Справа № 22-ц-509/2007р. Головуючий в 1-й інстанції - Ольховик АЛ.
Категорія: 40 Суддя-доповідач - Смирнова Т.В.
УХВАЛА
іменем України
2007 року квітня "19" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого: Смирнової Т. В.
суддів: Данильченко Л.О.,
Ведмедь Н.І.
з участю секретаря
судового засідання: Пархоменко А. П.
та осіб, які приймають участь у справі: представників -відповідача, ОСОБА_1, позивача та його адвоката ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщені апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Сумського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Сумської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, ОСОБА_1, на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від "22" лютого 2007р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок.
- 3-я особа ОСОБА_1,
про
· поновлення на роботі,
· стягнення заробітної плати,
· відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі представників-відповідача - Сумського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Сумської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок, та 3-ї особи ОСОБА_1. ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановления нового рішення про відмову в позові.
2
Апелянти посилаються на порушення судом процесуального закону, а саме: що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки перевірив законність наказу про оголошення позивачу догани, в той час, як позов про це не заявлявся. Крім того, висновки суду про наявність порушень з боку відповідача при звільненні ОСОБА_3. суперечать наданим доказам, суд також допустив порушення процесуального закону прийнявши довідку про стан здоров'я ОСОБА_3., як доказ під час проведення дебатів.
Частково задовольнивши позов ОСОБА_3. та поновивши його на роботі на посаді єгеря Кролевецької філії в організації відповідача, суд також стягнув на користь позивача 630 грн. зарплата за час вимушеного прогулу, 500 грн. моральної шкоди, 400 грн. витрат на правову допомогу, 58 грн., 50 коп. судовий збір та ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача як відшкодування шкоди 630 грн.
Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, за час вимушеного прогулу в сумі місячного заробітка.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3. щодо стягнення 5438 грн. заробітної плати, яку він вважав недоплаченою з вини роботодавця внаслідок не законного переведення на неповний робочий час.
Задовольнивши позов про поновлення на роботі, та стягнення зарплати за час прогулу суд виходив з того, що перше дисциплінарне стягнення - догана застосована безпідставно, в наказі не зазначено за які конкретно порушення позивач притягується до відповідальності, коли ці порушення мали місце, та чим вони доведені. За таких обставин суд вважав, що не доведене систематичне порушення позивачем трудових обов'язків, крім того в наказі про звільнення також відсутні посилання на конкретні факти порушень ,трудової дисципліни або не виконання трудових обов'язків, не зазначено коли саме позивач допустив ці порушення. З цих підстав суд визнав звільнення незаконним, та поновив позивача на роботі, стягнувши зарплату за час прогулу та компенсацію моральної шкоди.
Одночасно суд визнав безпідставними вимоги позивача щодо недоплати 5438 грн. зарплати, пославшись на те, що відбулося переведення позивача на умови роботи на неповний робочий день та відмовив у позові.
В цій частині рішення суду не оскаржено.
В засіданні апеляційного суду апелянти підтримали скаргу, просили скасувати рішення суду, та постановити нове рішення про відмову в позові.
Позивач та його адвокат, вважали рішення суду законним та обґрунтованим , та просили відхилити апеляційну скаргу.
3
Дослідивши обставини справи, та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Позивач звільнений з роботи згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто за систематичне порушення трудової дисципліни, про що зазначено у наказі № 80 від 10.11.2006 році ( арк.. справи 4 ), де зазначено, що раніше до ОСОБА_3. було застосовано міри дисциплінарного впливу за наказом №61 від 8. 08. 2006 року.
Перевіривши доводи позовної заяви суд першої інстанції дійшов до
обгрунтованого висновку про те, що як в першому так і в другому випадках
притягнення ОСОБА_3. до дисциплінарної відповідальності, відповідач не
дотримувався вимог трудового законодавства, а тому суд визнав звільнення
незаконним, захистивши права працівника. В судовому рішенні, складеному
у відповідності до ст. ст.214, 215, ЦПК України зазначені підстави для
задоволення позову, наведений аналіз, оцінка доказів, зазначені встановленні
судом факти, обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Посилання апелянта те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог є неправильними.
Так, звільнення працівника за п. З ст.40 КЗпП України можливе лише у випадку , якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Отже, вирішуючи спір, суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, тому суд обґрунтовано перевіряв законність не тільки останнього наказу про звільнення, але і першого наказу, яким ОСОБА_3. було об'явлено догану.
Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, та неправильної оцінки доказів не ґрунтуються на матеріалах справи.
Зокрема суд послався на те, що ст. ст. 148,149,КЗпП України встановлено
строк і порядок застосування дисциплінарного стягнення, тому в кожному
випадку застосування дисциплінарного стягнення, повинні бути встановлені
конкретні обставини проступку, ступінь його тяжкості, вина працівника,
враховані реальні наслідки допущенного порушення.
Проте, обидва накази відносно притягнення позивача до відповідальності не конкретизовані.
Зокрема в наказі № 80 від 10.11.2006 р. про звільнення зазначено, що порушенням Ревою М.Г. трудової дисципліни є його неявка на оперативні наради, але не зазначено, коли конкретно він не з'являвся, чим це підтверджується, адже ОСОБА_3з цим не погоджується, не визнає проступок.
В засіданні апеляційної інстанції було встановлено також, що ніякого розпорядження про час проведення оперативних нарад, їх періодичність або графіки не скидалися, не доводилося до виконавців, ніяких протоколів нарад
4
не ведеться, тому достовірно встановити чи є в цьому порушення, коли вони були і чи є підстави для відповідальності позивача, не можливо.
З своїми посадовими обов'язками позивач ОСОБА_3 ознайомився лише 8.08.2006р.
Відповідач в наказі про звільнення, посилався на акти про порушення трудової дисципліни позивачем ОСОБА_3. та невиконання ним службових обов'язків. Проте допитані судом свідки, не зацікавлені у вирішенні справи, дали пояснення щодо сумлінного виконання позивачем трудових обов'язків, їх покази проаналізовані судом, та наведена оцінка в судовому рішенні, ці докази не спростовані.
Безпідставними є посилання апелянтів на порушення судом порядку дослідження доказів, зокрема що суд під час дебатів прийняв, як доказ довідку про стан здоров'я позивача. Так в протоколі судового засідання (арк.. справи 229) зазначено, що довідку про стан здоров'я позивача разом з іншими доказами, суд приєднав до справи до проведення судових дебатів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував матеріальний та процесуальний закони, тому відсутні підстави для скасування або змін рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317, ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Відхилити апеляційну скаргу Сумського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Сумської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок та ОСОБА_1, а рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 22 лютого 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала та рішення суду набрали законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного суду України протягом 2-х місяців з дня проголошення.