Справа № 2-а-492/2010

    П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

22 листопада 2010 року Кам‘янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді     Бакай І.А.

 при секретарі              Новосад І.В.,  

з участю позивача         ОСОБА_1

 представників відповідача  Горбової Н.О., Янтух М.Б., Приставської О.С.,  

розглянувши в м. Кам’янка–Бузька Львівської області в залі суду у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про визнання дій неправомірними, перерахунок пенсії, та стягнення недоплаченої суми пенсії,

  в с т а н о в и в:  

 Позивач звернувся до суду із позовом, у якому, після уточнення позовних вимог просить визнати протиправними дії відповідача управління Пенсійного фонду України у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області, які пов'язані з нарахуванням та виплатою основної та державної пенсій за період з 25.05.2009 року по даний час в розмірах, менших ніж установлених частиною четвертою ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з нарахуванням та виплатою додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі меншому, ніж встановлено ст.50, ч.3 ст.67 згаданого вище Закону, зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Кам'янка-Бузькому районі здійснити перерахунок призначеної державної пенсії за віком з 01.09.2010 року відповідно до ст.54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до збільшення розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Кам'янка-Бузькому районі здійснити перерахунок призначеної йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановивши її в розмірі 50 % пенсії за віком з 01.09.2010 року виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком з 01.09.2010 року, з урахуванням вимог ст.50, та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до збільшення розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, та зобов'язати відповідача виплатити йому недоотриману суму основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.09.2010 р. Вимоги мотивує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС І категорії, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і має право на отримання пенсії у розмірі 6-ми мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, але він отримує нижчу від шести неоподатковуваних мінімумів пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців». Зазначає, що пенсія йому повинна нараховуватись виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно із ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З 01.09.2010р. він перебуває на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Кам'янка-Бузькому районі, і відповідач нараховує та виплачує йому пенсію у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством. Просить зобов’язати відповідача у подальшому виплачувати пенсію у належному розмірі.      

У судовому засіданні позивач просить позов задоволити.  

Представники відповідача позову не визнали. Пояснили, що з 01.09.2010 р. позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області та отримує пенсію у розмірі 1347,10 грн. позов вважають безпідставним. Просять відмовити у позові посилаючись на те, що законодавством України не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», так як ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Водночас, не прийнято жодного нормативного акту щодо вирахування розміру пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст.50,54 Закону, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.  

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, cуд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.  

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, його визнано інвалідом IІI групи.  

З 01.09.2010 р. ОСОБА_1 знаходиться на обліку управління Пенсійного фонду України у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області і йому нараховується пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 1347 грн.                                                                    

Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІII групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною четвертою ст.54 вищезгаданого Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії а шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.  

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує право-ний акт, який має вишу юридичну силу.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суди приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії Повивачеві застосуванню підлягають статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», на підставі якої була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.  

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з чинним законодавством визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтями 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.3 ст.67 зазначеного Закону в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Частиною першою ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому відмову відповідача у проведенні такого перерахунку в разі встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.

Відповідно до ст.6 КАС до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її  права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. З огляду на наведене позовні вимоги про зобов’язання відповідача у подальшому виплачувати пенсію в належному розмірі задоволенню не підлягають, оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права на момент розгляду справи.    

Керуючись ст.ст.19, 46 Конституції України, ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 9, 99, 100, 159, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд       

п о с т а н о в и в:  

 Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області задоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.2010 р.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області перерахувати та виплатити призначену ОСОБА_1 пенсію у відповідності до вимог ст.ст.50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.2010 р. по 22.11.2010 р., виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із урахуванням виплачених сум.  

В іншій частині позову відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кам'янка-Бузький районний суд шляхом в 10-денний строк апеляційної скарги.  

 Головуючий : /підпис/  

 З оригіналом згідно:

 На момент видачі рішення не набрало законної сили.  

 Суддя Кам'янка-Бузького районного суду  

Львівської області                                          Бакай І.А.