Справа № 646/6477/21

№ провадження 1-кп/646/743/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021                                                                                 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Демченко С.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Юревича М.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Гаручава А.О.

перекладача – Джикиа Медеа,

секретар судового засідання – Хілінський М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221140000560 від 15.08.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

УС Т А Н О В И В :

У провадженні Червонозаводського районного суду м.Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

У ході підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого  ОСОБА_1  у виді тримання під вартою строком на 60 діб, посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1  інкримінованого йому кримінального правопорушення та на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме - що обвинувачений може: переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також той факт, що він є громадянином Грузії, офіційно на території України не працевлаштований, незаконно впливати на потерпілих, свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Також прокурор посилався на відсутність законного джерела доходу та відсутність стійких соціальних зв`язків у обвинуваченого, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Потерпілий ОСОБА_2 у підготовче судове засіданні не з`явився, надав до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі та просив клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив змінити запобіжний захід на більш м`який - цілодобовий домашній арешт, вказуючи, що має на утриманні малолітню дочку та повинен піклуватися про неї.

Захисник у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що останній має на утриманні малолітню дочку, а також хворий на ВІЛ, лікування якого в умовах слідчого ізолятора неможливо.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2021 року щодо  ОСОБА_1  застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 12 жовтня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 12 жовтня 2021 року.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36). При цьому, висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, окрім як до п.4) раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкція ч. 1 ст.121 КК України передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, а тому, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.

Разом з тим, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Вимоги статті 194 КПК України зобов`язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.

Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практики ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості пред`явленого особі обвинувачення судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку. Станом на 30 вересня 2021 року стадія досудового розслідування завершена та зібрано усі докази, які прокурор вважав достатніми для складення обвинувального акту. Із змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_1 у обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Щодо ризиків кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного (обвинуваченого), має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за яке передбачено покарання від п`яти до восьми років позбавлення волі. Зі слів обвинуваченого та його захисника, ОСОБА_1 має дружину та на його утриманні перебуває неповнолітня дочка, проте жодних доказів на підтвердження цього суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження родинних зв`язків. Отже, стороною захисту не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, які б підтвердили міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті проживання, роботи, репутації, тощо. Всі ці обставини у сукупності свідчать про схильність обвинуваченого до переховування як способу поведінки, до якого він може вдатися у випадку загрози його інтересам. Суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений може вчиняти в подальшому дії з метою переховування. Співставлення можливих негативних для нього наслідків переховування у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Крім того, судом встановлено, що обвинувачений не працює та не має офіційного джерела доходу, що в свою чергу доводить існування ризику вчинення ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення. Крім того, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає, що останній може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, які наразі не допитані.

Доказів про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу суду не надано.

Щодо застосування менш суворого запобіжного заходу.

Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження. На думку суду, застосування до обвинуваченого домашнього арешту не зможе унеможливити спробам переховуватись від суду. Про обрання відносно обвинуваченого особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру. Застосування до обвинуваченого особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації. Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, його суспільну небезпечність, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, той факт, що він є громадянином іншої держави, не має зареєстрованого місця проживання на території України, відсутність у нього постійного місця роботи та джерела доходу, міцність соціальних зв`язків, моральні переконання.

При цьому, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи питання щодо доцільності обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому з урахуванням конкретних обставин справи, характеру та обставин вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 , діяння, як воно сформульоване стороною обвинувачення, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є громадянином республіки Грузія, мешкає в м.Харкові, однак без реєстрації, офіційно не працює, не має джерела доходу, крім того, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає, що останній може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним, а також може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, також враховуючи, що оскільки у ОСОБА_1 відсутні соціально-стримуючі фактори, які б давали підстави вважати, що він не вчинить нового кримінального правопорушення, суд вважає, що альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

Зважаючи на тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, а також ту обставину, що потерпілий та свідки по даному кримінальному провадженню не допитані, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 доведені прокурором та продовжують існувати.

Доводи сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу не спростовують вищевказаних висновків суду, при цьому посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого малолітньої дитини на утриманні, не спростовують доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, строк перебування обвинуваченого під вартою не виходить за межі розумного строку. Захисником у судовому засіданні не надано належних доказів наявності у обвинуваченого ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків з членами родини, з яким він спільно проживає, крім того, обвинувачений не має постійного місця роботи, судом також не встановлено наявності будь-яких інших зв`язків обвинуваченого з державою.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відмову у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 315 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто - до 09 грудня 2021 року включно без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали встановити до 09 грудня 2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисника про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Підготовче судове засідання відкласти до 09 листопада 2021 року до 10 години 00 хвилин.

У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Суддя                                                         С.В. Демченко