справа №2-793/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2007року           Галицький районний суд м. Львова

у складі:      головуючої судді        Шумської Н.Л.

при секретарі                                Бліхарській Л.Р.

За участі представника позивача ОСОБА_2., представника відповідача Приндоти У.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Галицької районної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1.звернулась до суду 01.02.2006року з позовом до Галицької районної адміністрації про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Позов мотивовано тим, що протягом 2003року щодо неї вчинялись з боку відповідача протиправні дії для виселення з квартири по АДРЕСА_1, чив завдано страждань. Проти неї було організовано стеження, викрадення поштової кореспонденції, стався підпал квартири, із-за чого вимушена була шукати собі притулку, що обходиться стражнаннями. Було пред»явлено завідомо фіктивний позов про її виселення з вказаної квартири. Внаслідок таких репресивних дій тривали її страждання, пов»язані з розглядом позову про виселення.

Згідно уточнень позовних вимог (а.с.17) позивачка просить суд відшкодувати також матеріальну шкоду, що становить суму, витрачену нею на почтову кореспонденцію в розмірі 271,79грн.

На судовому засіданні представник позивачки позов підтримав та уточнив, що вимоги про відшкодування моральної і матеріальної шкоди покладає лише на Галицьку райадміністрацію, мотивуючи незаконним позовом та заподіянням шкоди позивачці. Як мотиви позову вказує на стаждання, стреси, втрати часу та здоров»я через намагання відповідача та працівників ЛКП незаконно виселення її з квартири.

Представник відповідача позов заперечила за безпідставністю. Пояснила, що Галицька районна адміністрація на підставі акту та довідки ЛКП «Центральне» про смерть основного квартиронаймача по АДРЕСА_1ОСОБА_3. та проживання ОСОБА_1. в якості піднаймача, подала до суду позов про її виселення. Жодних дій по виселенню чи іншого порушення житлових прав позивачки відповідач не вчиняв. Рішенням суду в позові про виселення було відмовлено, а задоволено зустрічний позов про визнання права на жиле приміщення. Надалі квартира була приватизована та продана ОСОБА_2., який представляє інтереси позивачки.

Заслухавши предстаників сторін, з»ясувавши дійсні обставини по справі, проаналізувавши представлені суду докази, суд приходить до переконання про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Принципом судочинства являється змагальність, що виражається в ст. 60 ЦПКУкраїни та полягає в тому, що сторони зобов»язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Позивачка заявила позов про відшкодування моральної шкоди з розмірі 30 000 грн., однак не представила належних доказів заподіння моральної шкоди з вини відповідача, не надала суду мотивації визначення значної суми відшкодування. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судових справ про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, обов»язок по доказуванню заподіяння моральної шкоди покладено на позивача. Моральна шкода, як інші вимоги, доводиться на підставі доказів.

Як вбачається з позовної заяви, моральну шкоду позивачка пов»зує з протиправними, незаконними діями Галицької райадміністрації та ЛКП «Центральне» протягом 2003року щодо

2

заволодіння її квартирою. Представник позивача відмовився від позовних вимог про відшкодування моральної та матеріальної шкоди з ЛКП «Центральне» та інших, підтримавши лише вимогу до Галицької райадміністрації, на яку покладає весь розмір відшкодування. Представником позивача уточнюється, що моральну шкоду завдано відповідачем в тому, що незаконно подано позов про виселення. Однак подання позову до суду- законна процедура захисту прав і інтересів, тому суд ставить під сумнів, що шляхом подання позову відповідачем була заподіяна будь-яка шкода позивачу.

Однак з таким твердженням неможливо погодитись. Галицька районна адміністрація діє як виконавчий орган Львівської місткої ради і здійснює свої повноваження на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Судом встановлено на підставі оглянутих матеріалів судової справи № 2-1475/04, що позов про виселення було подано на підставі інформації ЛКП «Центральне» про смерть основного квартронаймача ОСОБА_3. та про прописку позивачки в якості піднаймача 08.05.2001 року (довідка а.с. ), оскільки згідно ст. 64 ЖК України, при розірванні договору найму, договір піднайму припиняється. На підставі наведеного суд вважає, що подаючи позов про виселення позивача як піднаймача відповідач діяв правомірно.

Позивачка не обгрунтовано покликається на Цивільний Кодекс 2004року, оскільки правовідношення виникло, як вказує сама позивачка у позовній заяві, і тривало протягом 2003року, тобто на час дії ЦК 1963року.

Шкода, завдана позивачу, відшкодовується в повному обсязі за ст.440 ЦКУкраїни особою, що її заподіяла за наявності її вини. Позивачка не представила належних доказів, що з вини відповідача їй заподіяно моральну та матеріальну шкоду, тому суд вважає позов необгрунтованим та надуманим.

Представлені суду квитанції за відправлення рекомендованої кореспонденції та витрат на канцелярські товари (а.с.29-41) суд не бере до уваги як належний доказ заподіяння позивачці шкоди на суму 271,79грн. Відсутні підстави вважати, що квитанції отримувались та оплачувались позивачкою, чи взагалі мають відношення до справи. Як вбачається з оглянутої судом справи № 2-1475/04, вимоги про відшкодування судових затрат позивачка не заявляла.

Згідно ст.бОч.4 ЦПК України, рішення суду не може грунтуватись на припущеннях. Позовні вимоги повинні бути доведені належними доказами, які містять інформацію про предмет доказування. На підставі наведеного, суд відмовляє у позові повністю.

Керуючись ст.ст.10,11,59,60,215,218 ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 4,6,440,440-1 Цивільного кодексу України (1963р), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1до Галицької районної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.