ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 610/1604/21 Головуючий суддя І інстанції Стригуненко В.М.

Провадження № 11-кп/818/3150/21 Суддя доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: Крадіжка

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - Грошевої О.Ю.,

суддів - Шабельнікова С.К., Яковлевої В.С.,

при секретарі - Запорожець М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Коротуна В.І. на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року у відношенні ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Шевелівка Ізюмського району Харківської області, громадянину України, із неповною середньою освітою, який не одружений, не працює, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

1) 01.02.1993 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 81, ст. 46-1 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;

2) 29.06.1993 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 215-3, ст. 43, ст. 14 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі та примусового лікування від алкоголізму;

3) 26.06.1996 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 140, ст. 17, ч. 1 ст. 89, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

4) 23.01.2003 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

5) 30.10.2003 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 4 ст. 185, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. 02.09.2004 року Апеляційним судом Харківської області перекваліфіковано дії на ч.ч. 2,3 ст. 185 КК України і покарання знижено до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 27.09.2005 року Харківським районним судом Харківської області звільнений від покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за цим вироком, за ч. 3 ст. 185 КК України по вироку від 23.01.2003 у зв`язку з декриміналізацією вважається засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України. 10.08.2006 року Харківським районним судом Харківської області звільнений умовно-достроково на невідбуту частину строку покарання 6 місяців 11 днів;

6) 28.04.2009 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі;

7) 16.10.2009 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 122, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 24.06.2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова невідбута частина покарання 1 рік 7 місяців 9 днів замінена на більш м`яке покарання у виді обмеження волі. 24.05.2012 року Харківським районним судом Харківської області звільнений умовно-достроково на невідбуту частину строку покарання 7 місяців 1 день;

8) 28.10.2013 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком два роки;

9) 08.02.2014 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 17.01.2018 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова звільнений умовно-достроково на невідбуту частину строку покарання 17 днів,

10) 20.05.2020 року Балаклійським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі - звільнений 21.08.2020 року за відбуттям строку покарання,

який органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст. 185 КК України, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 12 листопада 2021 року включно з визначенням розміру застави.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ризиків переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. При цьому судом враховано, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також, значний кримінальний досвід внаслідок наявності 10-ти не знятих і не погашених у встановленому порядку судимостей за вчинення умисних злочинів, у т.ч. аналогічних і тяжких, перебування на розгляді Балаклійського районного суду Харківської області іншого кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені двох епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.185 КК України, відсутність міцних соціальних зав`язків, достатніх для запобігання зазначеним ризикам.

При оцінці ризику переховування суд зазначає, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_1 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить скасувати ухвалу про продовження строку тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з одночасним покладенням обов`язків з`являтись на першу вимогу слідчого, прокурора, суду та не виїжджати за межі Харківської області.

Апелянт зазначає, що ризики, заявлені у клопотанні прокурора ним не доведені, а також не доведено недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду зазначає, що ОСОБА_1 має постійне місце мешкання та міцні соціальні зв`язки, в ході допиту в якості підозрюваного повністю визнав свою вину у скоєному, активно співпрацює зі слідством, надає покази, переховуватись від слідства наміру не має, буде з`являтись на першу вимогу.

Прокурор, обвинувачений, його захисник не заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи вразі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Коротуна В.І. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема можливість переховування від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого злочину, за останнє передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років, раніше неодноразово судимий, тобто значний кримінальний досвід внаслідок наявності у обвинуваченого десяти не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимостей за вчинення умисних злочинів, у тому числі за корисливі злочини, проте висновків для себе не зробив, що беззаперечно свідчить про стійку антисоціальну поведінку обвинуваченого, який на шлях виправлення не став та знову вчинив новий злочин.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, даних про його особу, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

В той же час належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Між тим, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу, неодружений, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є суб`єктивними, оскільки повністю спростовуються даними матеріалів судового провадження та висновками суду, що зазначені в оскаржуваній ухвалі.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Також колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Коротуна В.І. залишити без задоволення.

Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 15 вересня 2021 року у відношенні ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді: