Справа № 2-а-556/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 листопада 2010 року Кам‘янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бакай І.А.
при секретарі Новосад І.В.
з участю прокурорів Мазяра М.Т., Пайтри А.Г.,
позивача ОСОБА_1
представників відповідача Горбової Н.О., Янтух М.Б.
розглянувши в м. Кам’янка–Бузька Львівської області в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Кам'янка-Бузького району Львівської області в інтересах ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання дій неправомірними, поновлення строку, перерахунок та виплату недоплаченої суми пенсії,
в с т а н о в и в:
Прокурор Кам'янка-Бузького району звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Кам'янка-Бузькому районі про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії. Позов мотивує тим, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом ІІ групи і має право на отримання пенсії у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, проте, всупереч вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію у належному розмірі не отримує. Прокурор просить зобов’язати управління пенсійного фонду перерахувати і виплатити позивачу недоплачені суми пенсії за період з 02.04.1991 р. (тобто з часу призначення пенсії ОСОБА_1П.) та в подальшому нараховувати пенсію відповідно до вимог цього закону й поновити позовну давність.
У судовому засідання прокурор позов підтримав.
ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав.
Представники відповідача Горбова Н.О. та Янтух М.Б. позову не визнали. Пояснили, що пенсію ОСОБА_1 обчислено від заробітної плати за період роботи у зоні відчуження 01.09.1986 р. по 11.09.1986 р., а з 02.04.1991 р. йому призначено пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, пенсія по-інвалідності призначена з 24.12.1993 р. Просить відмовити у позові оскільки пенсія позивачу виплачувалась відповідно до Законів України «Про державний бюджет України» на відповідні роки. Законодавством України не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту щодо вирахування розміру пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст.50,54 Закону, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Також зазначає, що позивачем пропущено строки звернення до суду, тому просить застосувати відповідно до ст.99, ст.100 КАС України позовну давність.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, cуд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і йому встановлено II групу інвалідності.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною четвертою ст. 54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує право-ний акт, який має вишу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суди приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії Повивачеві застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Також суд не бере до уваги посилання відповідача на ч.5 ст. 54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.
Зі змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтями 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 3 ст. 67 зазначеного Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відмову відповідача у перерахунку пенсії в разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для відповідача слід визнати протиправною.
Відповідно до статей 99,100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод та інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на пропуску позовної давності позивачем, Позивач звернувся до суду 19.02.2010 р., не навів доказів поважності пропуску ним позовної давності, тому позов підлягає задоволенню у межах позовної давності.
Відповідно до ст.6 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. З огляду на наведене позовні вимоги про зобов’язання відповідача у подальшому виплачувати пенсію в належному розмірі задоволенню не підлягають, оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права на момент розгляду справи.
Керуючись ст.ст.19, 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 99, 100, 159, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
позов прокурора Кам'янка-Бузького району Львівської області в інтересах ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання дій неправомірними, поновлення строку, перерахунок та виплату недоплаченої суми пенсії задоволити частково.
Зобов’язати управління пенсійного фонду у Кам'янка-Бузькому районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого в Законах України «Про державний бюджет України» на 2009 р., 2010 р. період з 19.02.2009 р. по 16.11.2010 р.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кам'янка-Бузький районний суд шляхом в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Головуючий /підпис/
З оригіналом згідно:
На момент видачі рішення не набрало законної сили.
Суддя Кам'янка-Бузького районного суду
Львівської області Бакай І.А.