-а,  реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, відповідно договору застави рухомого та нерухомого майна від 16.10.2013 №1016/01/S-3

2 - витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНДАСТРІАЛ РЕНТС” на користь позивача нежитлову будівлю літ “П-1” площею 69,3 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, вартістю 889 633,39 грн., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 104-а.

3 - визнати право власності АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “АСВІО БАНК” на нежитлову будівлю літ “П-1” площею 69,3 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, вартістю 889 633,39 грн., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 104-а.

4 - визнати недійсним іпотечний договір серія та номер 2502 від 24.06.2019 (зі змінами) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНДАСТРІАЛ РЕНТС” та Публічним акціонерним товариством “БАНК ВОСТОК” предметом якого є нежитлова будівля літ “П-1” площею 69,3 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, вартістю 889 633,39 грн., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 104-а.

5 - визнати протиправним та скасувати запис про іпотеку 32119075, здійснену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47481999 від 24.06.2019 та скасувати запис про обтяження 32118051, здійсненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47481033 від 24.06.2019.

6 - зобов`язати державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “АСВІО БАНК” на нежитлову будівлю літ “П-1” площею 69,3 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, вартістю 889 633,39 грн., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 104-а.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 27.05.2021 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №14329 від 16.06.2021) в якому заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що позивач не набував права власності на спірне майно, а тому відсутні й підстави для визнання за ним цього права.

05.07.2021 позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №15574) та пояснення (вх. №4895 від 10.08.2021) .

Другим відповідачем надані пояснення по справі (вх. №18785 від 11.08.2021) та пояснення на змінені позовні вимоги (вх. №20013 від 30.08.2021) в яких він заперечує проти позовних вимог.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13,  74 ГПК України якими в господарському судочинстві  реалізовано конституційний принцип  змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання третьої особи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 04.10.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновків про відмову в задоволенні вимог АТ "Асвіо Банк", виходячи з наступного.

В обгрунтування своїх вимог  позивач зазначає, що 16.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» (далі - ПАТ «КБ «Актив-банк») та Приватним підприємством «Спіка» (далі - ПП «Спіка») було укладено договір про здійснення кредитних операцій №1016/01, згідно якого банк надав позичальнику ПП «Спіка» кредит в сумі 33 400 000,00 грн, строком до 15.10.2016.

На виконання зобов`язань за вказаним договором про здійснення кредитних операцій 16.10.2013 між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ПП «Спіка» було укладено договір застави рухомого та нерухомого майна № 1016/01/S-3 предметом якого є рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу автозаправної станції (нежитлова будівля літ «П-1» площею 69,3 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе (пр. Індустріальний), буд. 104-а (сто чотири «А»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101.

01.07.2014 між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого банк, як іпотеко держатель, передав у власність ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно, що було предметом застави згідно договору застави рухомого та нерухомого майна № 1016/01/S-3, укладеного 16.10.2013 між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ПП «Спіка».

ПАТ «КБ «Актив-Банк» у 2015 звернулося до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного 01.07.2014 між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 у справі № 644/5583/15-ц відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Актив-Банк» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Роял - 2014», треті особи: ПП «Спіка», ТОВ «Спіка - Плюс», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І. про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2016, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.03.2019, апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Актив-банк» задоволено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Вказаним вище рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01.07.2014, укладений між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1146, предметом якого є рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу автозаправної станції (нежитлова будівля літ «П-1» площею 69,3 кв.м.), що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе (пр. Індустріальний), буд. 104-а (сто чотири «А»), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101.

07.11.2019 між ПАТ «КБ «Актив-Банк» та Акціонерним товариством «АСВІО БАНК» (далі - АТ «АСВІО БАНК»/Позивач) укладено договір про відступлення (купівлі -продажу) прав вимоги № 54-UА-ЕА-2019-10-16-000024-b_2 (далі договір відступлення прав вимоги), згідно якого ПАТ «КБ «Актив-Банк» відступає шляхом продажу АТ «АСВІО БАНК» належні ПАТ «КБ «Актив-Банк», а АТ «АСВІО БАНК» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги ПАТ «КБ «Актив-Банк» до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за кредитними договорами, та/або договорами застав та/або договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги, ПАТ «КБ «Актив-Банк» відступило АТ «АСВІО БАНК» право вимоги за договором про здійснення кредитних операцій № 1016/01 від 16.10.2013, боржник ПП «Спіка», та за додатковими договорами до вказаного договору.

АТ «АСВІО БАНК» просить суд визнати за ним право іпотекодержателя на рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу автозаправної станції (нежитлова будівля літ “П-1” площею 69,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе (Індустріальний), буд. 104-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, відповідно договору застави рухомого та нерухомого майна від 16.10.2013 №1016/01/S-3.

Однак, заявляючи (в своїй заяві про зміну позовних вимог) зазначені вимоги, позивачем не було будь-яким чином обгрунтовано ці вимоги або зазначено підстав з яких це право підлягає визнанню.

Так, дослідивши договір відступлення прав вимоги та додаток №1 до нього, суд зазначає, що він не містить будь-яких умов щодо передачі прав іпотекодержателя рухомого та нерухомого майна № 1016/01/S-3, а стосується лише відносин між  ПАТ «КБ «Актив-Банк» та Акціонерним товариством «АСВІО БАНК» продажу АТ «АСВІО БАНК» належних ПАТ «КБ «Актив-Банк», права вимог ПАТ «КБ «Актив-Банк» до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи право вимоги за договором про здійснення кредитних операцій № 1016/01 від 16.10.2013, боржник ПП «Спіка», та за додатковими договорами до вказаного договору про внесення змін №1 від 18.10.2013, №2 від 31.10.2013, №3 від 05.11.2013 та №4 від 10.12.2013.

Договір же застави рухомого та нерухомого майна № 1016/01/S-3 від 16.10.2013 (далі - договір застави) не є додатком до договору про здійснення кредитних операцій №1016/01 за яким було передано право вимоги позивачу, а є окремим договором, права за яким ПАТ "КБ "Актив Банк" не передавалися позивачу за договором відступлення права вимоги.

Пунктом 2.1 цього договору про відступлення права вимоги встановлено, що ПАТ «КБ «Актив-Банк» відступає шляхом продажу АТ «АСВІО БАНК» належні ПАТ «КБ «Актив-Банк», а АТ «АСВІО БАНК» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги ПАТ «КБ «Актив-Банк» до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за кредитними договорами, та/або договорами застав та/або договором поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору.

Однак, в абзаці 2 вищезазначеного пункту договору про відступлення прав вимоги сторони домовилися, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за іпотечними договорами, договорами застав, договорами порук, що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за основними договорами, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає:

- договір застави рухомого та нерухомого майна № 1016/01/S-3 від 16.10.2013 відсутній в переліку додатку №1 до договору відступлення права вимоги,

- окремого договору на передачу прав заставодержателя, як у простій письмовій формі так і посвідченого нотаріально, позивачем до суду надано не було,

- інших доказів, які б свідчили про імовірність укладання такого договору або передачу від ПАТ "КБ "АКТИВ-БАНК" прав заставодержателя за договором застави до АТ "АСВІО БАНК", позивачем надано не було.  

Частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд зазначає, що оскільки, доказів такої передачі прав іпотекодержателя окремими договорами позивачем до суду надано не було, як і не було обгрунтовано та доведено належними та достатніми доказами наявність інших правових підстав для визнання за позивачем права іпотекодержателя за договором застави, підстави для задоволення позову в частині визнання за ним прав іпотекодержателя на рухоме та нерухоме майно цілісного майнового комплексу автозаправної станції (нежитлова будівля літ “П-1” площею 69,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Фрунзе (Індустріальний), буд. 104-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, відповідно договору застави рухомого та нерухомого майна від 16.10.2013 №1016/01/S-3.

При цьому, суд не приймає посилання позивача на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 27.03.2020 у справі №644/5583/15-ц (залишена в силі постановою Харківського апеляційного суду від 31.08.2021) як на підставу набуття прав заставодержателя, оскільки, предметом дослідження при розгляді заяви у цій справі був саме договір відступлення права вимоги за кредитним договором, а оцінка судом передачі прав заставодержателя в цих судових рішеннях не надавалася.

Крім того, ч. 4 та ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В даному випадку, відповідачі у справі №922/1714/21 не були учасниками розгляду заяви у справі Орджонікідзевського районного суду міста Харкова.

Щодо решти вимог АТ "АСВІО БАНК" про витребування у ТОВ “ІНДАСТРІАЛ РЕНТС” та визнання права власності АТ “АСВІО БАНК” на нежитлову будівлю літ “П-1” площею 69,3 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, вартістю 889 633,39 грн., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 104-а; визнання недійсним іпотечний договір серія та номер 2502 від 24.06.2019 (зі змінами) укладеного між ТОВ “ІНДАСТРІАЛ РЕНТС” та ПАТ “БАНК ВОСТОК”; визнання протиправним та скасуваня запису про цю іпотеку та зобов`язання державного реєстратора внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності АТ “АСВІО БАНК” на нежитлову будівлю літ “П-1” площею 69,3 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 160771863101, вартістю 889 633,39 грн., що розташована за адресою: м. Харків, пр. Індустріальний, буд. 104-а, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати де майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З матеріалів справи вбачається, що власником майна на момент відчуження його зо договором, що був визнаний недійсним, була юридична особа ТОВ «СПІКА ПЛЮС» (ідентифікаційний код 32762432), а ПАТ "КБ "АКТИВ БАНК" мав права іпотекодержателя згідно договору від 16.10.2013 №1016/01/S-3.

Матеріали справи не містять доказів, який би давав можливість стверджувати про те, що ПАТ «Актив Банк» або позивач в будь-який проміжок часу були власниками спірного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Заявляючи позовну вимогу про витребування майна, позивач фактично ставить питання про визнання права власності на таке майно та намагається зобов`язати державного реєстратора зареєструвати право власності на спірне майно.

Суди Касаційної інстанції неодноразово наголошували на тому, що за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

Таким чином, для визнання права власності, або як зазначено позивачем «витребування» та «реєстрації права власності», необхідно підтвердити належними та допустимими засобами доказування, що позивач раніше набув на законних підставах таке право власності.

Під час розгляду справи, судом було встановлено, що позивач не набував ні права власності на спірне майно ні права іпотекодержателя, а тому відсутні правові підстави визнавати за ним таке право власності.

Оскільки позивач не є власником майна то і не має права витребувати його відповідно до ст. 388 ЦК України, як і вимагати зобов`язати реєстратора зареєструвати таке право власності за ним.

Крім того статтею 330 ЦК України встановлено , що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Що стосується вимог про визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів щодо його реєстрації:

Відповідно до ст. 3,5 ЗУ «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Предметом іпотеки може бути нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивачем не надано доказів, щодо недодержання вимог які необхідні для чинності правочину, при укладенні між ПАТ «БАНК ВОСТОК» та ТОВ «ІНДАСТРІАЛ РЕНТС» іпотечного договору, посвідченого 24.06.2019 року, приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківською області Гаражою Н.П., за реєстровим №2502.

Зазначений іпотечний договір укладено з дотриманням вимог діючого законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним та скасуванням записів щодо реєстрації іпотеки та обтяжень, немає.

Згідно зі ст. 17  Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства "АСВІО БАНК" є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Інших судових витрат сторонами заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

 В позові відмовити повністю.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Акціонерне товариство "Асвіо Банк" (14000, м. Чернігів. вул. Преображенська, 2, код ЄДРПОУ 09809192).

Перший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріал Рентс" (61075, м. Харків, пр. Індустріальний, 104-А, код ЄДРПОУ 44062270).

Другий відповідач - Публічне акціонерне товариство "БАНК ВОСТОК" (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24, код ЄДРПОУ 26237202).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "18" жовтня 2021 р.  

Суддя С.А. Прохоров