СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

11 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/3529/20

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя-доповідач Фоміна В.О.,

дослідивши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (вх. № 3027 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.08.2021 у справі №922/3529/20, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Пономаренко Т.О., дата складання повного тексту ухвали - 11.08.2021,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "НОВААГРО", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

16.01.2021 до Господарського суду Харківської області надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрома" з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просив визнати вимоги у розмірі 4420967,34 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2021 у справі №922/3529/20 визнано кредиторські вимоги ТОВ "Агрома" до боржника ТОВ "Азотфострейд" за рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2021 у справі №922/1142/20 на суму 4416427,34 грн та 4540,00 грн судових витрат.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Азотфострейд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.08.2021 у справі №922/3529/20, якою визнано кредиторські вимоги ТОВ "Агрома" до боржника ТОВ "Азотфострейд".

Водночас, заявник апеляційної скарги просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду на підставі частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної ухвали отримано лише 21.09.2021.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановлено місцевим господарським судом 06.08.2021, повний текст якої складений 11.08.2021, а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 23.08.2021. Проте, скаржник звернувся з апеляційною скаргою 01.10.2021, що вбачається з відтиску штампу Господарського суду Харківської області вх. №1411 на першому аркуші апеляційної скарги.

Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду.

Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Як вказав Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Скаржник обґрунтовує своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження тим, що не отримував копію оскаржуваного судового рішення засобами поштового зв`язку та копію ухвали суду було отримано директором товариства безпосередньо в суді першої інстанції 21.09.2021, на підтвердження чого додано копію заяви про видачу копії ухвали від 06.08.2021 з відміткою про отримання.

Зі змісту положень статті 256 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що факт отримання судового рішення не в день його проголошення або складення надає право скаржнику на поновлення строку на апеляційне оскарження за обставин, визначених у частині 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвала Господарського суду Харківської області від 06.08.2021 була надіслана судом першої інстанції за адресою ТОВ "Азотфострейд", яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: місто Харків, вулиця Римарська, будинок 16, квартира 13, однак 19.08.2021 поштове відправлення було повернуто відділенням поштового зв`язку з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (т.8, а.с. 160).

Суддя-доповідач звертає увагу на те, що ця ж адреса вказана ТОВ "Азотфострейд" й в апеляційній скарзі. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача щодо зміни його місцезнаходження чи клопотання про надіслання судом процесуальних документів на іншу адресу, ніж вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з частинами 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Верховний Суд зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З огляду на те, що ухвали про рух справи та оскаржувана ухвала суду першої інстанції було надіслано скаржнику на його адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції виконав свій процесуальний обов`язок щодо належного повідомлення ТОВ "Азотфострейд" про результати розгляду справи та постановлення оскаржуваної ухвали.

Водночас, матеріалами даної справи підтверджено, що ухвала Господарського суду Харківської від 06.08.2021 у справі № 922/3529/20 була також направлена на адресу розпорядника майна ТОВ "Азотфострейд" арбітражного керуючого Саутенко С.О. та отримана ним 16.08.2021, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення та відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень.

Проте, апелянтом не наведено обставин щодо необізнаності юридичної особи зі змістом оскаржуваного рішення з огляду на отримання копії ухвали розпорядником майна.

Крім того, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні 06.08.2021, за результатами якого місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу, були присутніми як представник ТОВ "Азотфострейд" адвокат Андерс В.М., так і розпорядник майна ТОВ "Азотфострейд" арбітражний керуючий Саутенко С.О.

Скаржник мав вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, стан надходження поштової кореспонденції тощо.

Статтею 43 ГПК України встановлений обов`язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

У силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду Харківської області від 06.08.2021 у справі № 922/3529/20 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень з 16.08.2020 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/98946397).

Відповідно, скаржник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про результати розгляду справи, зокрема, через відкритий безоплатний цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, та скористатися наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями останній у розумні та своєчасні строки не скористався.

Натомість, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про отримання копії судового рішення лише 17.09.2021 (тобто лише через місяць після постановлення оскаржуваної ухвали), а з апеляційною скаргою 01.10.2021 апелянтом не наведено обставин та не надано доказів в обґрунтування доводів неможливості своєчасного звернення до суду першої інстанції задля отримання копії судового рішення, для того, щоб сформувати позицію стосовно оскаржуваного рішення та у найкоротші строки звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказане судове рішення.

Тому, підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги, визнаються судом апеляційної інстанції неповажними.

Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що наведені апелянтом доводи в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду визнані судом неповажними, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, апелянт має надати суду обґрунтоване клопотання з викладеними обставинами, підтвердженими належними та допустимими доказами щодо пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Також, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги повинні додаватися докази сплати судового збору.

Згідно із частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 8 - 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік заяв у справі про банкрутство, за подання яких справляється судовий збір.

Так, відповідно до підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 цього Закону за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною, розмір ставки судового збору складає 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу: з 1 січня 2021 року - 2270 грн.

Ставки судового збору з апеляційних скарг, що подаються на судові рішення, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду вказаних заяв і скарг, встановлено підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону, а саме: за подання апеляційних скарг - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні заяви і скарги.

Отже, за подання апеляційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 6810,00 грн (4540,00 грн * 150 %).

При поданні апеляційної скарги скаржником в порушення пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно зі статтею 259 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Отже, у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок надсилання копій іншим учасникам справи покладається на апелянта.

Суддя-доповідач зазначає, що у доданих до апеляційної скарги матеріалах відсутні докази направлення копії апеляційної скарги ТОВ "Торговий Будинок "НОВААГРО" (вул. Чернишевська, буд.66, м. Харків, 61002).

Отже, дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя-доповідач дійшла висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог пунктів 2, 3 частини 3 статті 258 ГПК України, оскільки апелянтом до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у встановленому законом порядку і розмірі, а також надсилання копії апеляційної скарги на адресу учасника справи.

Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини 1 статті 256 ГПК України та пунктів 2, 3 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, а також без надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги та за відсутності належних доказів направлення копії апеляційної скарги учаснику справи.

Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (вх. № 3027 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.08.2021 у справі № 922/3529/21 без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 ГПК України з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд" (вх. № 3027 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.08.2021 у справі №922/3529/20 залишити без руху.

2. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.

3. Роз`яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач В.О. Фоміна