Справа № 2-4699/10

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  10 грудня 2010 року

       Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

 головуючого – судді           Чичирко В.А.  

з секретарем                        Турбал В.І.

з участю позивача ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача Войтевича А.С., представника співвідповідача ОСОБА_5,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області, комунального підприємства «Комунальник» та ОСОБА_3 про визнання рішення неправомірним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру, -  

в с т а н о в и в:  

Позивач звернувся до суду з даним позовом, просив визнати неправомірним рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області від 24.11.2009 р. № 246 про приватизацію житла – квартири АДРЕСА_1 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане на ім’я відповідача ОСОБА_3 Свої вимоги мотивував тим, що згідно рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області  7-го скликання 24 сесії від 26.02.2003 р. йому та членам його сім’ї була виділена для проживання вказана квартира, наймачем якої є він. Відповідачка до нього за дозволом про реєстрацію не підходила, заява на дозвіл від його імені на її реєстрацію до паспортного столу не писалася, з нею була укладена угода на проживання в усній формі. Протягом тривалого часу вона була прописана за вищевказаною адресою і тимчасово проживала разом із членами своєї сім’ї. Нещодавно він дізнався, що відповідачка приватизувала спірну квартиру, проте згоди на приватизацію він не давав і по даний час зареєстрований у вказаній квартирі.

В процесі розгляду справи, за згодою позивача, в якості співвідповідача притягнуто комунальне підприємство «Комунальник», яке є правонаступником Овруцького багатогалузевого виробничого орендного управлінням житлового комунального господарства (далі – БВОУЖКГ).

В запереченнях на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 зазначила про безпідставність позову, виходячи з того, що позивач ніколи не був зареєстрований у спірній кімнаті. З 05.09.2000 р. позивач зареєстрований в в/ч гуртожитку А 2027.  Позивач не проживав, не приймав участі в обслуговуванні та утриманні вказаного житла, постійно проживав у купленій разом із дружиною квартирі за адресою: АДРЕСА_2. Коли їй була надана спірна кімната, реєстрація не проводилась до погашення заборгованості по комунальним послугам в сумі 218,75 грн. На час момент проведення приватизації кімнати у гуртожитку лише вона була прописана і постійно проживала у вказаній кімнаті, а тому у позивача не було права на приватизацію спірної кімнати. У приватизованій нею квартирі вона провела газове опалення, зробила перепланування, провела капітальній ремонт, електричне освітлення.

В запереченнях на позовну заяву відповідач – виконавчий комітет Овруцької міської ради Житомирської області зазначає, що рішенням Овруцької міської ради 7-го скликання 24 сесії від 26.02.2003 р. позивачу спірна квартира не виділялась, даним рішенням здійснювалась передача об’єкту № 701 «Гуртожиток» колишнього військового містечка АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади. Згідно даного рішення об’єкт був переданий БВОУЖКГ. Після передачі гуртожитку до комунальної власності керівництвом БВОУЖКГ проводилась перереєстрація всіх зареєстрованих мешканців, на момент передачі будинку до комунальної власності міста, до житлового відділу балансоутримувача. Таким чином між позивачем і БВОУЖКГ 01.03.2003 р. був укладений договір найму житла. Після чого позивач не здійснив переоформлення місця прописки, не знявся з реєстрації в військовій частині і не зареєструватися в паспортному столі житлового відділу БВОУЖКГ. Позивач та члени його сім’ї в даному гуртожитку взагалі фактично не проживали, свого майна в кімнати не заносили, що свідчило про те, що наймач відповідно до ст.107 ЖК України розірвав договір найму в односторонньому порядку з власної ініціативи. Рішенням виконавчого комітету Овруцької міської ради від 22.04.2003 р. № 132 адміністрації БВОУЖКГ надано право на заселення звільнених кімнат в гуртожитку по АДРЕСА_1. А тому, у зв’язку з відмовою позивача проживати у гуртожитку 15.08.2003 р. кімнату АДРЕСА_1 була заселена ОСОБА_3, яка у вказаній кімнаті весь час була зареєстрована і фактично проживала одна. На неї поширилась сфера дії Закону України «Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків» внаслідок чого вона набула права на приватизацію вказаної кімнати, яким вона скористувалась в листопаді 2009 р. Приватизація проведена з дотриманням норм діючого законодавства, підстав для скасування рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради від 24.11.2009 р. № 246  немає.  

Позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у ньому та пояснив, що з 05.09.2000 р. зареєстрований у спірній кімнаті. За усною домовленістю з колишнім директором БВОУЖКГ Нерухом погодився на проживання ОСОБА_3 у вказаній кімнаті у зв’язку з її складними сімейними обставинами. В кімнаті залишились його меблі, деякі з них, остання придбала. Сам він на той час і зараз проживає по вул.Б.Хмельницького в квартирі дружини. Про те, що його кімната приватизована ОСОБА_3 він дізнався нещодавно випадково. Приватизацію спірної кімнати він вважає незаконною, оскільки згоди на приватизацію він не давав та зареєстрований у вказаній кімнаті по даний час.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила, що ніякої домовленості між нею та ОСОБА_1 не було, кімната їй була надана адміністрацією  БВОУЖКГ у серпні 2003 р., про те, що в ній був зареєстрований ОСОБА_1 вона не знала. Після отримання нею кімнати дружина ОСОБА_1 передала їй ключі та забрала деякі меблі, зокрема стільці, інші меблі вона придбала у позивача.

Представник відповідача - виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області ОСОБА_4 позов не визнав та пояснив, що гуртожиток, в якому знаходиться спірна кімната перебував на балансі військової частини, в якій був свій реєстраційний відділ. Після ліквідації військової частини гуртожиток був переданий на баланс БВОУЖКГ, яке уклало із ОСОБА_1 договір найму, на підставі якого та постанови Кабінету Міністрів України № 35 від 16.01.2003 р. позивач повинен був перереєструватися в кімнаті, як і всі інші мешканці. Позивач не навів поважних причин, які б перешкоджали йому перереєструватися у кімнаті, відміткою про реєстрацію є штамп органів внутрішніх справ. Ніхто не зобов’язаний був повідомляти позивача про необхідність перереєстрації. Відмітка в паспорті ОСОБА_1 про реєстрацію не містить даних про те, що останній був зареєстрований в кімнаті № 44. Приватизація спірної кімнати ОСОБА_3 проведена згідно вимог Законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та «Про приватизацію державного житлового фонду». ОСОБА_3 зареєстрована у спірній кімнаті з 15.08.2003 р. та подала для проведення приватизації довідку, яка свідчила, що на момент приватизації ОСОБА_3 була одна зареєстрована у вказаній кімнаті та проживала там більше п’яти років.

Представник співвідповідача - комунального підприємства «Комунальник»       ОСОБА_5 позов не визнала та пояснила, що позивач після укладення договору найму не зареєструвався у спірній кімнаті, як більшість мешканців гуртожитку. Протягом тривалого часу позивач не виявляв інтересу до кімнати, борг за користування кімнатою був сплачений ОСОБА_3 Приватизація спірної кімнати була проведена на законних підставах.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію  квартир (будинків) державного житлового фонду.

Судом встановлено, що рішенням 7 сесії 24 скликання виконавчого комітету Овруцької міської ради від 26.02.2003 р. «Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста приміщення гуртожитку на території колишнього військового містечка АДРЕСА_1» прийнято об’єкт № 701 «Гуртожиток» колишнього військового містечка № 2 у комунальну власність територіального громади міста, БВОУЖКГ взяло на баланс вказане приміщення. На підставі цього рішення    позивачу ОСОБА_1 та членам його сім’ї надано право на поселення у кімнату АДРЕСА_1 в м.Овручі, що підтверджується копією типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 01.03.2003 р. та оглянутим в судовому засіданні оригіналом.

Гуртожиток по АДРЕСА_1 зареєстрований за БВОУЖКГ на підставі рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області від 22.04.2003 р. № 132 «Про реєстрацію гуртожитку по АДРЕСА_1».

З оглянутого в судовому засіданні паспорту позивача серії МЕ № 603642 вбачається, що останній зареєстрований у АДРЕСА_3 А 2027 з 05.09.2000 р., інших відміток не має.

Відповідно до пунктів 3-6 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 35, із змінами і доповненнями, який був чинним на момент укладення типового договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 01.03.2003 р. між БВОУЖКГ та позивачем, (далі – Порядку) громадяни України у разі зміни місця проживання (місця, де він постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України) зобов'язані подати для реєстрації у 10-денний строк після прибуття на нове місце проживання документи відповідним житлово-комунальним підприємствам органів місцевого самоврядування, що самостійно здійснюють обслуговування будинків, уповноваженим особам у сільських, селищних радах, житлово-комунальним органам, що обслуговують відомчий житловий фонд, у тому числі військові містечка, інші об'єкти і території.  

Реєстрацію здійснюють територіальні підрозділи, а у разі необхідності територіальні органи Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб шляхом ведення адресно-довідкових картотек з можливістю їх автоматизованого оброблення. Реєстрація передбачає внесення до паспортного документа та адресно-довідкової картотеки, яку веде уповноважений орган, відомостей про місце проживання фізичної особи.

З оглянутого в судовому засіданні паспорту позивача вбачається, що в порушення вимог Порядку реєстрацію в кімнаті АДРЕСА_1 позивач не здійснив.

Допитана в судовому засіданні зі сторони позивача свідок ОСОБА_6, яка працювала комендантом вказаного гуртожитку, показала, що у 2003 р. коли здійснювалась передача гуртожитку, у зв’язку з ліквідацією військової частини, дружина позивача з дітьми виписалась, а він ні. ОСОБА_1 мав заборгованість по сплаті за гуртожиток і періодично її сплачував. Вона наголошувала всім мешканцям гуртожитку про те, що необхідно здійснити перереєстрацію. Проте не пам’ятає чи говорила вона про це особисто позивачу, можливо його дружині. Вона також проживає в гуртожитку з 1994 р. по даний час, перереєстрацію вона зробила. Домові книги з гуртожитку були передані нею до БВОУЖКГ.

З оглянутого паспорту свідка серії НОМЕР_1, виданого Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області 15.11.1995 р. вбачається, що остання зареєстрована у гуртожитку в/ч А 2027 09.11.1994 р., перереєстрована за адресою: АДРЕСА_3 19.03.2003 р.  

На підставі рішення БВОУЖКГ від 05.05.2003 р. ОСОБА_3 був виданий ордер № 2 на право зайняття з сім’єю з 2 чоловік кімнати АДРЕСА_1.

22 липня 2003 р. між БВОУЖКГ та відповідачем ОСОБА_3 було укладено типовий договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду.

Згідно рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області від 24.11.2009 р. № 246 «Про передачу в особисту власність квартир, будинків м.Овруча» квартира АДРЕСА_1 (гуртожиток) передана безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_3    

ОСОБА_3 є власником спірної квартири і зареєстрована там з 15.08.2003 р., що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 08 грудня 2009 р., тимчасової посвідки на проживання та довідкою комунального підприємства «Комунальник» від 27.09.2010 р. № 1451.

Частинами 2, 3 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового                             фонду» від 19.06.1992 р. N 2482-XII, із змінами, (далі - Закону) передбачено, що передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири. Передача квартир у власність громадян  здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не  пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

На момент приватизації спірної кімнати, в ній мешкала і мала право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» БВОУЖКГ лише ОСОБА_3, що підтверджується довідкою від 29.10.2009 р. № 3763 і оглянутими в судовому засіданні матеріалами по приватизації спірної квартири.

Доказів про свою реєстрацію в кімнаті АДРЕСА_1 на момент приватизації позивач не надав, хоча відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України це є його обов’язком.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп. позивачем сплачено.

На підставі викладеного та керуючись ст.9 ЖК України,  ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -  

 в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області, комунального підприємства  «Комунальник» та ОСОБА_3 про визнання рішення неправомірним та скасування свідоцтва про право власності на квартиру – відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Суддя