707/2421/21

2/707/1140/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про залишення позовної заяви без руху

18 жовтня 2021 року                                   м. Черкаси

Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А., отримавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації; про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон малолітньої дитини без згоди батька,-

УСТАНОВИЛА:

07 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), у якому просить суд:

- надати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на виїзд за межі України, а саме до Польщі, терміном до 6 місяців, у супроводі її матері ОСОБА_1 , без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2 ;

- надати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на оформлення проїзних документів до Польщі у період з 01 листопада 2021 року по 29 березня 2024 року, без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2 .

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст.ст. 36, 37 ЦПК України, було визначено головуючу суддю  Миколаєнко Т.А. та 07 жовтня 2021 року передано їй дану справу.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою статті 187 ЦПК України, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи – відповідача.

Відповідь про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 надійшла на запит суду 13 жовтня 2021 року.

Враховуючи, що з 14 жовтня 2021 року по 17 жовтня 2021 року були вихідні та святкові дні, питання про можливість відкриття провадження у справі вирішується саме сьогодні.

Вивчивши вказану позовну заяву з доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона повинна бути залишена без руху, виходячи з наступних підстав.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом або договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Із резолютивної частини позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , зокрема, просить суд «надати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на виїзд за межі України, а саме до Польщі, терміном до 6 місяців, у супроводі її матері ОСОБА_1 , без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2 » (дослівно).

Відтак, викладені у позовній заяві вимоги не відповідають вимогам процесуального закону, оскільки вони не конкретизовані, а саме не зазначено конкретний період часу (його точну тривалість), на який позивач просить суд надати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на виїзд за межі України у супроводі її матері ОСОБА_1 без дозволу (згоди) та супроводу батька дитини ОСОБА_2 .

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, згідно кількості відповідачів і третіх осіб.

За приписами частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з частиною другою статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частинами четвертою - шостою статті 95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Порядок засвідчення копій документів визначений Національним стандартом ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів». За вказаним нормативно-правовим актом (пункт 5.26), відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Вказана вище вимога чинного законодавства позивачем виконана не в повному обсязі, а саме: копії письмових доказів, що долучені до позовної заяви, додані для відповідача та третьої особи, надані без належного їх засвідчення.

Крім того, при ознайомленні з матеріалами справи встановлено, що позивачем додано до позовної заяви додатки неналежної якості, а саме: 2 копії документів, що викладені іноземною мовою, без надання офіційного перекладу на українську мову.

Водночас, частиною першою статті 10 Конституції України передбачено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 (справа №1-6/99) положення частини першої статті 10 Конституції України треба розуміти так, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

За приписами статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Разом з тим, згідно з вимогами пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу віднесено до функцій державних та приватних нотаріальних контор.

Крім того, пунктом 7 частини 1 статті 38 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вірність перекладу документів з однієї мови на іншу засвідчують також консульські установи України.

За змістом статті 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

При цьому перекладач, поряд з документом, що встановлює його особу, повинен представити документ, який підтверджує його кваліфікацію.

Таким чином, суд позбавлений можливості ознайомитися зі змістом документів, складених іноземною мовою, та не зможе у подальшому надати їм правову оцінку.

Водночас, звертаю увагу на те, що текст документу є головним елементом документу та повинен містити інформацію, заради фіксування якої його було створено. Іншими словами, документ, що надається, повинен мати текст, який можливо дослідити та який несе певний зміст.

Також, за приписами пунктів 8, 9 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У порушення вказаних вимог закону, дана інформація у позові відсутня.

За даних обставин, вимоги ЦПК України щодо пред`явлення позову не дотримано, а тому вирішення питання про відкриття провадження в даній справі буде передчасним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують Конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (СASE OF KREUZ v. POLAND), заява № 28249/95, від 19 червня 2001 року, у пункті 53 якого Суд зазначив: "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Крім того, у пункті 22рішення у справі "Мельник проти України" (заява № 23436/03) від 28 березня 2006 року, Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

За змістом частин першої – третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі вищевикладеного, позовну заяву ОСОБА_1 необхідно залишити без руху і надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 95, 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Черкаської районної державної адміністрації; про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, - залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків.

Роз`яснити позивачу, що у разі, якщо вона у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

У разі невиконання ухвали суду, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернена позивачу.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

       Суддя:        Т. А. Миколаєнко