Справа № 22ц-9466/2010 Головуючий у 1-й інстанції Кравченко М.В.
Категорія 01,46 Доповідач Лащенко В.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Лащенка В.Д.,
Суддів: Корзаченко І.Ф., Сержанюка А.С.,
при секретарі: Калиновському Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа – Банк» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Свої вимоги мотивував тим, що з відповідачкою перебуває у шлюбі з 2002 року. За час спільного проживання придбали майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; автомобіль марки «BMV», модель 325I, державний номер НОМЕР_2; автомобіль марки «RENAULT», модель KANGOO, державний номер НОМЕР_3; автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель T5, державний номер АА8725ET; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель ML500, державний номер НОМЕР_5; мотоцикл марки «DUCATI», модель «MTS 1100», державний номер НОМЕР_1. Вказане майно просив поділити між подружжям.
ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом про поділ майна подружжя. В судовому засіданні представниками сторін було надано суду спільну, укладену та підписану, мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, яку просили визнати та закрити провадження у справі. За умовами мирової угоди при поділі спільного сумісного майна, набутого ними за час шлюбу, відповідачці виділяється все майно, вартістю 25 000 000 грн., а позивачу сплачується грошова компенсація його частки в розмірі 12 500 000 грн.
Ухвалою Обухівського районного суду від 6 липня 2010 року укладена сторонами мирова угода визнана судом, а провадження у справі закрито.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Альфа – Банк» просить скасувати ухвалу суду про визнання мирової угоди, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що р ішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 лютого 2010 року задоволено позов ПАТ «Альфа-банк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа – Банк» 29 005 771,28 грн. заборгованості за кредитом. Судом було видано виконавчий лист для його примусового виконання і 27 травня 2010 року Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження ВП №19438562 з виконання зазначеного вище виконавчого листа. ОСОБА_1, в межах визначеного державним виконавцем строку, рішення добровільно виконано не було. 15 червня 2010 року державним виконавцем в межах зазначеного виконавчого провадження було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Державним виконавцем було накладено арешт на наступне майно: квартиру АДРЕСА_1, автомобілі: ВMW, державний номерний знак НОМЕР_2, Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_3; Volkswagen Т5, державний номерний знак НОМЕР_4.
Крім цього, ухвалою Шевченківського районного суду в м. Києві про забезпечення позову від 19 червня 2009 року в межах провадження по справі про стягнення заборгованості, було накладено арешт на належну позивачу квартиру АДРЕСА_1. Відповідні записи про накладення арештів в інтересах ПАТ «Альфа – Банк» на рухоме та нерухоме належне позивачу майно були внесені до єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Таким чином, колегія судів на підставі належних та допустимих доказів встановила, що на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, якою фактично було змінено власника арештованого майна, відповідне майно перебувало під арештом, тобто судом та органами державної виконавчої служби було обмежено право власника такого майна вільно ним розпоряджатися. Однак судом першої інстанції вказані обставини не були враховані і визнана мирова угода, що стосується прав та обов’язків ПАТ «Альфа – Банк» - особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки оскаржувана ухвала обмежує право апелянта, як кредитора, звернути стягнення на майно боржника для задоволення грошових вимог. Тобто умови визнаної судом мирової угоди порушують права та інтереси апелянта, що відповідно до ч.5 ст. 175 ЦПК України є безумовною підставою для відмови у визнанні мирової угоди.
Також судом апеляційної інстанції на підставі наявних у справі доказів встановлено, що суд першої інстанції визнаючи укладену між сторонами справи мирову угоду, порушив норми матеріального права, якими визначено умови поділу майна подружжя в натурі. Зокрема судом не були дотримані вимоги ч.5 ст. 71 Сімейного кодексу України, якою визначено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Водночас матеріали даної справи не містять доказів виконання вимог зазначеної норми сімейного кодексу України тим з подружжя, кому присуджено майно, а умови мирової угоди містять лише обов’язок відповідача сплатити таку компенсацію позивачу у майбутньому.
Крім цього, колегія суддів апеляційного суду враховує ту обставину, що визнана судом мирова угода не містить у собі положень в частині розподілу боргових зобов’язань подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, що підлягає обов’язковому врахуванні судом при розгляді справ про поділ майна подружжя відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи було порушено норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 311, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа – Банк» задовольнити повністю.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 06 липня 2010 року – скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді