УХВАЛА

Іменем   України

17 квітня 2007 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді............................................. Романова О.В.,

суддів.................................................... Шеніна П.О. та Яковлева СВ.,

з участю

прокурора.............................................................. Селюченко І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Коростки Любарського р-ну Житомирської обл., громадянин України, військовозобов'язаний, з середньою освітою, непрацюючий, одружений, житель АДРЕСА_1, судимий 20.11.2006 р. за ст.185 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 510 грн., засуджений за ст.246 КК України до штрафу у сумі 1020 грн. з конфіскацією в дохід держави 48 незаконно добутих колод дуба об'ємом 19,27 куб.м.

На підставі ст.70 п.п.1, 4 та ст.72 п.3 КК України зараховано покарання за вироком Любарського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2006 року у виді штрафу в сумі 510 грн., як повністю відбуте, та засудженому ОСОБА_1. призначено остаточне покарання у виді штрафу в сумі 1020 грн. з конфіскацією в дохід держави 48 незаконно добутих колод дуба об'ємом 19,27 куб.м.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1. залишено попередній - підписку про невиїзд.

Речові докази у справі після набрання вироком законної сили постановлено : 48 колод дуба об'ємом 19,27 куб.м - конфіскувати в дохід держави ; дві поперечні пилки та 36 кореневих зрізів - знищити.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на користь Державного підприємства „Бердичівський лісгосп" ( м. Бердичів вул. К.Маркса,

Справа № 11 - 264 / 2007                                                    Головуючий у суді 1-ої інстанції Шидловський В.Б.

Категорія ст.246 КК України                                             Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлев СВ.

2

9, розрахунковий рахунок 26002055925697, ЖРУ ВАТ КБ „ПриватБанк" м. Житомир, МФО 311744, ідентифікаційний код 00991806 ) 15.912 грн. 00 коп..

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1. визнано винним та засуджено за незаконну порубку лісу, що заподіяла істотної шкоди навколишньому природному середовищу, за наступних обставин.

Так, на початку жовтня 2006 року поблизу с. Коростки Любарського р-ну на території урочища „Чорторія" у 6 та 7 кварталах Любарського лісництва ДП „Бердичівське лісове господарство" ОСОБА_1., не маючи відповідного дозволу на використання лісових ресурсів /лісорубного квитка/, вчинив незаконну порубку 18 дерев породи дуба „Черещатого" загальним об'ємом 19,27 куб.м. Незаконна порубка була проведена в лісі 1 групи, лісопаркової частини лісів зеленої зони, в лісових культурах віком 67 років, стиглість яких настає у 100 років, внаслідок чого навколишньому природному середовищу було заподіяно істотної шкоди. Своїми діями ОСОБА_1. завдав ДП „Бердичівське лісове господарство" матеріальної шкоди у розмірі 15.912 грн. 00 коп..

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1., правильності кваліфікації дій засудженого та призначеного йому покарання, ставить питання про зміну даного рішення - виключення з вироку посилання суду на застосування ст.70 п.п.1, 4 та ст.72 п.3 КК України, посилаючись на те, що попередній вирок вже повністю виконано, а тому суд безпідставно застосував вимоги ст.ст.70, 72 КК України. В решті рішення суду першої інстанції автор апеляції просить залишити без зміни.

Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора Селюченко І.І., яка підтримала подану апеляцію з мотивів, викладених у ній, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої Інстанції, підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який його засуджено, при обставинах, викладених у вироку, доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів і автором апеляції не оспорюється, як і не оспорюється правильність кваліфікації його дій та призначене покарання.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із вирішенням судом питання про призначення засудженому ОСОБА_1. покарання в частині застосування правил ст.ст.70 і 72 КК України.

Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_1. раніше був засуджений згідно вироку Любарського районного суду від 20 листопада 2006 року за ст.185 ч.1 КК України до штрафу в сумі 510 грн. за вчинення злочину 20 липня 2006 року ( а.с.86 ). Даний вирок не було скасовано чи змінено, тобто він залишився незмінним. Згідно копії квитанції 14301/314

3

від 19 січня 2007 року Чернецьким був сплачений штраф у сумі 510 грн., а постановою державного виконавця від 05 лютого 2007 року виконавче провадження за вироком суду від 20 листопада 2006 року - закінчено ( а.с.143, 144).

Частиною 4 статті 70 КК України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинами 1-3 цієї статті, призначаються покарання, якщо після постановления вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановления попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими ст.72 КК України.

Відповідно до вимог ч.З ст.72 КК України, на які також послався суд у резолютивній частині вироку, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складенню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Таким чином, з врахуванням вироку від 14 лютого 2007 року суд безпідставно вирішив питання про застосування правил ч.4 ст.70 КК України, так як дана норма закону стосується видів покарань, які мають строковий характер, тобто законом передбачено лише зарахування строку відбутого повністю або частково покарання за попереднім вироком.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

ухвалила:

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Любарського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити : виключити із резолютивної частини вироку вказівку про зарахування у відповідності зі ст.70 п.п.1, 4 та ст.72 п.З КК України покарання за вироком Любарського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2006 року у виді штрафу в сумі 510 грн., як повністю відбуте.

В решті даний вирок залишити без зміни.