Судове рішення #124219411

Справа №127/9564/17

Провадження №1-кп/127/980/17



ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


11 жовтня 2021 року                Вінницький міський суд Вінницької області


в складі колегії: судді-доповідача Шлапака Д.О.,

суддів Ан О.В., Венгрин О.О.,

за участю секретаря Пилявець І.О.,

прокурора Вітенка Д.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Кадочнікова А.О.,

перекладача Татунь С.В.,

представника потерпілого Цепляєва С.В.


розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 16.01.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020000000017 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, працюючого до затримання охоронником в ТОВ «ВЗПВ «Вінтар», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2017 близько 21 години 20 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , під час словесного конфлікту з ОСОБА_2 , який виник між ними з приводу несвоєчасної оплати ОСОБА_2 грошових коштів за проживання в кімнаті, яку останній у нього винаймав, вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_2 ..

Реалізуючи вказаний злочинний умисел ОСОБА_1 , знаходячись в коридорі квартири за вказаною адресою, діючи умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_2 , усвідомлюючи що посягає на життя іншої особи та бажаючи цього, під час конфлікту, схватив до рук кухонного ножа, який знаходився у квартирі та тримаючи його у правій руці, наніс потерпілому один удар в його грудну клітку зправа в область 6 міжребір`я, спричинивши йому сліпе непроникаюче колото-різане поранення. Після спричинення вказаного непроникаючого поранення ОСОБА_2 , між ОСОБА_1 та потерпілим, який намагався захищатися, в приміщенні коридору виникла бійка, під час якої ОСОБА_1 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, кухонним ножем, який він тримав у правій руці наніс потерпілому ще один удар, який був спрямований в грудну клітку зліва в область 4 міжребір`я, спричинивши йому проникаюче колото-різане поранення з ушкодженням серця, від якого ОСОБА_2 впав на підлогу та втратив свідомість.

Близько 21 години 30 хвилин 15.01.2017 ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які проживають за вищевказаною адресою, зайшли до квартири та на підлозі в коридорі виявили ОСОБА_2 , який лежав без свідомості з колото-різаними пораненнями в області грудей. Після цього, ОСОБА_4 з мобільного телефону викликав лікарів швидкої медичної допомоги, які відвезли ОСОБА_2 у Вінницьку обласну клінічну лікарню ім. М.І. Пирогова, де не дивлячись на вжитті щодо останнього реанімаційні заходи спрямовані на врятування його життя, помер о 23 годині 40 хвилин 15.01.2017.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 № 52 від 22.02.2017 виявлено: проникаюче поранення грудей з пошкодженням серця, нижньої долі легені, малокрів`я внутрішніх органів; сліпе непроникаюче в грудну порожнину поранення грудей, садна шиї. Ушкодження у ОСОБА_2 спричиненні від дії гострого колючо-ріжучого предмету, по типу ножа, який мав однобічну заточку, гостре лезо та обушок, можливо 15.01.2017. Смерть ОСОБА_2 настала від проникаючого поранення грудей з ушкодженням серця та лівої легені, яке ускладнилося гострою масивною крововтратою. Проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця та лівої легені у ОСОБА_2 мало ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв`язку зі смертю. Сліпе непроникаюче в грудну порожнину поранення грудей, садна шиї у ОСОБА_2 мали ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв`язку зі смертю не стоять. Згідно медичної картки № 759 стаціонарного хворого обласної клінічної лікарні ім. Пирогова смерть ОСОБА_2 наступила 15.01.2017 в 23.40 годин, тобто через певний проміжок часу, після заподіяння йому проникаючого колото-різаного пораненні грудної клітки. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 ушкоджень, які б свідчили про боротьбу чи самозахист не виявлено. Після спричинення проникаючого-поранення грудей з ушкодженням серця ОСОБА_2 на протязі нетривалого проміжку часу, який вимірюється декількома хвилинами міг здійснювати активні цілеспрямовані дії (бігати, ходити, повзти, наносити удари, тощо). При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 соматичних захворювань не виявлено. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий алкоголь в концентрації 1,2 %. Така концентрація алкоголю в крові згідно ориєнтировочної таблиці у живих осіб може відповідати легкому ступеню алкогольного сп`яніння.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині за ч. 1 ст. 115 КК України не визнав та зазначив, що він не заперечує факт нанесення тілесних ушкодження ОСОБА_2 , однак він не бажав настання смерті ОСОБА_2 та умислу на вчинення вбивства останнього в нього не було, а він лише захищався від останнього. По суті обставин пояснив, що у зв`язку і станом здоров`я він погано пам`ятає обставини того дня. В 2017 році у нього знімали кімнату та проживали ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 15.01.2017 він перебував вдома, так як в той час проходив амбулаторне лікування в зв`язку із тим, що у нього травма хребта та він погано себе почував. До нього підійшов ОСОБА_5 та попросив відтермінувати плату за кімнату, на що він одразу погодився. Ввечері до нього підійшов ОСОБА_7 та запропонував відсвяткувати свято «Василя». Також ОСОБА_7 попросив сходити з ним до магазину щоб купити продуктів. Він погодився та вони пішли в магазин де придбали продукти харчування, а також пиво та дві пляшки горілки. Коли вони перебували в магазині, вдома залишався ОСОБА_5 та чистив на вечерю картоплю. Повернувшись з магазину, він пішов до себе в кімнату щоб прилягти, оскільки в нього дуже боліла спина, а хлопці в цей час продовжили готувати вечерю. Через деякий час, коли все було готово, хлопці покликали його за стіл. Прийшовши він привітав ОСОБА_8 та вони сіли святкувати. Зазначає, що з хлопцями у нього завжди були хороші відносини, між ними ніколи не було ніяких конфліктів. Через деякий час йому стало погано і хлопці, а саме ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відвели його до кімнати. Через деякий час він вийшов з кімнати щоб сходити в туалет. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в той момент в квартирі не було. Виходячі з туалету, в корідорі він побачив ОСОБА_2 та запитав у нього де його брат ОСОБА_11 , на що ОСОБА_2 йому відповів, що брат перебуває в кімнати та лягає спати. Він знову запитав у ОСОБА_2 де буде спати брат, оскільки там немає місця. На вказане запитання ОСОБА_2 відреагував дуже агресивно, почав кричати, а потім схопив биту та накинувшись на нього почав бити. Він дуже злякався за свое життя та після чергового удара він втратив свідомість і більше нічого не пам`ятає. Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати як перевищення самооборони.

Потерпілий ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що загиблий ОСОБА_2 його брат. Брат разом з ОСОБА_13 там ОСОБА_14 орендував кімнату у обвинуваченого ОСОБА_15 . За час проживання брата у тій квартирі, скарг на ОСОБА_15 або на інших квартирантів, які проживали у даній квартирі він не чув. 16.01.2017 до нього на мобільний номер зателефонувала матір та повідомила, що у брата ОСОБА_2 вбили, а другий брат ОСОБА_11 зник. Після цього, він зразу поїхав додому, оскільки в той час перебував за кордоном. Приїхавши в м. Вінницю 16.01.2017 він дізнався від брата ОСОБА_11 обставини події яка трапилася 15.01.2017. Його брат ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності ніколи не притягувався, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебував, за місцем проживання та навчання характеризувався позитивно та за характером був спокійний, не агресивний, завжди уникав конфліктних ситуацій. Заявлений ним цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити. Щодо міри покарання обвинуваченого покладається на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 за допомогою сурдоперекладача ОСОБА_17 суду повідомив, що загиблий ОСОБА_5 є його братом. Він з дитинства має порушення слуху, у зв`язку з чим жодних звуків не чує та спілкується за допомогою жестів. Його брат ОСОБА_2 винаймав квартиру разом із ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в обвинуваченого ОСОБА_15 . 15.01.2017 він прийшов до свого брата ОСОБА_20 до місця його проживання. Близько 18 години він разом із братом ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 сіли розпивати алкоголь. Під час застілля всі між собою розмовляли, однак про що саме він не знає. Через деякий час ОСОБА_20 сказав, щоб він йшов в їх спальню та роздягався, щоб лягати спати. ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у той час коли він зайшов в кімнату вийшли з квартири покурити. ОСОБА_15 та ОСОБА_20 залишилися в коридорі біля вхідних дверей до квартири. В кімнаті він пробув 2-3 хвилини, та вийшовши в коридор побачив, що в коридорі на підлозі лежить ОСОБА_20 , а недалеко від нього, обпершись на стіну стоїть ОСОБА_15 та в правій руці ОСОБА_15 знаходився ніж. Також він побачив на братові сліди крові, після чого відразу підбіг до ОСОБА_15 та вирвав з його руки ніж. Коли він виривав ніж, то порізав кисть своєї правої руки. Забравши ніж він вдарив один раз ОСОБА_15 кулаком в око, а ніж заніс та поклав на тумбочку в кухні. Після цього він вийшов з кухні в коридор та у цей час в квартиру повернулися ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Після того, як він вдарив ОСОБА_15 , останній впав на підлогу. Коли зайшли ОСОБА_21 та ОСОБА_22 він наніс ще декілька ударів кулаками рук по обличчю ОСОБА_15 коли він лежав на підлозі. ОСОБА_21 та ОСОБА_22 стали викликати швидку до його брата та коли вони викликали швидку, він не розуміючи, що далі робити одягнувся та вийшов з квартири. Коли він виходив з квартири, то ОСОБА_15 лежав на підлозі. ОСОБА_23 також лежав на підлозі та не подавав ознак життя. Вийшовши з квартири він пішов на центральний автовокзал де провів ніч. Вранці він купив білет до ОСОБА_24 та поїхав додому. Приїхавши додому він про все написав своєму братові ОСОБА_25 . Він не бачив як ОСОБА_15 наносив удари брату.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що у обвинуваченого ОСОБА_1 він винаймав житло, а ОСОБА_2 був його найкращим другом та вони разом винаймали житло у обвинуваченого. 15.01.2017 вони з хлопцями вирішили відсвядкувати свято «Василя». Близько 16 год. він, ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , який прийшов до них в гості, та ОСОБА_1 приготувавши все, сіли за стіл, почали розпивати горілку, яку він разом з ОСОБА_1 купили в магазині, та спілкувалися. Все було нормально, ніяких конфліктів між ними не виникало. Приблизно о 18 годині прийшов ОСОБА_4 та приніс із собою пляшку горілки. До приходу ОСОБА_9 вони випили 2 пляшки горілки ємкістю 0,5 літра. Поставивши горілку на стіл ОСОБА_9 приєднався до них та також почав з ними випивати. Під час спільного розпивання алкоголю ОСОБА_1 почав ображати ОСОБА_9 та з грубій формі сказав ОСОБА_9 про те, що він тут ніхто і ОСОБА_15 може його зарізати ножем і за це ОСОБА_15 нічого не буде. Після чого взяв кухонного ножа та погрожував їм фізичною розправою. Кухонний ніж був з дерев`яною ручкою з довгим лезом. Також ОСОБА_15 почав обзивати ОСОБА_2 з приводу того, що ОСОБА_2 винен ОСОБА_15 гроші за квартиру в сумі 800 грн. Після цього вони вчотирьох почали заспокоювати ОСОБА_1 та вони відвели ОСОБА_1 до кімнати в якій він проживає. Після цього, він разом з ОСОБА_6 вийшли курити в під`їзд, а ОСОБА_2 з братом залишились в квартирі. В під`їзді вони перебували не довго, приблизно 5 хв. та повернувшись в квартиру він побачив, що ОСОБА_15 лежить на підлозі на боку та хрипить, а недалеко від ОСОБА_15 лежав на спині ОСОБА_2 та у ОСОБА_5 на футболці була кров. Також він побачив, що всюди була кров. В той момент він дуже розгубився та сказав ОСОБА_9 , щоб той викликав швидку. Через деякий час, він побачив як ОСОБА_11 вийшов з кухні, підійшов до ОСОБА_15 та вдарив останнього декілька разів по тулубу. Після цього, вийшов з квартири. Куди пішов ОСОБА_11 та чому останній не стаз чекати приїзду лікарів йому не відомо. Коли приїхала швидка, лікар їм сказала принести з машини носілки. Коли вони принесли носілки, приїхав ще один автомобіль швидкої допомоги, який скоріш за все викликали лікарі. Після чого, ОСОБА_2 забрали в лікарню, а лікарі другої швидкої допомоги забрали ОСОБА_15 .

Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що в 2017 році він працював фельдшером в бригаді швидкої допомоги. Взимку 2017 року він заступив на чергування разом з лікарем ОСОБА_27 . Ввечері надійшов виклик по вул. Чорновола. Під`їхавши туди, ОСОБА_28 зателефонувала на номер з якого був здійснено виклик, оскільки їм не вказали номер квартири. Через деякий час до них вийшов хлопець та провів до квартири. Зайшовши до квартири вони побачили двох чоловіків які лежали на підлозі в коридорі. Він відразу пішов надавати їм медичну допомогу. Оцінивши стани потерпілих, спочатку вони почали надавати допомогу молодшому чоловіку, оскільки у нього були наявні дві колото-різані рани грудної клітини. Також, вони одразу викликали другу бригаду швидкої. Коли вони вже забирали молодого чоловіка, приїхала інша бригада. Хлопець був у дуже важкому агональному стані, але живий. Коли вони привезли його в лікарню, він також був живий.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у обвинуваченого ОСОБА_1 він винаймав житло, а з ОСОБА_2 були товаришами та разом винаймали житло у обвинуваченого. 15.01.2017 він відпочивав після роботи та хлопці запропонували відсвяткувати свято «Василя». Він сходив в магазин де придбав пляшку горілки та пляшку води та повернувшись додому вони почали розпивати алкогольні напої та спілкуватися. За столом їх було 5: він, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_29 та ОСОБА_1 . Алкогольні напої не вживав тільки ОСОБА_30 . Через деякий час, ОСОБА_1 почав поводити себе агресивно, ображати його та взявши в руку зі стола ніж в грубій формі почав йому говорити про те, що він тут ніхто і ОСОБА_1 може його зарізати ножем і за це ОСОБА_1 нічого не буде. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_31 також виник словесний конфлікт з приводу заборгованості ОСОБА_31 грошових коштів за проживання. Він та хлопці які були присутні за столом перелякалися та за для уникнення конфліктів відвели ОСОБА_1 в його кімнату. Після цього, він та ОСОБА_7 пішли в під`їзд курити, а ОСОБА_5 зі своїм братом ОСОБА_32 , який є глухонімим залишились в квартирі. В під`їзді вони перебували не довго, приблизно 5-7 хв. та повернувшись в квартиру він побачив, що стіна в коридорі в крові, а на підлозі лежить ОСОБА_5 , який також був в крові. ОСОБА_33 від нього він побачив лежачого на підлозі ОСОБА_1 , а ОСОБА_29 в цей час наносить йому удари по різних частинах тіла. Після побаченого, він почав викликати швидку, а ОСОБА_29 в цей час, схопивши свої речі втік з квартири.

Свідок ОСОБА_34 суду пояснив, що в 2017 році він працював фельдшером в бригаді швидкої допомоги. Під час чергування разом з лікарем ОСОБА_27 надійшов виклик по вул. Чорновола. Під`їхавши туди, ОСОБА_28 зателефонувала на номер з якого був здійснено виклик, оскільки їм не вказали номер квартири. Через деякий час до них вийшов хлопець та провів до квартири. Зайшовши до квартири вони побачили двох чоловіків які лежали на підлозі в коридорі. Він відразу пішов надавати їм медичну допомогу. Спочатку він почав надавати допомогу молодшому чоловіку, оскільки у нього були наявні дві колото-різані рани грудної клітини. Також, вони одразу викликали другу бригаду швидкої. Коли вони вже забирали молодого чоловіка, приїхала інша бригада. Хлопець був у дуже важкому агональному стані, але живий. Коли вони привезли його в лікарню, він також був живий.

Свідок ОСОБА_35 суду пояснила, що в 2017 році вона працювала лікарем швидкої допомоги. 15.01.2017 вона заступила на чергування. Ввечері надійшов виклик по вул. Черновола. По приїзду їх зустріли двоє хлопців та провели їх до квартири. Зайшовши до квартири вона побачила, що в коридорі стіни, двері та підлога були в крові, а на підлозі лежав чоловік, без свідомості у важкому стані, але на біль реагував. В подальшому його було госпіталізовано.

Свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що в 2017 році вона працювала лікарем швидкої допомоги. Зимою 2017 вона заступила на чергування та ввечері надійшов виклик за адресою по вул. Чорновола. Приїхавши за викликом та зайшовши в квартиру вона побачила двух чоловіків які лежали на підлозі. Один виглядав старше, другий молодший. Підійшовши до старшого чоловіка вона перевірили пульс та відчувши його підійшла до молодшого чоловіка. У молодого чоловіка вона побачила дві колото-різані рани, а також у нього був відсутній пульс, він перебував в дуже важкому стані. В цей час, вона відразу викликала поліцію та другу бригаду швидкої допомоги одночасно надаючи медичну допомогу молодому чоловікові. Вони почали надавати допомогу молодому хлопцю оскільки його стан був важчий, ніж старшого чоловіка. Після цього, її бригада терміново забрала молодого чоловіка та доставили до ВОКЛ ім. Пирогова. В лікарню вони доставили хлопця живого, але в дуже важкому агональному стані.

Свідок ОСОБА_36 суду пояснив, що ні з обвинувачений, ні з потерпілим ні в яких відносинах не перебуває. Він здійснював досудове розслідування даного кримінального провадження. Огляд місця події здійснювався іншим слідчим, після чого ним було направлено клопотання до Вінницького міського суду, всі слідчі дії проводилися згідно чинного законодавства. Враховуючи, що захисник підозрюваного не міг бути присутнім при ознайомленні підозрюваним з матеріалами кримінального провадження, за для не порушення права на захист підозрюваного, було залучено захисника на окрему процесуальну дію через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. При проведенні досудового розслідування порушень чинного законодавства допущено не було.

Не зважаючи на не визнання винуватості обвинуваченим, його винуватість доводиться показаннями потерпілої, свідків, а також зібраними в ході досудового розслідування та судового провадження та дослідженими в судовому засіданні матеріалами даного кримінального провадження, а саме:

витягом з ЄРДР № 12017020000000017;

протоколом огляду місця події від 15.01.2017 з ілюстративною таблицею до нього відповідно до якого, в присутності понятих, за участю користувача ОСОБА_4 було проведено огляд квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В ході огляду встановлено місце розташування кімнат, меблів та побутових речей в них, а також речей повсякденного вжитку. Під час огляду виявлено та вилучено: спортивні штани «Sport», упаковано до спец.пакету НПУ № 0004001, ніж кухонний з дерев`яною рукояттю коричневого кольору, упаковано до спец.пакету НПУ № 0003970, змив РБК з ручки дверей, упаковано до паперового конверту, змив РБК з порогу кімнати № 1, упаковано до паперового конверту білого кольору, 5 чарок, 4 склянки, скляна пляшка з-під горілки «Пшенична», поміщенні до поліетиленового пакету;

довідкою (випискою) із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_37 згідно якої, 15.01.2017 о 22:05 год. останній поступив на стаціонарне лікування ВОКЛ ім. М.І. Пирогова з попереднім діагнозом «проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки. Наскрізне поранення серця. Гемоперикард, тампонада сердця. Пошкодження міжреберної артерії. Тотальний гемоторокс зліва. Геморагічний шок IV ст.». 15.01.2017 о 22:40 год. – торакотомія, усунення пошкоджень. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23:40 – хворий помер під час хірургічного втручання;

протоколом огляду трупа від 16.01.2017 відповідно до якого, в присутності понятих, за участю спеціаліста в перев`язувальній № 2 ВОКЛ ім. М.І. Пирогова за адресою: м. Вінниця вул. Пирогова89а/38, оглянуто труп ОСОБА_2 з ознаками оперативного втручання, який в подальшому направлено на судово-медичну експертизу. В ході огляду вилучено ланцюжок з хрестиком, поміщений до поліетиленового пакету, шорти, футболка, пара шкарпеток, поміщенні до поліетиленового пакету;

протоколом огляду трупа від 16.01.2017 відповідно до якого, за участю судово-медичного експерта в приміщенні моргу Вінницького обласного бюро СМЕ за адресою: м. Вінниця вул. Г. Успенського 83, оглянуто труп ОСОБА_2 з ознаками оперативного втручання. В ході огляду у трупа вилучено зрізи нігтів з обох рук, які поміщено в паперові конверти, відібрано кров яку поміщено в скляну колбу та упаковано в паперовий конверт;

копією лікарського свідоцтва про смерть № 255ж від 17.01.2017 відповідно до якого, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у стаціонарі ОКЛ ім. М.І. Пирогова. Причина смерті: гостра масивна крововтрата. Ножове поранення грудей з ушкодженням серця;

висновком судово-медичної експертизи № 52 від 16.01.2017 – 22.02.2017 відповідно до якого, на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 1996 р.н., а також приймаючи до уваги обставини випадку, експерт дійшов до наступного:

При судово-медичній експертизи трупа ОСОБА_2 виявлено: проникаюче поранення грудей з пошкодженням серця, нижньої долі лівої легені, малокрів`я внутрішніх органів; сліпе непроникаюче в грудну порожнину поранення грудей, садна шиї. Ушкодження у ОСОБА_2 спричинені від дії гострого колючо-ріжучого предмету, по типу ножа, який мав однобічну заточку, гостре лезо та обушок, можливо, 15.01.2017. Смерть ОСОБА_2 настала від проникаючого поранення грудей з ушкодженням серця та лівої легені, яке ускладнилось гострою масивною крововтратою. Проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця та лівої легені у ОСОБА_2 мало ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв`язку зі смертю. Сліпе непроникаюче в грудну порожнину поранення грудей, садна шиї у ОСОБА_2 мали ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв`язку зі смертю не стоять. Згідно медичної карти № 759 стаціонарного хворого обласної клінічної лікарні ім. Пирогова смерть ОСОБА_2 наступила 15.01.2017 в 23:40 год., тобто через певний проміжок часу після заподіяння йому проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки. При судово-медичній експертизи трупа ОСОБА_2 ушкоджень, які б свідчили про боротьбу чи самозахист не виявлено. Після спричинення проникаючого поранення грудей з ушкодженням серця ОСОБА_2 на протязі нетривалого проміжку часу, який вимірюється декількома хвилинами міг здійснювати активні цілеспрямовані дії (бігати, ходити, повзти, наносити удари, тощо). При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 соматичних захворювань не виявлено. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_2 виявлено етиловий алкоголь в концентрації 1,2%о. Така концентрація алкоголю в крові згідно ориентировочної таблиці у живих осіб може відповідати легкому ступеню алкогольного сп`яніння;

протоколом огляду місця події від 16.01.2017 з ілюстративною таблицею до нього відповідно до якого, в присутності понятих в службовому приміщенні на першому поверсі МКЛ ШМД м. Вінниці оглянуто одяг, в якому ОСОБА_1 був одягнений 15.01.2017, а саме: футболка в поперечну смужку сірого, білого, зеленого кольорів на грудях застібається на 3 металевих ґудзика, зі слідами речовини бурого кольору зовні схожої на кров, кофта із вовняного трикотажу світло-сірого кольору, зі слідами речовини бурого кольору зовні схожої на кров, труси світло-сірого кольору, зі слідами речовини бурого кольору зовні схожої на кров. Вказані речі мають ознаки пошкоджень, а саме розрізані вздовж з однієї сторони. Вказані речі вилучені та поміщенні до спец.пакету № 3841323.

висновком судово-імунологічної експертизи № 30 від 18.01.2017 – 27.01.2017 згідно якого, кров із трупа гр-на ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В. В його крові супутній антиген Н не виявлено (Див. «Висновок експерта» № 27 від 23.01.2017). Кров підозрюваного гр-на ОСОБА_1 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В. (Див. «Висновок експерта» № 27 від 23.01.2017). Кров свідка гр-на ОСОБА_16 відноситься до групи В з ізогемаглютинином анти-А. В його крові супутній антиген Н не виявлено. (Див. «Висновок експерта» № 27 від 23.01.2017). В плямах на вовняному светрі (об`єкти № 1, 2, 4), футболці (об`єкти № 5,6), чоловічих трусах (об`єкти № 7,8), вилучених у приміщенні СКЛ ШМД та представлених на слідження, встановлено наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої виявлений антиген А та ізогемаглютинин анти-В. Таким чином, кров у вказаних об`єктах могла походити від будь-якої людини з групою крові А з ізогемаглютинином анти-В, в тому числі, і від потерпілого гр-на ОСОБА_2 . В плямах на вовняному светрі (об`єкт № 3) та чоловічих трусах (об`єкт № 9), вилучених у приміщенні СКЛ ШМД та представлених на дослідження, встановлено наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої виявлені антигени А та Н і ізогемаглютинини анти-А і анти-В. Отримані результати свідчать про те, що кров в даних об`єктах змішана і може походити від осіб з групами крові А з ізогемаглютинином анти-В та О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, тому домішок крові як потерпілого ОСОБА_2 , так і підозрюваного гр-на ОСОБА_1 не виключається;

висновком судово-біологічної експертизи № 29 від 21.04.2017 згідно якого, в результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразків крові трупа ОСОБА_2 , (об`єкт № 1), свідка ОСОБА_16 (об`єкт № 2) та підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт № 3), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, шо додається до висновку експерта). На поверхні ножа наданого на дослідження (об`єкти №№ 4, 5) виявлено сліди крові людини та клітини з ядрами. В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідженню установлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові людини та клітин з ядрами, виявлених на поверхні ножа наданого на дослідження (об`єкти №№ 4, 5), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, що додається до висновку експерта). Генетичні ознаки слідів крові людини та клітин з ядрами, виявлених на поверхні ножа (об`єкти №№ 4, 5) збігаються між собою і з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_2 (об`єкт № 1) та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові свідка ОСОБА_16 (об`єкт № 2), підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкт № 3). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові трупа ОСОБА_2 та в об`єктах №№ 4, 5 складає 4,2302 х10-24. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 236,3 секстильйонів (2,36 х 1023) осіб. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_16 та ОСОБА_1 виключається;

висновком судово-біологічної експертизи № 30 від 21.04.2017 згідно якого, у наданих на експертизу двох змивах з поверхонь обох рук підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкти №№ 1, 2) виявлені сліди крові людини В результаті проведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові людини, виявлених у двох наданих на експертизу змивах з поверхонь обох рук підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкти №№ 1, 2), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, що додається до висновку експерта). Генетичні ознаки слідів крові, виявлених у змивах з поверхонь обох рук підозрюваного ОСОБА_1 (об`єкти №№ 1, 2) збігаються між собою, з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_2 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові свідка ОСОБА_16 та підозрюваного ОСОБА_1 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові трупа ОСОБА_2 та в об`єктах №№ 1, 2 складає 4,2302 х 10-24. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 236,3 секстильйонів (2,36 х 1023) осіб. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_16 та ОСОБА_1 виключається;

висновком судово-дактилоскопічної експертизи № 44-Д від 21.02.2017 згідно якого, на поверхні ножа вилученого 16.01.2017 за фактом виявлення трупа ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , слідів папілярних узорів рук (слідів пальців та долонних поверхонь) не виявлено. В зв`язку з тим, що слідів папілярних узорів (слідів пальців та долонних поверхонь) не виявлено, то відповісти на питання «Якщо так, чи залишені вони свідком ОСОБА_16 , трупом ОСОБА_2 , підозрюваним ОСОБА_1 , чи іншою особою?», не представилось можливим.

висновком судово-дактилоскопічної експертизи № 42-Д від 09.02.2017 згідно якого, на поверхнях скляної пляшки з-під горілки, скляних стопок та скляних стаканів вилучених 16.01.2017 за фактом виявлення трупа ОСОБА_2 , по АДРЕСА_1 , слідів папілярних узорів рук (слідів пальців та долонних поверхонь) не виявлено. В зв`язку з тим, що слідів папілярних узорів (слідів пальців та долонних поверхонь) не виявлено, то відповісти на питання «Якщо так, чи залишені вони свідком ОСОБА_16 , трупом ОСОБА_2 , підозрюваним ОСОБА_1 , чи іншою особою?», не представилось можливим;

протоколом проведення слідчого експерименту від 22.03.2017, проведеного на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16.03.2017, з відеозаписом до нього. Слідчий експеримент проведено в квартирі АДРЕСА_2 за участю свідка ОСОБА_16 , в присутності сурдоперекладача ОСОБА_17 , понятих та користувача квартири ОСОБА_38 . В ході слідчого експерименту ОСОБА_16 без будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції детально вказав на місце, час та обставини скоєння вбивства його брата ОСОБА_2 та обставини, які відбувались 15.01.2017 у вечірній час в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ;

протоколом огляду предметів від 24.04.2017 згідно якого, старший слідчий СУ ГУНП у Вінницькій області в приміщенні службового кабінету № 13 СУ ГУНП у Вінницькій області, без застосування технічних засобів фіксації, провів огляд предметів, які були вилучені в ході досудового розслідування та по яких були проведенні експертні дослідження в межах даного кримінального провадження. Виявлене під час огляду поміщено до сірого поліетиленового пакету, який зав`язаний ниткою, кінці якого скріплено паперовою биркою із пояснювальним надписами та підписом слідчого;

протоколом отримання зразків для експертизи від 17.01.2017 згідно якого, в приміщенні обласного бюро СМЕ за участю лаборанта імунологічного відділення у ОСОБА_1 відібрано зразки крові які в подальшому упаковані до паперового конверту;

протоколом отримання зразків для експертизи від 16.01.2017 згідно якого, в приміщенні реанімаційного відділення МКЛ ШМД за участю лаборанта техніка криміналіста СКЗ ВВП ГУНП у Вінницькій області у ОСОБА_1 відібрано змиви з обох рук які в подальшому поміщенні до паперового конверту;

карткою виклику лікарів бригади швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_1 , де зазначено, що лікарями виявлено в квартирі за вказаною адресою ОСОБА_1 , з тілесними ушкодженнями у виді - закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, правобічної параорбітальної гематоми, забою м`яких тканини правої щоки, коми та проведено його госпіталізацію до МКЛ ШМД;

Карткою виклику лікарів бригади швидкої медичної допомоги за адресою: АДРЕСА_1 , де зазначено, що лікарями виявлено в квартирі за вказаною адресою ОСОБА_2 , з проникаючою колотою раною грудної клітки спереду та проведено його госпіталізацію до ВОКЛ ім. Пирогова.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд вважає, що докази, які підтверджують винуватість обвинуваченого є належними та допустимими, отриманими у рамках закону.

Твердження сторони захисту, щодо недопустимості в якості доказу протоколу огляду місця події від 15.01.2017, оскільки вказана слідча дія була проведена з порушенням норм чинного законодавства, а сам протокол не відповідає вимогам КПК України, суд до уваги не бере з огляду на наступне.

В рамках досудового розслідування кримінального провадження, 15.01.2017 слідчим СВ ЛВП ВВП ГУНП у Вінницької області Новіковим П.О. в присутності понятих та користувача приміщення ОСОБА_4 , який надав працівникам поліції письмовий дозвіл, проведено огляд квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в якій 15.01.2017 було виявлено ОСОБА_2 з нанесеними тілесними ушкодженнями у виді колото-різаних поранень області грудей з ушкодженням серця, що було зафіксовано протоколом огляду, оригінал якого прокурор подав для приєднання до матеріалів кримінального провадження в якості доказу винуватості ОСОБА_1 . Під час проведення огляду виявлено та вилучено: спортивні штани «Sport», ніж кухонний з дерев`яною рукояттю коричневого кольору, змив РБК з ручки дверей, змив РБК з порогу кімнати № 1, п`ять чарок, 4 склянки, скляна пляшка з-під горілки «Пшенична». Всі речі поміщено до спец пакетів.

Суд оцінюючи як доказ протокол огляду місця події від 15.01.2017 приймає до уваги зазначений доказ, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що слідчим здійснено огляд всупереч вимог ст.ст. 233, 234, 237 КПК України.

Згідно із положеннями ст.ст. 233, 234, 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий може проводити огляд приміщення. Огляд житла особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

В той же час, ст. 233 КПК України визначено, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Поряд з цим, ч. 3 ст. 233 КПК України передбачено обов`язок прокурора, слідчого за погодженням із прокурором невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, який здійснює наступний судовий контроль, у тому числі і матеріалам, якими обґрунтовується необхідність проведення обшуку.

У даному випадку огляд квартири АДРЕСА_2 , було проведено до постановлення ухвали слідчого судді, оскільки в органу досудового розслідування були достатні підстави для проникнення до володіння особи, в даному випадку вказаної квартири, без ухвали слідчого судді, оскільки це було зумовлено врятуванням майна, відшукання знаряддя кримінального правопорушення. При цьому, виявлені в ході огляду речі є підтвердженням факту вчинення кримінального правопорушення і мають значення по справі, крім того вони слугують речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки містять відомості, як доказ факту та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Після проведення зазначеної слідчої дії, у відповідності до ч. 3 ст. 124 КПК України, відомості про вчинені кримінальні правопорушення були внесені до ЄРДР та визначено слідчого який буде проводити досудове розслідування, який в подальшому і звернувся з клопотанням про надання дозволу на проведення огляду до суду. Вказане і призвело до того, що огляд квартири проведено одним слідчим, а дозвіл на проведення огляду наданий іншому.

Згідно матеріалів кримінального провадження, після внесення відомостей про вчинення кримінальних правопорушень, для проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12017020000000017 визначено старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області Коваля І.А., який у відповідності до ч. 3 ст. 233 КПК України, після проведення слідчої дії, а саме огляду квартири АДРЕСА_2 , звернувся з клопотанням до суду, для отримання дозволу на проведення огляду в зазначеній квартирі та ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2017, клопотання слідчого задоволено та надано дозвіл на проведення огляду в вищевказаній квартирі.

Суд вважає, що в даному конкретному випадку потреби досудового розслідування виправдовували такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_1 , оскільки це було зумовлено фіксацією кримінального правопорушення, збиранням доказової бази обставин злочину.

Враховуючи наведене, суд вважає протокол огляду місця події від 15.01.2017, належним, допустим, отриманими в рамках закону, оскільки при проведенні вказаної слідчої дії дотримано процедур визначених КПК України.

Крім того, стороною захисту вказується про недопустимість ряду доказів в кримінальному провадженні, пов`язаних як із проведенням негласних слідчих (розшукових) дії відносно ОСОБА_1 , оскільки докази законності підстав проведення вказаних слідчих дій не були відкриті стороні захисту в прядку ст. 290 КПК України як під час завершення досудового розслідування так і після їх розсекречення, а тому не можуть бути допущені в якості доказів.

Судом встановлено, що документи, які стали правовою підставою проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді) негласних слідчих (розшукових) дій, з відмітками про розсекречення не були відкриті стороні захисту не під час завершення досудового розслідування в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 290 КПК України, не під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини. Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом.

Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процессуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК). Однак у певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати. Так, згідно з ч. 2 ст. 89 КПК у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляє її можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК).

Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД, не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.

Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Суд враховує правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі № 5-364 кс 16, та в п.п. 50-64 Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 в справі №751/7557/15-к, відповідно до яких невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ, при цьому за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

З огляду на вищевикладене, суд, не вдаючись в аналіз допущених ряду описок та помилок під час оформлення доказів в кримінальному провадженні, приходить до переконання про необхідність визнання протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 22.02.2017 з оптичним DVD-R диском до нього відповідно недопустимими доказами в даному кримінальному провадженні, оскільки документи, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні № 12017020000000017 не були відкриті стороні захисту та не можуть бути допущені в якості доказу.

Разом із цим, визнання цього доказу недопустимим не перешкоджає суду встановити дійсні обставини справи, ураховуючи те, що обвинувачений та свідки дали показання з приводу обставин та перебігу подій, що мали місце, у тому числі й щодо механізму спричинення загиблому тілесних ушкоджень.

Також, стороною захисту, в ході судового розгляду кримінального провадження неодноразово зазначалося про порушення права обвинуваченого на захист під час надання обвинуваченому права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування по закінченню досудового розслідування. Разом з тим, дослідивши матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що захисник обвинуваченого – адвокат Кадочніков А.О. та Гриценко С.І. були належним чином повідомлені про завершення досудового розслідування та в подальшому ознайомлені з матеріалами досудового розслідування, що підтверджується відповідними розписками. Враховуючи викладене, суд вважає, що право на захист порушено не було та причин не допускати відомості, що містяться в матеріалах досудового розслідування кримінального провадження, як докази у суду не має.

Тим самим, усі досліджені у цьому провадженні докази сторони обвинувачення, як кожен окремо, так і у їх сукупність, з урахуванням показань обвинуваченого та свідків, підтверджують обставини, що регламентовані ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу, обставин його вчинення, у тому числі й перебігу події), причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому діяння, мотивів і мети та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованого ОСОБА_1 у даному провадженні кримінального правопорушення.

При цьому, усі фактичні дані у цьому провадженні, що досліджені судом, за виключенням протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 22.02.2017 з оптичним DVD-R диском до нього, який судом попередньо виключено із доказової бази, отримані стороною обвинувачення у цілому із застосуванням належної правової процедури, позаяк, виходять із належних процесуальних джерел, зібрані уповноваженими суб`єктами і у належному процесуальному порядку за наявності на те правових підстав.

Будь - яких істотних порушень прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, під час здійснення досудового розслідування, а також доказів, що здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, що зумовило б визнання того чи іншого доказу/доказів недопустимими, судом не виявлено і сторонами не доведено.

Суд також враховує показання потерпілого та свідків, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину. Так, свідки, будучи допитаними відповідно до вимог ст. 352 КПК України та попередженими про завідомо неправдиве показання та відмову від давання показань з непередбачених законом підстав, кожен окремо, узгоджено та послідовно давали пояснення. Будь-яких підстав сумніватися у достовірності показань допитаних свідків по кримінальному провадженню немає.

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не мав наміру вбивати ОСОБА_2 , а лише захищався від нього, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами по кримінальному провадженню, а саме показаннями свідків та експертизою про механізм нанесення тілесних ушкоджень загиблому. Показання ОСОБА_1 , а саме не визнання ним винуватості за ч. 1 ст. 115 КК України та твердження, що він не пам`ятає всіх обставин події, а свідки оговорюють його та не висвітлюють дійсні обставини події, судом оцінюються критично та сприймаються як спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Так, твердження сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вчинення умисного вбивства та твердження ОСОБА_1 , що він оборонявся від нападу ОСОБА_2 (як в стані необхідної оборони, так і перевищуючи її) в ході судового слідства не знайшли свого підтвердження, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку зазначеним показанням обвинуваченого, суд звертає увагу на ряд обставин у вказаному кримінальному провадженні, а саме характер та локалізацію тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , застосований для цього ОСОБА_1 предмет – ніж, обставини і обстановку вчинення злочину.

Згідно висновку експерта, при судово-медичній експертизи трупа ОСОБА_2 виявлено проникаюче поранення грудей з пошкодженням серця, нижньої долі лівої легені, малокрів`я внутрішніх органів; сліпе непроникаюче в грудну порожнину поранення грудей, садна шиї. Смерть ОСОБА_2 настала від проникаючого поранення грудей з ушкодженням серця та лівої легені, яке ускладнилось гострою масивною крововтратою. Проникаюче поранення грудей з ушкодженням серця та лівої легені у ОСОБА_2 мало ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв`язку зі смертю.

Згідно медичної карти № 759 стаціонарного хворого обласної клінічної лікарні ім. Пирогова смерть ОСОБА_2 наступила 15.01.2017 в 23:40 год., тобто через певний проміжок часу після заподіяння йому проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки. При судово-медичній експертизи трупа ОСОБА_2 ушкоджень, які б свідчили про боротьбу чи самозахист не виявлено. Після спричинення проникаючого поранення грудей з ушкодженням серця ОСОБА_2 на протязі нетривалого проміжку часу, який вимірюється декількома хвилинами міг здійснювати активні цілеспрямовані дії (бігати, ходити, повзти, наносити удари, тощо).

Таким чином, оцінюючи суб`єктивну сторону злочину, суд ураховує те, що ОСОБА_1 застосував ніж, а саме наніс декілька поранень в область грудей ОСОБА_2 з ушкодженням серця та лівої легені, яке ускладнилось гострою масивною крововтратою, кількість нанесених ударів, що свідчить саме про умисел ОСОБА_1 , який застосовуючи зазначене знаряддя злочину та наносячи удари в життєво важливі органи, повинен був усвідомлювати та усвідомлював наслідки своїх дій у виді можливості заподіяння смерті людини та бажав настання цих наслідків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах проти життя та здоров`я особи», питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, слід враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, а також їх стосунки між собою. Визначальним є цьому суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Кількість і локалізація тілесних ушкоджень, характер ушкоджень, застосований для цього предмет свідчать, що ОСОБА_1 не міг діяти необережно як він про це стверджує.

Оцінюючи доводи захисту про те, що ОСОБА_1 діяв в межах необхідної оборони, або перевищуючи її, суд приймає до уваги вимоги ст. 36 КК України згідно якої необхідною обороною, серед іншого, визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Так, хоча згідно висновку судово-медичної експертизи № 74/159 від 17.01.2017 – 03.03.2017, згідно наданої «медичної карти стаціонарного хворого» № 535 МКЛ ШМД м. Вінниці ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.01.17 по 18.01.17 з діагнозом: «Гостре отруєння сурогатами алкоголю». При судово-медичному обстеженні 17.01.17 і згідно записів у «медичній карті стаціонарного хворого», у ОСОБА_1 були виявлені тілесні ушкодження - синці на обличчі, гематома в правій навколоорбітальній ділянці, поверхнева забита рана на голові, крововилив на слизовій оболонці нижньої губи, садно на тулубі. Вказані ушкодження у ОСОБА_1 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), давністю утворення, можливо, в строк, вказаний у постанові про призначення експертизи - 15.01.2017.

Однак, жодного доказу, що підтверджує наявність суспільно небезпечного посягання, створення реальної загрози заподіяння шкоди ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_2 не має і захистом не надано.

Одночасно суд звертає увагу, що показання ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 створив конфліктну ситуацію, вів себе агресивно та вдарив його, не підтверджені доказами у справі та жодним чином не підтверджує факт того, що ОСОБА_1 в момент вчинення злочину перебував в стані необхідної оборони. Натомість як показали свідки в судовому засіданні, навпаки ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вів себе зухвало та агресивно як по відношенню до ОСОБА_2 , так і до інших та за ініціативою ОСОБА_1 , між ним та ОСОБА_2  виникла сварка, із-за заборгованості ОСОБА_2  оплати за проживання. Під час якої ОСОБА_1  спочатку почав грубо та агресивно висловлюватись в бік  ОСОБА_2 , а потім взявши в руки ніж почав погрожувати. Тобто неправомірна поведінка ОСОБА_1 передувала події та наслідкам даного злочину.

Тобто, доказу, що підтверджує наявність суспільно небезпечного посягання, створення реальної загрози заподіяння шкоди ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_2 не має.

Одночасно суд звертає увагу, що показання ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 без об`єктивних на те підстав, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, створив конфліктну ситуацію та напав на нього, не підтверджені доказами у справі та жодним чином не підтверджує факт того, що ОСОБА_1 в момент вчинення злочину перебував в стані необхідної оборони.

Крім того, суд також враховує дані зазначені у висновку судово – психіатричної експертизи № 36 від 30.01.2017, що в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_1 перебував поза будь-яким хворобливим розладом психічної діяльності, в тому числі і тимчасовим, а знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння. На це вказують збереженість його орієнтації в місці, ситуації, оточуючих особах, виконування ним послідовних, цілеспрямованих дій, що не відображали ознак маячення, галюцинацій, порушення свідомості. Тому ОСОБА_1 , як недушевнохворий, не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними як стосовно інкримінованого йому діяння, так і в теперішній час, під дію ч. 2, ч. 3 ст. 19 та ст. 20 КК України не підпадає. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не пам`ятає обставин скоєного ним злочину -«сиділи, випивали, що було далі - не пам`ятає....отямився в лікарні», не свідчить про наявність у нього хронічного психічного захворювання чи тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, а носить ізольований, клінічно неправдоподібний характер, не відбивається на його поведінці в цілому, не підтверджується показами свідків, і її слід розцінювати, як захисну форму поведінки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у справі існує сукупність наведених вище та досліджених судом допустимих прямих і непрямих доказів, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними та достатньо повно викривають обвинуваченого та аналізом наведених доказів підтверджено вчинення ОСОБА_1 зазначених об`єктивних дій, зміст яких свідчить про наявність умислу обвинуваченого на вчинення умисного вбивства, що підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів та вважає їх достатніми для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину та надання правової кваліфікації дій обвинуваченого.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення доведеною «поза розумним сумнівом», яка випливає із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків (доказів).

Аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 , повністю знайшла своє підтвердження в ході судового провадження, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 115 КК України – умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового провадження не встановлено.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, що відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, згідно довідки з КЗ ВОНД «Соціотерепія», ОСОБА_1 на диспансерному наркологічному обліку в даній установі не перебуває, згідно довідки з Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, ОСОБА_1 за даними архіву лікарні та картотеки диспансерного відділення не значиться, згідно висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи № 24 від 09.02.2017, ОСОБА_1 не виявляє ознак наркоманії та алкоголізму. Виявляє ознаки зловживання алкоголем. Примусового лікування не потребує,згідно висновку судово – психіатричної експертизи № 36 від 30.01.2017, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння,  ОСОБА_1  на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння,  ОСОБА_1  міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_1  на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, виявляє захисну форму поведінки. В теперішній час ОСОБА_1  може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1  не потребує. До індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_1  належать: збереженість пізнавальної функції психічної діяльності (пам`ять, увага, мислення). В сфері особистості – емоційна лабільність, нестійкість самооцінки, яка залежить від думки оточуючих, вразливість, помисливість; поведінкові реакції характеризуються недостатньою гнучкістю, слабким контролем; схильність до застрявання на психотравмуючих моментах з тенденцією до накопичення емоційних переживань. В момент вчинення інкримінованого йому діяння  ОСОБА_1  в стані фізіологічного афекту не перебував. Також суд приймає до уваги вік обвинуваченого, стан здоров`я, а саме те, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: корінцевий синдром зумовлений остеохондрозом грудного і поперекового відділу хребта. Цефалгічний синдром змішаного генезу; атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. СН І, сімейні обставини, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає, що достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції відповідної статті, оскільки тільки таке покарання, яке полягає в ізоляції від суспільства, буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 5 КК України суд приходить до переконання про можливість застосування відносно ОСОБА_1 ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015) строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження слід зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання, строк попереднього ув`язнення, відповідно до протоколу затримання з 16.01.2017 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 , ознайомившись із позовною заявою, матеріалами кримінального провадження, взявши до уваги позиції позивача та його представника, наданих ними письмових доказів на ствердження цивільного позову, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_12 є братом загиблого ОСОБА_2 . В обґрунтування своїх позовних вимог потерпілий вказав, що 15.01.2017 ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство його брата ОСОБА_2 . Внаслідок скоєного ОСОБА_1 кримінального правопорушення, йому завдано значних матеріальних втрат та моральних страждань. Після смерті брата, в його житті відбулися незворотні зміни, тяжка та незворотна втрата брата заподіяла йому глибоку душевну рану, яка принесла великі моральні страждання. Однак, жодної моральної чи матеріальної підтримки від цивільного відповідача він не отримав.

Так, позивач вказує, що йому було заподіяно матеріальну шкоду, яка складається з вартості ритуальних послуг на поховання, витрати на продукти харчування придбані на поминальний обід, витрат на пам`ятник та устаткування могили. На підтвердження своїх вимог до матеріалів кримінального провадження ним приєднано товарні чеки та товарні накладні.

Посилаючись на вказані вище обставини та на ст. 55 Конституції України, ст.ст. 56, 127-129 КПК України, ст.ст. 10, 11, 175-177 ЦПК України ОСОБА_12 просить стягнути з ОСОБА_1 : матеріальні витрати в сумі 67 064,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. Крім того, 16.08.2021 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд додатково стягнути з цивільного відповідача витрати понесені ним на отримання правової допомоги в сумі 85 000 грн.

Суд, з огляду на зміст заявлених позивачем вимог та їх обґрунтування, врахувавши заперечення цивільного відповідача та його доводи, вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_12 підлягають до часткового задоволення.

При цьому суд виходить із наступних матеріалів кримінального провадження та вимог Закону.

Згідно ст. 127 КПК України, передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Крім цього, згідно із вимог ст. 22 ЦК України, яка передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК України суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Згідно з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Тобто розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягає доказуванню, і за змістом ст.92 КПК України потерпілі не звільнені від обов`язку доказування.

Так, потерпілим ОСОБА_12 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В свою чергу відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 178 ЦПК України та не подав відзив на даний позов, проте в судовому засіданні він та його захисник заперечували проти позовних вимог потерпілого та просили суд в задоволенні відшкодування моральної та матеріальної шкоди, витрат понесених на правову допомогу відмовити повністю.

Так, за результатами розгляду цивільного позову, суд прийшов до висновку, що зазначена потерпілим матеріальна шкода, зокрема витрати пов`язані з похованням брата підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Із врахуванням наведених норм, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, тому відшкодовувати зазначені витрати винний не зобов`язаний згідно зі ст. 1201 ЦК України та п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Повністю підлягають стягненню із відповідача понесені позивачем ОСОБА_12 витрати на обряди до поховання та затрати на виготовлення та устаткування надгробного пам`ятника.

Суд бере до уваги, зокрема, товарні чеки щодо понесених потерпілим необхідних при похованні заходів та обрядових дій, зокрема, закупівля обрядового одягу, інші атрибути поховання (оренда ритуального автомобіля, копання ями, місце на кладовищі, всього у розмірі – 6297,00 грн.; витрати на пам`ятник, та його установка - у розмірі 35000 грн. Суд також вважає можливим віднести до названих витрат оплату квитків для поїздки до м. Вінниці, для організації поховання в розмірі 467,60 грн. Докази, якими позивач стверджує понесені витрати були досліджені у судовому засіданні, їх достовірність не викликає сумніву та суд визнає їх належними та допустимими. Розмір цих витрат та їх обгрунтована сума - є розумною, виваженою та справедливою. Виходячи із вище викладеного витрати на поховання понесені позивачем складають:

- обрядовий одяг, атрибути поховання (вінки, оренда ритуального автомобіля, копання ями, місце на кладовищі) – 6297,00 грн.;

- витрати на пам`ятник та його установка – 35 000 грн.;

- витрати на квитки до м. Вінниці, для організації поховання – 467,60 грн.

Всього на загальну суму – 41 764,60 грн.

Отже враховуючи вище викладене з відповідача ОСОБА_1 на користь цивільного позивача ОСОБА_12 необхідно стягнути 41 764,60 грн. документально підтверджених матеріальних витрат на поховання брата.

За наведених вище обставин витрати понесені на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, а тому відшкодовувати зазначені витрати в загальній сумі 25 380 грн. відповідач не зобов`язаний згідно зі ст. 1201 ЦК України та п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Вирішуючи питання цивільного позову про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 500 000 грн., суд приходить до наступного.

Щодо позовних вимог про відшкодування обвинуваченим ОСОБА_1 моральної шкоди завданої потерпілому ОСОБА_12 , суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Потерпілий має право вимагати будь-яку компенсацію, проте суд керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Судом проаналізовано вищенаведені сторонами пояснення, а саме те, що потерпілий зазначив, що найбільші моральні страждання йому доставила смерть брата, після чого у нього погіршився стан здоров`я, порушилася нормальна життєдіяльність та звичний гармонійний стиль життя, у співставленні з наведеними нормативними актами, суд вважає за необхідне стягнути грошове відшкодування моральної шкоди в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень; при цьому судом враховано стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; час та зусилля, необхідні для відновлення стану здоров`я, а також те, що причинно-наслідковий зв`язок між діянням обвинуваченого та станом здоров`я потерпілого ОСОБА_12 доведений; виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Судом з`ясовано факт заподіяння потерпілому моральних страждань та втрати немайнового характеру, обставини, дії, внаслідок яких вони заподіяні. Враховуючи те, що обвинувачений цивільний позов не визнав, аналізуючи матеріали кримінального провадження, пояснення учасників судового провадження, суд вважає за необхідне і достатнє задовольнити позов ОСОБА_12 до ОСОБА_1 частково і стягнути з останнього як відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого зазначені кошти, враховуючи в сукупності негативні наслідки, які настали для позивача.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правову допомогу потерпілому ОСОБА_12 суд враховує наступне.

Статтею 118 КПК України передбачено, що витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат.

Згідно ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Вирішуючи питання розміру процесуальних витрат понесених позивачами на правову допомогу, суд виходить із тих міркувань , що до таких витрат належать витрати на правову допомогу. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Згідно ст.ст. 26, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, ордеру. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Цивільного процесуального кодексу України закон не обмежує розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу за умови дотримання вимог ст. 137 ЦПК України. Згідно з даною статтею ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме у відповідності до укладеного між ОСОБА_12 та адвокатом Цепляєвим С.В. договору про надання правової допомоги, актів прийому-передачі виконаних робіт, розрахунків суми гонорару за надану правову доромогу та квитанцій, вартість наданих послуг адвокатом складає 85 000 грн.

Враховуючи зазначене, вказані документально підтверджені процесуальні витрати на суму 85 000 грн. підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення Вінницьким НДЕКЦ МВС України судово-біологічних експертиз № 29 від 21.04.2017, № 30 від 21.04.2017; судово-дактилоскопічних експертиз № 44-Д від 21.02.2017, № 42-Д від 09.02.2017 – покласти на обвинуваченого оскільки проведення експертиз було зумовлено розслідуванням вчиненого ним злочину.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів, вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.


На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 118, 124, 128, 174, 368, 370, 371, 374, 395 КПК України та ст.ст. 65, 115 КК України, ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015), суд, -

УХВАЛИВ:


Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 16.01.2017 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_12 матеріальну шкоду в сумі 41 764 (сорок одна тисяча сімсот шістдесят чотири) грн. 60 коп.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_12 моральну шкоду в сумі 400 000 (чотириста тисяч) грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_12 процесуальні витрати в сумі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення Вінницьким НДЕКЦ МВС України судово-біологічних експертиз № 29 від 21.04.2017, № 30 від 21.04.2017; судово-дактилоскопічних експертиз № 44-Д від 21.02.2017, № 42-Д від 09.02.2017 в сумі 14596 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість) грн. 23 коп.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.03.2017, на нерухоме майно – 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 – скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме сірий поліетиленовий пакет до якого упаковано – пакет НДЕКЦ № 3659969 в якому знаходяться змиви з обох рук ОСОБА_1 ; пакет НДЕКЦ № 3660016 в якому знаходиться зразок крові ОСОБА_2 ; пакет НДЕКЦ №3660017 в якому знаходиться зразок крові ОСОБА_16 ; пакет НДЕКЦ № 3660018 в якому знаходиться зразок крові ОСОБА_1 ; пакет НДЕКЦ № 3082552 в якому знаходиться ніж; пакет НДЕКЦ № 4187501 в якому знаходиться пляшка з під горілки, 5 стопок, 4 стакани; пакет НДЕКЦ № 3938556 в якому знаходиться дактилокарта трупа ОСОБА_39 , дактилокарта свідка  ОСОБА_16  та дактилокарта підозрюваного ОСОБА_1 ; поліетиленовий пакет в якому знаходиться одяг  ОСОБА_16 - кофта-байка, джинсові штани, пара черевиків; 2 пакети НДЕКЦ б/н та поліетиленовий пакет білого кольору, в яких знаходяться наступні речі: зразки крові  ОСОБА_16 та ОСОБА_1 , 2 змиви речовини бурого кольору, одяг з трупа ОСОБА_2 (шорти, майка, пара шкарпеток), светр, футболка, чоловічі труси вилучені з МКЛ ШМД, спортивні штани вилучені під час ОМП; паперовий конверт білого кольору в якому упаковано зрізи нігтів трупа ОСОБА_2 , передані на зберігання, згідно квитанції № 65, до камери зберігання речових доказів Лівобережного ВП Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області – знищити.


На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.


Суддя-доповідач:

Судді:



  • Номер: 11-кп/801/1392/2019
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.11.2019
  • Дата етапу: 22.11.2019
  • Номер: 11-кп/801/195/2020
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.12.2019
  • Дата етапу: 08.01.2020
  • Номер: 11-кп/801/735/2020
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.05.2020
  • Дата етапу: 22.05.2020
  • Номер: 11-кп/801/924/2020
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Зареєстровано
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.07.2020
  • Дата етапу: 17.07.2020
  • Номер: 21-з/801/89/20
  • Опис:
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.09.2020
  • Дата етапу: 24.09.2020
  • Номер: 21-з/801/96/20
  • Опис: Заява перекладача Нарсіа М.П. про виправлення описки в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року.
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.10.2020
  • Дата етапу: 19.10.2020
  • Номер: 11-кп/801/1308/2020
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.10.2020
  • Дата етапу: 30.10.2020
  • Номер: 11-кп/801/1458/2020
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.12.2020
  • Дата етапу: 18.12.2020
  • Номер: 11-кп/801/284/2021
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.01.2021
  • Дата етапу: 20.01.2021
  • Номер: 11-кп/801/481/2021
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 12.03.2021
  • Дата етапу: 12.03.2021
  • Номер: 11-кп/801/748/2021
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.05.2021
  • Дата етапу: 24.05.2021
  • Номер: 11-кп/801/866/2021
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.06.2021
  • Дата етапу: 13.07.2021
  • Номер: 11-кп/801/1136/2021
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.08.2021
  • Дата етапу: 25.08.2021
  • Номер: 11-кп/801/1389/2021
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.11.2021
  • Дата етапу: 17.11.2021
  • Номер: 21-з/801/20/22
  • Опис: Клопотання Олексієнко Л. В. про прийняття рішення щодо виплати винагороди перекладачу.
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.04.2022
  • Дата етапу: 20.04.2022
  • Номер: 11-о/801/4/2022
  • Опис:
  • Тип справи: перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.05.2022
  • Дата етапу: 17.05.2022
  • Номер: 11-о/801/3/2022
  • Опис:
  • Тип справи: перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 02.05.2022
  • Дата етапу: 03.05.2022
  • Номер: 11-кп/801/1604/2019
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 127/9564/17
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Шлапак Д.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.12.2019
  • Дата етапу: 27.12.2019
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація