Головуючий в 1 інстанції Сингаївський О.П.                                         Справа № 22ц-61

Доповідач Жигановська О.С.                                                          Категорія 44

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

11.04.2007 року     Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого                        Жигановської О.С.

суддів                                    Косигіної Л.М., Олексієнко М.М.

при секретарі                       Нечипоренко І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі

справу за  позовом ОСОБА_1 до  виконкому

Житомирської  міської  ради,  ОСОБА_2 про

визнання  права  власності  та  виділення  в  натурі  частки  в

домоволодінні

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 01.06.2006

року

встановив:

В серпні 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду з названим позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 27.01.1990 року був зареєстрований шлюб між нею та ОСОБА_3. Під час спільного проживання - 13.07.1990 року ними було придбано 1\2 частину жилого будинкуАДРЕСА_1 в м.Житомирі. 23.09.1994 року шлюб розірвано. Вона дозволила ОСОБА_3.  користуватись їх спільною сумісною власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. помер, а тому вона бажає вирішити

питання про виділення в натурі 1\2 частини належного їй майна в

спільній сумісній власності. На підставі наведеного просила

задовольнити позовні вимоги.

Рішенням  Корольовського  районного  суду  м.Житомира  від

01.06.2006     року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено в

зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати згадане рішення та постановити нове - про задоволення її позовних вимог. На думку апелянта, судом при вирішенні спору неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не повно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті, суд 1 інстанції виходив з того, що спірне  домоволодіння  є  спільною сумісною власністю подружжя, проте, в контексті вимог ст.29 КпШС України позивачкою пропущений строк позовної давності. А тому її позовні вимоги не підлягають до задоволення.

З таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

2

Судом встановлено, що 27.01.1990 року між позивачкою та ОСОБА_3. був зареєстрований шлюб (а.с.4), під час якого ними була придбана 1\2 частина домоволодіння, а саме АДРЕСА_1 в м. Житомирі та два сараї (а.с.б). Шлюб між ними був розірваний 23.09.1994 року (а.с.5). Отже, відповідно до ст.іб Закону України „Про власність", ст.28 КпШС України вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Як пояснила позивачка, питання про поділ майна ніхто не порушував, бо за досягнутою згодою між нею та колишнім чоловіком вона дозволила йому користуватись спірним будинком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. помер (а.с.7). На час його смерті діяв новий Цивільний Кодекс України. Відповідно до змісту ч.З ст.368 ЦК майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності. Співвласнику надається право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності і в разі такого виділу, частки кожного із співвласників є рівними (ст.370 ЦК).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1. про визнання за нею права власності на 1\2 частину спірного домоволодіння є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимог позивачки про виділення в натурі її частки в спільній сумісній власності, то апеляційний суд вважає наступне. Позивачкою не пропущено строк позовної давності, оскільки її право власності, визначене законом, було порушено після смерті ОСОБА_3. в 2005 році, тобто коли його спадкоємцями було заявлено вимоги щодо всього спірного домоволодіння (а.с.21).

Так, позивачка претендує на виділ її частки в домоволодінні, яке складається з веранди 1-1 площею 2 кв.м.; коридору 1-2 площею 4,6 кв.м.;  житлової кімнати 1-3 площею 16,6 кв.м.;  житлової кімнати 1-4 площею 9,3 кв.м.; житлової кімнати 1-5 площею 10,9 кв.м.; кухні 1-6 площею 6,3 кв.м. та господарської споруди „Б".

Як зазначено в ч.З ст.370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №32\02 від 31.01.2007 року пропонується чотири варіанти поділу спірного будинку (а.с.129-146). Однак, жоден з цих варіантів не є прийнятним, оскільки суперечить вимогам п.п.2.22, 2.23, 2.24, 2.30 Державних будівельних норм України - ДБН В.2.2-15-2005, затверджених наказом Держбуду України від 18.05.2005 року №80. Допитаний в судовому засіданні експерт підтвердив вказані обставини.

Відповідно до вимог ч.2 ст.364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншоїі матеріальної компенсації вартості його частки. Оскільки ОСОБА_1. таких вимог не заявляла, а виділ в натурі належної їй частки з технічної точки зору є неможливим, тому в задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України,

3

апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Королівського районного суду м.Житомира від 01.06.2006 року скасувати і ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1. задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину домоволодіння, а саме квартири АДРЕСА_1 в м.Житомирі. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.