Справа № 640/15960/18

н/п 2/953/74/21

                                               РІШЕННЯ

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого   судді  Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Паньшиної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар», 3-ті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання правочину укладеним, -                                                 встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до відповідача, Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар», в якому після змін які прийняті судом (остання редакція від 05.02.2021р.) просить визнати договір між власником патенту та автором, про винагороду укладеним. В позові приводиться текст договору.

В обґрунтування позову зазначає, що під час праці у ДНВП «Об`єднання Комунар» на посаді головного конструктора став співавтором промислового зразка «Двоканальний електронний блок регулювання і контролю газотурбінного двигуна». Власником патенту зазначеного промислового зразка є ДНВП «Об`єднання Комунар», він зазначений як один із авторів. Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» роботодавець повинен укласти з автором письмовий договір щодо розміру та умов виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка. ДНВП «Об`єднання Комунар» не виконав вимоги закону та договір з ним не уклав, внаслідок чого він просить у судовому порядку захистити його права, шляхом визнання запропонованого ним договору укладеним.

Відповідач - ДНВП у «Об`єднання Комунар, у поданому відзиві проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що вимоги не доведені, позивачем обраний не вірний спосіб захисту. Також просив застосувати строк позовної давності.

3-ті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явились, пояснення по справі не надали.

Ухвалами суду відкрито провадження у справі, витребувані докази, залучені треті особи, прийняті до розгляду змінені позовні вимоги, справа призначена до судового розгляду.

Суд заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне в задоволені позову відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з травня 2005 року по січень 2017 року працював головним конструктором Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» - Начальником НТ СКБ «Полісвіт». Під час роботи у ДНВП «Об`єднання Комунар» та виконання своїх обов`язків, став співавтором промислового зразка «Двоканальний електронний блок регулювання і контролю газотурбінного двигуна», що підтверджується ОСОБА_7 , внесеним до Державного реєстру патентів на промислові зразки 25 серпня 2016 року за № 32754 та не оспорюється сторонами. Власником патенту є ДНВП «Об`єднання Комунар» , інші співавтори промислового зразка це ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідно до положень ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» право на реєстрацію промислового зразка має роботодавець автора, якщо промисловий зразок створено у зв`язку з виконанням службових обов`язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти з автором письмовий договір щодо розміру та умов виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

Спори щодо умов одержання винагороди та її розміру розв`язуються у судовому порядку.

Позивачем 19.04.2018р. на адресу ДНВП «Об`єднання Комунар» був направлений договір між власником патенту та автором, підписаний позивачем, з пропозицію укласти договір, однак відповідачем направлений договір підписаний не був, надана відповідь про необхідність проведення необхідних заходів на підприємстві.

Натомість під час судового розгляду відповідачем позивачу направлений свій договір №170/2 від 11.12.2019р., підписаний генеральним директором ДНВП «Об`єднання Комунар» зі своїми умовами , який не підписаний позивачем.

Фактично позивач не згодний із сумою одноразової винагороди в розмірі 7647,62 грн. (без сплати податків), запропоновано відповідачем.

Позивач вважає, що його одноразова сума винагороди, як співавтору промислового зразка, повинна складати 856850 грн. та в подальшому винагорода як співавтору промислового зразка повинна сплачуватися щороку в розмірі 2% доходу, одержаного від використання промислового зразка та продажу ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти

Сторони не досягли в належній формі згоди з усіх істотних умов договору та відсутнє його повне або часткове виконання.

За ч.1 ст. 462 ЦК України право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом, на промисловий зразок - свідоцтвом.

Відповідно до ст. 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом.

В даному випадку майнові права інтелектуальної власності на промисловий зразок належать ДНВП «Об`єднання Комунар», яка володільцю патенту.

Разом з тим, предмет договору запропонований позивачем містить зазначення про розподіл майновим прав та передання (відчуження) автором та власником патенту належні йому майнові права на об`єкт інтелектуальної власності, тоді які згідно із наявним патентом відповідач і так є власником промислового зразка.

За ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» позивач має право на отримання винагороди відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

В даному випадку для встановлення економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, отриманої ДНВП «Об`єднання Комунар» від промислового зразка потрібні спеціальні знання в галузі економіки, зокрема за спеціальністю індекс 13.9. Економічні дослідження, пов`язані з використанням прав на об`єкти інтелектуальної власності . Судом було роз`яснено сторонам право на подання клопотання про призначення експертизи, однак відповідного клопотання сторони не заявляли. Позивач обґрунтовуючи відсутність такого клопотання, зазначив, про необхідність оплати значної суми за послуги експерта, надавши відповідь Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності від 29.09.2020, в якій міститься в тому числі орієнтовна вартість такої експертизи.

Наказом Держпатенту України від 26.08.1998 N 80 затверджені Методичні рекомендацій з визначення прибутку від використання об`єктів промислової власності.

Так згідно зазначених рекомендацій вони розроблені з метою забезпечення єдиного методичного підходу до питання визначення прибутку, одержуваного від використання об`єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо, далі - ОПВ) на підприємствах, в установах та організаціях (далі - підприємство) у власному виробництві.

Вони можуть бути використані для визначення прибутку, одержуваного від використання ОПВ, з метою, в тому числі для визначення розміру винагороди автору(ам); для визначення прибутку підприємства, одержуваного від використання ОПВ.

Згідно розділу ІІІ рекомендацій прибуток від реалізації продукції - це різниця між виручкою від реалізації продукції в діючих цінах без податку на додану вартість та витратами на її виробництво та реалізацію.

Виручка від реалізації продукції (далі - доход) визначається за формулою.

Витрати підприємства на виготовлення та реалізацію продукції (далі - витрати) визначаються за формулою.

В рекомендаціях зазначені відповідні формули.

В обґрунтування винагороди позивачу, як автору промислового зразка надане дослідження голови ради фундаторів Інституту інтелектуального капіталу Непек-Плюс Василенко В., найменування якого зазначено, як експертне дослідження.

Відповідно до зазначеного дослідження ОСОБА_8 посилаючись на Постанову КМУ №1030 від 04.12.2019р. врахував вартість проданої відповідачем продукції, згідно накладних, та від вказаної суми вирахував 2%, суму яку отримав поділив на шістьох ( 6 співавторів) та зробив висновок, що сума винагороди співавтору становить 1/6 частина.

Однак зазначене дослідження не є допустимим доказом, оскільки ОСОБА_8 не є експертом, в розумінні положень ЗУ «Про судову експертизу».

При розрахунку винагороди співавтору не були використані Методичні рекомендації з визначення прибутку від використання об`єктів промислової власності, не враховані витрати підприємства.

Постанова КМУ №1030 від 4 грудня 2019 р., якою затверджені мінімальні ставки винагороди авторам технологій та особам, які здійснюють їх трансфер, в даному випадку застосуванню не підлягає.

Так, вказаною постановою регулюють мінімальні ставки винагороди  авторам технологій технології та/або її складових.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» технологія це результат науково-технічної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції, надання послуг;

трансфер технології - це передача технології, що оформляється шляхом укладення між фізичними та/або юридичними особами двостороннього або багатостороннього договору, яким установлюються, змінюються або припиняються майнові права та обов`язки щодо технології та/або її складових.

В даному випадку позивач не є автором технологій, внаслідок чого положення Постанови КМУ №1030 до розрахунку винагороди або іншої вигоди застосований бути не може.  

Також, судом не приймається як допустимий доказ розрахунок винагороди автору здійснений відповідачем у відповідності до «Инструкция о порядке исчисления и выплаты вознаграждения за промышленные образцы» затверджена Державним комітетом СРСР по справам винаходів та відкриттів від 26.12.1985р.

Згідно Порядку тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР, затвердженого Постановою ВРУ від 12 вересня 1991 року  N 1545-XII - до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

На даний час на території України прийняті, як ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» так і Методичні рекомендації, які регулюють розрахунок винагороди автору промислового зразка.

Крім того, особи які здійснили зазначені розрахунки не є експертами.

Посилання позивача на Закон України “Про авторське право та суміжні права”, зокрема ст. 15 та включення в умови запропонованого договору положень, у відповідності до зазначеного Закону, є безпідставним, оскільки промисловий зразок співавтором якого він є не є твором, внаслідок чого виниклі між сторонами правовідносини не регулюються вказаним Законом.

Також, є безпідставним посилання позивача при визначені розміру винагороди на Тимчасове положення про правову охорону об`єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, яке затверджено Указом Президента від 18 вересня 1992 р. N 479/92, оскільки положення втратило чинність (крім пунктів 54, 59, 60, 61, 62, 68 і 70), зокрема в частині розміру винагороди авторові від роботодавця за використання промислового зразка.

Суд зазначає, що за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 Цивільного процесуального кодексу.

Абзац 11 частини другої статті 16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

В даному випадку спосіб захисту обраний позивачем не суперечить закону та є найбільш ефективним способом захисту, оскільки винагорода автору промислового зразка виплачується роботодавцем саме на підставі договору.

Разом з тим, позивач не довів належними та допустимими доказами, що зазначені у запропонованому ним договорі істоті умови, відповідають вимогам закону, внаслідок чого підстави для визнання його укладеним суд не вбачає.

Підстави для застосування строку позовної давності, у зв`язку із відмовою в задоволені по суті заявлених вимог, суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного та керуючись 10, 12, 13, 77, 78, 81, 89, 103, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного науково-виробничого підприємства «Об`єднання Комунар» (61070, м. Харків, вул. Г.Рудика,8, код ЄДРПОУ 14308730) 3-ті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання правочину укладеним, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  Апеляційна скарга подається через Київський районний суд м. Харкова.   

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.       

Суддя Бородіна Н.М.