Справа № 204/3839/22

Провадження № 1-кп/204/225/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                                 ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                                 ОСОБА_2 ,

                                                                        ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання                     ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                         ОСОБА_5 ,

захисника                                                                         ОСОБА_6 ,

обвинуваченого                                                                 ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №22022050000000081, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2022, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді інженера тех. аудиту в Дружківському РЄМ, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт по вищевказаному кримінальному провадженню.

У судовому засіданні прокурор подала до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, існує ризик, що обвинувачений ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання може переховуватися від суду. Крім того, у разі не продовження вказаного запобіжного заходу обвинувачений може виїхати до тимчасово окупованої території до м. Мелітополя, Запорізької області, де має у власності житлового будинку та переховуватись від суду, а також здійснювати там допомогу державі агресору. На даний час органом досудового розслідування не встановлені всі особи, з якими співпрацював обвинувачений, а також інші причетні особи до вчинення даного злочину, що у випадку незастосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження спілкування з вказаними особами. Оскільки обвинувачений зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , де наразі перебувають українські військові формування, у разі незастосування до нього запобіжного заходу дозволить йому подовжувати кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується.

Прокурор у судовому засіданні підтримала вищезазначене клопотання та просила його задовольнити.

Захисник обвинуваченого, обвинувачений у судовому засіданні, не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує продовження обвинуваченому запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

Згідно практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення або підозри не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглянувши клопотання прокурора в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.

ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Зазначений злочин є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України. з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість і невідворотність покарання ОСОБА_7 може переховатися від суду. Обвинувачений зареєстрований та проживає у м. Дружківка Донецької області, поблизу якого на цей час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація відносно України, може привести до тимчасової окупації міста та призвести до ухилення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності. Також, з огляду на наявність у власності обвинуваченого нерухомого майна на тимчасово окупованій державою-агресором території України, існують ризики його виїзду туди та здійснення допомоги окупанту. Оскільки органом досудового розслідування не встановлені всі особи, з якими співпрацював обвинувачений, а також інші особи, причетні до вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , не застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження спілкування з вказаними особами, а відтак може мати наслідком вчинення іншого кримінального правопорушення, у тому числі проти основ національної безпеки України.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у рішеннях: ЄСПЛ «Летельє проти Франції», ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії», суд вважає необхідним продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених ризиків.

Крім того, при продовженні обвинуваченому строку тримання під вартою судом враховується позиція висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року, у якому суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства, суду.

Таким чином, з огляду на доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочину, суд доходить висновку, що існує необхідність у продовженні строку дії застосованого стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111 Кримінального кодексу України.

Отже, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, враховуючи характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 та який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, суд вбачає підстави не визначити розмір застави у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 28 жовтня 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено 02.09.2024 о 12:00.

Головуючий суддя                                                                          ОСОБА_1

Суддя                                                                                                 ОСОБА_2

Суддя                                                                                                 ОСОБА_3