Кримінальна справа № 1- 331/2010.

В И Р О К                                                 

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

22 листопада 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

при секретарі Руденко А.О.,

з участю прокурора Арделі А.М.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

потерпілої /цивільного позивача/ ОСОБА_2,

представника потерпілої /цивільного позивача/ ОСОБА_3,

представників цивільних відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Григорівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, не одруженого, працює водієм АТВТ “Вознесенськавтотранс”, учасника бойових дій, зареєстрованого за місцем проживання та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, не маючого судимості,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:  

23 січня 2010 року біля 09 годин 20 хвилин в місті Вознесенську Миколаївської області, підсудний ОСОБА_6, керуючи пасажирським автобусом “ЛАЗ-695” державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який належить АТВТ “Вознесенськавтотранс”, здійснював пасажирські перевезення по міському автобусному маршруту “Сирзавод-ринок”.  Рухаючись  по вулиці Леніна,  підсудний водій ОСОБА_6 зупинився на автобусній зупинці “Школа №10”, де розпочалася висадка та посадка пасажирів до  пасажирського  салону  автобуса.  Під  час посадки пасажирів, підсудний водій ОСОБА_6 проявив неуважність, не впевнився, що пасажири звільнили дверний отвір, зачинив  автоматичні  двері  автобуса  та  розпочав його рух, внаслідок чого пасажирка ОСОБА_2 була затиснута задніми вхідними автоматичними дверима транспортного засобу, та отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів третього, четвертого та п`ятого ребер ліворуч по середній ключичній лінії з забоєм грудної клітини, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров’я.

Дана подія сталася внаслідок  грубого порушення підсудним водієм ОСОБА_6   вимог п.п. 21.4   Правил дорожнього руху України, п. 149 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та  п.3.5 посадової інструкції водія автобуса на міських, приміських та міжміських перевезеннях, що стало причинним зв’язком з наслідками, які настали.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе не визнав, та заперечував існування події, під час якої 23 січня 2010 року біля 09 годин 20 хвилин в місті Вознесенську Миколаївської області, під час його керування пасажирським автобусом “ЛАЗ-695” державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, коли він здійснював пасажирські перевезення по міському автобусному маршруту “Сирзавод-ринок”, під час зупинки “Школа №10”, при посадці пасажирів до пасажирського  салону  автобуса, кого-нибудь із пасажирів було затиснуто задніми вхідними автоматичними дверима транспортного засобу, та й ще з отриманням тілесних ушкоджень у вигляді переломів ребер.

Але вина підсудного ОСОБА_6 в межах пред`явленого йому обвинувачення підтверджується показами як потерпілої ОСОБА_2, так і показами свідків, допитаних в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 23 січня 2010 року біля 09 годин 20 хвилин вона знаходилася на автобусній зупинці “Школа №10” по вулиці Леніна в місті Вознесенську. Коли на автобусній зупинці зупинився рейсовий пасажирський автобус моделі «ЛАЗ», вона вирішила поїхати на ньому до центрального ринку. Після висадки пасажирів, які зійшли на цій зупинці, вона розпочала заходити в салон автобуса через відкриті задні автоматичні двері. Перед нею до пасажирського салону зайшов незнайомий її чоловік. Вона заходила до салону автобуса останньою із пасажирів. Коли вона стала обома ногами на підніжку задніх дверей автобуса, та двома руками взялася за поручень, щоб підтягнутись вище, то відчула сильний удар по бокам тулубу з обох сторін. Удар їй спричинили двері, які зачинив водій автобуса. Вона розпочала кричати, після чого двері автоматично відкрилися та знову закрилися, вдаривши її по бокам тулубу повторно, та затиснувши її між створками дверей. Автобус в цей час прискорював швидкість руху. Крім неї, побачивши дану ситуацію, пасажири задньої площадки салону також почали кричати водію, щоб він відчинив двері, що він і зробив. Після цього вона пройшла далі в салон, де присіла на сидіння. В момент нанесення ударів дверима автобуса по бокам тулубу, її обидві руки були протягнуті вперед, вона руками трималась за поручні, внаслідок чого обидва удара дверима прийшлися по незахищеним бокам, від яких вона відчула різкий сильний біль по боках та грудній клітині, при цьому з лівої сторони щось хруснуло. Приїхавши до кінцевої зупинки “Центральний ринок”, вона підійшла до водія, щоб зробити йому зауваження, але водій в грубій формі відповів її, що він її не помітив, і вона сама винна в тому, що так сталося, так як її необхідно було швидше підніматися. При цьому водій відмовився на її прохання повідомити своє прізвище. Після чого вона звернулася до диспетчера, де дізналася державний реєстраційний номерний знак пасажирського автобусу на якому вона їхала, а також прізвище водія, ним виявився підсудний ОСОБА_6. Цього ж дня вона направилась до лікарні, так як почала себе погано почувати, болів тулуб по бокам та в грудях, було тяжко дихати. В лікарні її зробили рентгенівський знімок, і так як це була субота, тобто вихідний день, черговий лікар назначив її прийом на понеділок до лікаря-травматолога. В понеділок, після прийому у лікаря-травматолога, її було призначено стаціонарне лікування.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що 23 січня 2010 року вона їхала в пасажирському салоні пасажирського міського автобуса по місту Вознесенську на маршруті сполученням «Сирзавод-Ринок». Приблизно біля 09 годин 20 хвилин автобус зупинився на зупинці по вулиці Леніна, біля школи № 10. Вона побачила, як через задні двері автобуса розпочала заходити в салон автобуса пасажирка ОСОБА_2, яку вона добре знає, так як її батьки з ОСОБА_2 працювали на спільній роботі. На той момент вона знаходилася на задньому п`ятимістному  сидінні пасажирського автобуса “ЛАЗ”, задні двері були безпосередньо біля неї, тобто пасажирку ОСОБА_2 вона добре бачила. ОСОБА_2 заходила до салону автобуса через задні двері останньою, пропустивши перед собою інших пасажирів. При вході ОСОБА_2 обома руками схопилася за поручні які розташовані з правої сторони від входу біля задніх дверей, обома ногами стояла на підніжці, і саме в цей момент водій зачинив автоматичні двері, внаслідок чого було спричинено удар двома створками дверей з обох сторін по тулубу ОСОБА_2. В момент спричинення удару тулуб був незахищений руками, обидві руки були направлені вперед та підняті вгору, для утримування за поручні автобуса. Після зачинення дверей водій почав рух транспортного засобу, а ОСОБА_2 почала кричати щоб він зупинився, так як її затиснуло створками задніх дверей. Водій відкрив задні автоматичні двері, та знову закрив їх повторно, але при цьому ОСОБА_2 не звільнилася, і продовжувала бути затиснута створками задніх дверей. Побачивши це, вона та інші пасажири, які стояли поруч також почали кричати водію, що він затиснув задніми дверьми пасажирку. Почувши крики пасажирів, водій зупинив автобус, відчинив двері, після чого ОСОБА_2 увійшла в салон автобусу, де присіла на вільне місце. По дорозі до кінцевої зупинки, вона помітила, що ОСОБА_2 робиться зле, у неї почало блідніти обличчя, вона почала цікавитись про її стан, на що ОСОБА_2 повідомила що її тяжко дихати, та у неї сильно болить в грудях. На кінцевій зупинці “Центральний ринок” вона порадила ОСОБА_2 звернутися до диспетчера, та дізнатись прізвище водія, а також негайно звернутися до лікарні. Наступного разу вона зустрілася з ОСОБА_2 більше ніж через два тижня. При цьому ОСОБА_2 повідомила її, що від отриманої травми в автобусі вона лежала в лікарні, так як у неї було поламано три ребра з лівого боку.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 23 січня 2010 року вона їхала по місту Вознесенську пасажирським міським рейсовим автобусом сполученням «Сирзавод-Ринок». Біля 09 годин 20 хвилин автобус зупинився на зупинці біля школи №10 по вулиці Леніна. На зупинці вона побачила, як через задні двері до пасажирського салону автобуса почала підніматися її знайома ОСОБА_2, яку вона добре знає, так як ОСОБА_2 мешкає з нею по одній вулиці. В салоні автобуса вона знаходилася на задній площадці, та стояла напроти задніх дверей. Перед ОСОБА_2 до салону автобуса зайшов незнайомий її чоловік, який пройшов вперед по салону автобуса. Так як ОСОБА_2 є людиною похилого віку, то щоб полегшати та прискорити прохід в автобус, вона обома руками схопилася за поручні, які розташовані з правої сторони від задніх дверей. В той момент, коли ОСОБА_2 трималася обома руками за поручні, а ногами стояла на підніжці задніх дверей, водій зачинив задні автоматичні двері, внаслідок чого було спричинено удар лівою та правою створками дверей з обох сторін по тулубу ОСОБА_2. Пасажирку ОСОБА_2 було затиснуто задніми дверима автобуса. Після зачинення дверей, водій розпочав рух транспортного засобу, а ОСОБА_2 почала кричати щоб він зупинив автобус. Інші пасажири, які стояли поруч, також почали кричати водію, щоб він відкрив двері, що він і зробив, але зразу закривши їх знову, внаслідок чого вдруге вдарив по тулубу з обох боків пасажирку ОСОБА_2. Але і після цього, вона залишалася бути затиснутою між створками задніх дверей. Крики пасажирів продовжували лунати, після чого водій зупинив автобус та відчинив двері. Внаслідок цього ОСОБА_2 звільнилася від затискання створками дверей, та піднявшись по сходинках біля задніх дверей автобуса пройшла до салону автобуса, де присіла на вільному місці. Приїхавши до кінцевої зупинки, ринку, вона вийшла з автобусу та пішла по справам. Наступного разу вона зустріла ОСОБА_2 у них на вулиці, приблизно тижня через три. При цьому ОСОБА_2 повідомила її, що від отриманої травми в автобусі вона лежала в лікарні, так як у неї було поламано три ребра з лівого боку.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що 23 січня 2010 року, вона їхала по місту Вознесенську в пасажирському автобусі сполученням «Сирзавод-Ринок». Біля  09  годин  20  хвилин автобус зупинився на зупинці по вулиці Леніна, біля школи №10. На той момент вона стояла напроти задніх дверей. На зупинці пасажири виходили, а інші почали заходити до салону автобуса. Коли автобус розпочав рух, то вона почула крики пасажирів, щоб водій зупинив автобус, так як когось затиснуло задніми дверями автобуса. Коли автобус зупинився та відчинились двері, до пасажирського салону від задніх дверей пройшла ОСОБА_2, яку вона добре знає, так як ОСОБА_2 мешкає недалеко від неї. Пройшовши в салон автобусу ОСОБА_10 присіла на вільному місці, чи можливо її хтось із пасажирів уступив своє місце, так як стан ОСОБА_2 був незадовільний, вона мала бліде обличчя, тяжко дихала. Самого момента нанесення удару дверима пасажирці ОСОБА_2 вона не бачила, так як дивилася в інший бік. Приблизно через три-чотирі тижні, вона знову зустрілася з ОСОБА_2, і при зустрічі ОСОБА_2 повідомила її, що від отриманої травми в автобусі вона лежала в лікарні, так як у неї було поламано три ребра з лівого боку.

Експерт судово-медичної експертизи ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що у потерпілої ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому третього, четвертого та п`ятого ребер зліва по середній ключичній лінії з забоєм грудної клітини і крововиливів лівого передпліччя, які в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, та які могли бути утворені від затискання тулубу з двох боків дверима автобусу «ЛАЗ-695». Для спричинення таких тілесних ушкоджень не потрібна була велика сила стискання грудної клітини, враховуючи вік потерпілої ОСОБА_2, так як у людей похилого віку низька концентрація кальція в кістках, що приводить до крихкості кісток, крім того у потерпілої ОСОБА_2 мався цілий ряд супутних захворювань, що також могло впливати на стан кісток, щодо їх властивості витримувати навантаження та деформації.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_12, який був допитаний в судовому засіданні, та пояснював, що 23 січня 2010 року біля 09 годин 20 хвилин в місті Вознесенську Миколаївської області, він їхав в якості пасажира в пасажирському міському автобусі “ЛАЗ-695” державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, коли він здійснював пасажирські перевезення по міському автобусному маршруту “Сирзавод-ринок”. Він знаходився в передній частині салону транспортного засобу. Під час зупинки “Школа №10”, при посадці пасажирів до пасажирського  салону  автобуса, він не бачив та не чув галасу пасажирів в салоні автобуса з приводу того, що когось із пасажирів було затиснуто задніми вхідними автоматичними дверима транспортного засобу. Дані покази свідка ОСОБА_12 суперечать показам всіх інших свідків по кримінальній справі, а також суперечать всім іншим матеріалам кримінальної справи, та не можуть бути прийняті судом для обгрунтування вироку по кримінальній справі.

Крім показів потерпілої ОСОБА_2, свідків та експерта доповідача комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_11, які були допитані в судовому засіданні, вина підсудного ОСОБА_6 повністю підтверджується іншими матеріалами кримінальної справи, дослідженими в судовому засіданні:

Рапортом оперативного чергового Вознесенського МВ УМВС від 25 січня 2010 року, яким повідомлено керівництво Вознесенського МВ УМВС, про те, що по телефону 102 надійшло повідомлення з прийомного відділення Вознесенської ЦРЛ про те, що 25 січня 2010 року на стаціонарне лікування поміщена ОСОБА_2 з тілесними ушкодженнями. /а.с.5/.

Протоколом усної заяви про злочин потерпілої ОСОБА_2, з якого вбачається, що вона звернулася до Вознесенського МВ УМВС 25 січня 2010 року, та просить притягнути до кримінальної відповідальності водія автобуса, який спричинив її тілесні ушкодження при зачиненні дверей автобуса. /а.с.6/.

Копією дорожнього листа №024614, відповідно до якого ОСОБА_6 23 січня 2010 року, на пасажирському автобусі “ЛАЗ-695” державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, обслуговував маршрут 7/21 «Ринок- Сирзавод». /а.с.25/.

Витягом із наказу № 72/вк по АТВТ «Вознесенськавтотранс» від 25 червня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_6 пройшов стажування та прийнятий водієм автобусу “ЛАЗ-695” державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. /а.с. 26/.

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 56-К від 16 червня 2010 року, згідно якого у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому третього, четвертого та п`ятого ребер зліва по середній ключичній лінії з забоєм грудної клітини і крововиливів лівого передпліччя, які в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, та які могли бути утворені від затискання тулубу з двох боків дверима автобусу «ЛАЗ-695». /а.с. 55-58/.

Суд знаходить доведеною вину підсудного ОСОБА_6 в межах пред`явленого йому обвинувачення.

Доводи підсудного ОСОБА_6 який, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданнні заперечував свою причетність до вчинення злочину, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які судом беруться за основу, так як вони були логічними та послідовними під час судового слідства, та цілком співвідносяться з об`єктивними доказами по кримінальній справі.

Ставити під сумнів достовірність та об`єктивність показів, як самої потерпілої ОСОБА_2, так і свідків, а також експерта доповідача комісійної судово-медичної експертизи, які в судовому засіданні спростували покази підсудного ОСОБА_6, щодо його непричетності до вчинення злочину, відносно потерпілої ОСОБА_2. у суда немає підстав. Ці показання відповідають цілком дослідженим в судовому засіданні матеріалам кримінальної справи.

Невизнання в судовому засіданні підсудним ОСОБА_6 своєї вини, суд вважає його спробою уникнути кримінальної відповідальності, а також відсутністю у підсудного ОСОБА_6 критичного аналізу своїх дій, небажанням визнати неправомірність своїх ненавмисних дій, відносно потерпілої ОСОБА_2.

Таким чином, суд кваліфікує неумисні дії підсудного ОСОБА_6 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обставин,  які  пом`якшують,  або  обтяжують покарання підсудному ОСОБА_6 судом не виявлено.

При визначенні покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, умови життя підсудного, його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я підсудного, його стать та вік, те що він позитивно характеризуються за місцем роботи та проживання, є учасником бойових дій, не має судимості, не притягувався до адміністративної відповідальності.

З урахуванням всіх обставин кримінальної справи, враховуючи тяжкість злочину, особу підсудного ОСОБА_6 та інші обставини справи, суд вважає можливим призначити підсудному ОСОБА_6 покарання в виді штрафу, відповідно до мінімальної межі, встановленої в санкції ч.1 ст.286 КК України для даного виду покарання, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Суд  вважає,  що  даний  вид  покарання буде необхідним та достатнім для виправлення підсудного ОСОБА_6, а також попередження нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

Цивільний позов, про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4222 гривні 15 копійок, та моральної шкоди в розмірі 15000 гривень 00 копійок, заявлений цивільним позивачем потерпілою ОСОБА_2, відповідно до ст.1166, ст. 1167 ЦК України, ст. 328 КПК України залежно від доведеності, підстав та розміру цивільного позову, підлягає частковому задоволенню.

Розв`язуючи заявлені потерпілою ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення на її користь матеріальних збитків, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, так як підтверджені відповідними документами, в межах строку необхідного для лікування перелому третього, четвертого та п`ятого ребер зліва по середній ключичній лінії з забоєм грудної клітини і крововиливів лівого передпліччя, а саме:

-         Ксерокопією товарного чека від 05.02.2010 року на суму 64 гривні 75 копійок /а.с.71/.

-         Ксерокопією товарного чека від 29.01.2010 року на суму 36 гривень 64 копійки /а.с.72/.

-         Ксерокопією товарного чека від 01.02.2010 року на суму 14 гривень 50 копійок /а.с.72/.

-         Ксерокопією  товарного чека від 27.01.2010 року на суму 194 гривні 50 копійок /а.с.74/.

-         Ксерокопією  товарного  чека  від 28.01.2010 року на суму 42 гривні 96 копійок /а.с.76/.

-         Ксерокопією  товарного  чека  від  05.02.2010  року  на  суму 65 гривень 60 копійок /а.с.76/.

-         Ксерокопією товарного чека  від 31.01.2010 року на суму 142 гривні 95 копійок /а.с.82/.

-         Ксерокопією фіскального чека №41897 від 15.02.2010 року на суму 27 гривень 21 копійку /а.с.83/.

-         Ксерокопією фіскального чека №87156 від 15.02.2010 року на суму 28 гривень 86 копійок /а.с.83/.

-         Ксерокопією квитанції до прибуткового касового ордера №267 від 26.01.2010 року на суму 380 гривень 00 копійок /а.с.86/.

Інші ксерокопії платіжних документів, долучені до матеріалів кримінальної справи, якими потерпіла ОСОБА_2 обгрунтовувала свої позовні вимоги про стягнення на її користь матеріальних збитків, суд не може прийняти для обгрунтування розміру позовних вимог по спричиненню потерпілій матеріальної шкоди, так як дати видачі даних платіжних документів, знаходяться поза межами строку необхідного для лікування перелому третього, четвертого та п`ятого ребер зліва по середній ключичній лінії з забоєм грудної клітини і крововиливів лівого передпліччя. Тобто дані платіжні документи були оформлені в березні, квітні, травні, червні 2010 року, та не зв`язані з лікуванням тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою ОСОБА_2 23 січня 2010 року, під час знаходження в салоні пасажирського автобуса “ЛАЗ-695” державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, коли він здійснював пасажирські перевезення по міському автобусному маршруту “Сирзавод-ринок” в місті Вознесенську Миколаївської області.

Що стосується заявлених потерпілою ОСОБА_2 позовних вимог про стягнення на її користь моральної шкоди, то суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, з врахуванням вимог ст.1167 ЦК України, ст.328 КПК України, розділу №3 Закону України “ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 22 вересня 2005 року N 2902-IV, та від 24 вересня 2008 року N 586-VI, а також положень договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №В-651500909 від 04 грудня 2009 року, укладеного між акціонерною страховою компанією “Інго Україна” та ВАТ “Вознесенськавтотранс”.

Прокурором заявлено позов в інтересах фінансового управління Вознесенської міської  ради  Миколаївської  області про стягнення з підсудного ОСОБА_6 449 гривень 18 копійок  витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2, який   в  судовому  засіданні  знайшов  своє  повне  підтвердження,  та  на підставі ст.1166 ЦК  України  та  ст.93-1  КПК  України  підлягає  стягненню  з  підсудного  ОСОБА_6./а.с.134-135/.

Постанова органу досудового слідства про накладення арешту на майно, якою накладено арешт на транспортний засіб автобус “ЛАЗ-695” державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який належить ВАТ “Вознесенськавтотранс”, підлягає скасуванню. /а.с.96/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд                        

З А С У Д И В :  

ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити покарання в виді штрафу в сумі 3400 /три тисячи чотириста/ гривень 00 копійок без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Засудженому ОСОБА_6 запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити без змін – підписку про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково, стягнувши на її користь з акціонерної страхової компанії “Інго Україна” 997 /дев`ятсот дев`яносто сім/ гривень 97 копійок в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, 500 /п`ятсот/ гривень 00 копійок в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, а всього 1497 /одну тисячу чотириста дев`яносто сім/ гривень 97 копійок.

Стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь Вознесенського міського фінансового управління Вознесенської міської ради /ГУДКУ в Миколаївській області р/р 31419544700007, ОКПО 23406957, код 24060300, МФО 826013/ кошти в сумі – 449 /чотириста сорок дев`ять/ гривень 18 копійок, які були витрачені Вознесенською центральною районною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2.

Постанову  органу  досудового  слідства  про  накладення  арешту  на майно, якою накладено арешт на транспортний засіб автобус “ЛАЗ-695” державний реєстраційний номерний  знак  НОМЕР_1,  який  належить ВАТ “Вознесенськавтотранс” – скасувати. /а.с.96/.

Апеляції на вирок можуть бути подані до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд на протязі 15 діб з моменту оголошення вироку, а засудженим в той же строк, з моменту одержання копії вироку.

Суддя:                                     О. Е. Дробинський