Справа № 22-ц-250 2007 року Головуючий в 1 інстанції Дзиговський Ю.В.
Категорія: 44 Доповідач: Приходько Л.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року березня місяця 14 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Семиженко Г.В.
Суддів: Лісової Т.Е.,
Приходько Л.А.
При секретарі: Борисовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду від 13 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2006 року ОСОБА_2. звернувся з позовом до ОСОБА_1. про стягнення суми боргу, посилаючись на те, що 27.09.2002 року він дав відповідачу у борг 6000 доларів США, які він повинен був повернути частками щомісячно по 1000 умовних одиниць (доларів США) в період часу з 15.02.2003 року по 15.07.2003 року. Відповідач борг не повернув. Сума боргу складає 30300 грн., яку він просить стягнути з відповідача на його користь.
Заочним рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 31 травня 2006 року позов задоволений. З ОСОБА_1. стягнуто на користь ОСОБА_2. 30300 грн.
Ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 01 грудня 2006 року заяві ОСОБА_1, про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, не з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи.
2
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішивши справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на якій сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 27.09.2002 року укладений договір позики за умовами якого відповідач зобов'язався повернути ОСОБА_2. загальну суму боргу в розмірі 6000 доларів США (30300 грн.) в строк до 15.07.2003 року, проте в зазначений строк відповідач гроші не повернув.
При цьому виходив з того, що на підтвердження укладення договору позики та його умов суду надані розписки позивальника.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст.374 ЦК України (1963 року) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Позивачем суду надані шість копій розписок ОСОБА_1, датованих 27.09.2002 року, якими він зобов'язувався повернути ОСОБА_2 по 1000 умовних одиниць 15 лютого, 15 березня, 15 квітня, 15 травня, 15 червня та 15 липня 2003 року.
Стягуючи з відповідача на користь позивача суму боргу 30300 грн. (6000 доларів США) суд першої інстанції вважав доведеним, що між сторонами 27.09.2002 року був укладений договір позики 6000 доларів США.
При цьому суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, а саме не встановив суттєві умови укладеного між сторонами договору позики - суму позики, оскільки з наданих копій розписок вбачається, що ОСОБА_1 зобов'язувався повернути позивачу грошові кошти, визначені в умовних одиницях, а не в доларах США, а будь-яких інших доказів судом не досліджувалося.
Крім того, суд першої інстанції дійшов зазначеного вище висновку не дослідивши оригіналів письмових доказів (розписок), а лише на підставі копій, вірність яких оригіналу, в порядку передбаченому законодавством, не засвідчена.
з
У порушення ст.212 ЦПК України факти, які необхідні для свідчення цього спору, а також належить, допустимість, достовірність доказів, їх достатність судом не з'ясовувалися.
Постановляючи заочне рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином повідомлений і від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. З цих же підстав судом . залишена без задоволення заява відповідна про перегляд заочного рішення.
Проте з таким висновком колегія суддів також не. може погодитися.
Відповідно до СТ.231 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач з 16.05.2006 року по 06.06.2006 року знаходився у відрядженні за межами України, проте повідомлення про час та місце слухання справи отримано його матір'ю 18.05.2006 року, а оголошення в газеті опубліковане 24.05.2006 року, тобто в той час коли він знаходився за межами України. Тобто відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин. Доводи на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи, що справа розглянута за відсутності відповідача, судом не повністю з'ясовані обставини що мають значення для справи, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 311,314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 31 травня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: