ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/860/21 Справа № 185/5681/18 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Нечепуренко А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що 15 листопада 2013 року її чоловік ОСОБА_2 передав у борг ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 149 000 грн. зі строком повернення до 01 листопада 2014 року, про що було складено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., зареєстрованим в реєстрі за номером №1329. За умовами договору повернення позики повинно відбуватися щомісячно і в рівних частках у розмірі 13 545 грн. У разі несвоєчасного повернення коштів позичальником, нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. В забезпечення виконання зобов`язання за договором позики грошей, 15 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого, ОСОБА_2 приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., зареєстрованим в реєстрі за номером №1330. 21 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики грошей від 15 листопада 2013 року, відповідно до якого строк виконання зобов`язання продовжено до 01 листопада 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_2 помер. Спадкоємцями першої черги після померлого ОСОБА_2 є вона, та їх дочка ОСОБА_3 , яка у встановлений законом шестимісячний строк подала заяву до нотаріальної контори про відмову від спадщини. Тому до неї, як до спадкоємиці перейшло право вимоги за договором позики від 15 листопада 2013 року. Відповідач у строк вказаний в договорі позики кошти не повернула. Крім того, за невиконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів відповідач зобов`язана сплатити заборгованість за пенею в розмірі 543 850 грн.; суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 45 892 грн.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 11 547 грн. 50 коп., а всього стягнути 750 298 грн. На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на її користь суму боргу за договором позики грошей від 15 листопада 2013 року в розмірі 149 000 грн.; заборгованість за пенею в розмірі 543 850 грн.; суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 45 892 грн.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 11 547 грн. 50 грн., а всього стягнути 750 298 грн.

        Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , суму боргу за договором позики грошей від 15 листопада 2013 року в розмірі 149 000 грн.; заборгованість за пенею в розмірі 149 000 грн.; суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 45 892 грн.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 11 547 грн. 50 коп., а всього стягнути 355 439 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , судовий збір в розмірі 3 554 грн. 39 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 20 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду від 20 лютого 2020 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

       Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

       Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

       Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

       Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

       Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

       Відповідно до вимог ст.1047 ЦК договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

       Викладене приводить суд до висновку про те, що проценти за договором позики є грішми, які позичальник має сплатити кредитору за користування отриманими грішми в період дії договору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

       З матеріалів справи вбачається, 15 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики грошей, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., зареєстрованим в реєстрі за номером №1329 (а.с.243).

       За умовами договору ОСОБА_2 передав у борг ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 149 000 грн., що на день укладання договору, за курсом НБУ еквівалентно 18 648 доларів США, зі строком повернення до 01 листопада 2014 року.

       За умовами п.2.2 договору, повернення позики повинно відбуватися щомісячно і в рівних частках у розмірі 13 545 грн. В разі несвоєчасного повернення коштів позичальником, нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

       В забезпечення виконання зобов`язання за договором позики грошей, 15 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого, ОСОБА_2 приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с.11-13).

       Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., зареєстрованим в реєстрі за номером №1330.

       21 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики грошей від 15 листопада 2013 року, відповідно до якого викладено п.4 “Строки платежу” у новій редакції (а.с.245).

       Договір посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., зареєстрованим в реєстрі за номером № 1065.

       21 жовтня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору позики грошей від 15 листопада 2013 року, відповідно до якого строк виконання зобов`язання продовжено до 01 листопада 2015 року (а.с.244).

       Договір посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., зареєстрованим в реєстрі за номером № 1066.

        ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер (а.с.26).

       Із спадкової справи №226/2016, заведеної Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є його дочка ОСОБА_3 , яка відмовилася від спадщини, та дружина - ОСОБА_2 (а.с.57, 62).

       Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), як зазначено у статті 1216 ЦК України.

       Стаття 1217 ЦК України встановлює, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

       31 березня 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицькою Ю.А. позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як в Договорі іпотеки від 15 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., р. №1330, пункту стосовно якого у разі смерті Іпотекодержателя його майнові права переходять до спадкоємців.

       Згідно вказаної постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицькою Ю.А. зазначено, що ОСОБА_2 , згідно вимог ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що спадщину прийняла, подала до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини і до шести місяців не заявила про відмову від прийняття спадщини.

       До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

       Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

       Оскільки ОСОБА_2 є спадкоємицею першої черги за законом після померлого чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому до неї перейшло право вимоги за договором позики грошей від 15 листопада 2013 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

       Встановлено, договір позики грошей був укладений у належній письмовій формі, у договорі дотримано всі істотні умови договору позики: сума позики, строк повернення грошових коштів, а також відповідальність за порушення зобов`язання, відповідачем не доведено факту неправомірних дій позивача щодо повернення грошових коштів за вказаним договором позики, що свідчить лише про спроби звільнення відповідача від відповідальності за зазначеним договором.

       Відповідачем розмір заборгованості за договором позики грошей не спростований, не доведено відсутність заборгованості перед позивачем.

       Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 149 000 грн. за договором позики від 15 листопада 2013 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., зареєстрованим в реєстрі за номером №1329 є обґрунтованими.

       Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 543 850 грн., інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 45 892 грн.; три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 11 547 грн. 50 грн. слід зазначити наступне.

       Статтею 546 ЦК України передбачено,що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

       Статтею 549 ЦК України передбачено,що неустойкою пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

       Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

       Встановлено, за умовами п.2.2 договору, повернення позики повинно відбуватися щомісячно і в рівних частках у розмірі 13 545 грн. В разі несвоєчасного повернення коштів позичальником, нараховується пеня в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

       Строк дії договору позики грошей закінчився - 01 листопада 2015 року.

       Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором позики не виконала, грошові кошти не повернула.

       Заборгованість боргу за договором позики від 15 листопада 2013 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Е.В., зареєстрованим в реєстрі за номером №1329 становить 149 000 грн.

       Нарахована позивачем заборгованість за пенею у розмірі 543 850 грн. значно перевищує розмір отриманої суми у борг.

       Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

       З матеріалів справи вбачається, строк дії договору позики закінчився 01 листопада 2015 року, з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 звернулася у липні 2018 року, що сприяло збільшенню пені за договором позики.

       Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру пені до розміру заборгованості за договором позики — до 149 000 грн.

       Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

       Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

       Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

       Відповідно до умов договору позики грошей від 15 листопада 2013 року сума інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання нарахована позивачем вірно та становить 45 892 грн.

       Відповідно три відсотки річних від простроченої суми - 149 000 грн. становить 11 547 грн. 50 коп.

       Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, стягнувши з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики грошей від 15 листопада 2013 року в розмірі 149 000 грн.; заборгованість за пенею в розмірі 149 000 грн.; суму інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 45 892 грн. та три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 11 547 грн. 50 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позовних вимог спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.        

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

       Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року — залишити без змін.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова