Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-9234/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Галущенко ЮА.
Суддя-доповідач : Сапун О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.,
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на автомобіль, витребування автомобіля, стягнення грошової суми, -
ВСТАНОВИЛА :
15 червня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання права власності на автомобіль, витребування автомобіля, стягнення грошової суми.
Зазначав, що у грудні 2007 року між ним та ОСОБА_3 була досягнута домовленість про придбання автомобіля «БМВ 740», 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ( 02 червня 2010 року вказаний автомобіль перереєстрований у зв’язку зі зміною номерного знака на НОМЕР_3 ).
У виконання досягнутої домовленості 13 грудня 2007 року власник автомобіля ОСОБА_5 в нотаріальній конторі оформив на його ім’я довіреність, а він 14 грудня 2007 року передав ОСОБА_3 22 000 доларів США за придбаний автомобіль, про що свідчить відповідна розписка. Після отримання коштів ОСОБА_3 передав йому транспортний засіб, ключі від нього, свідоцтво про реєстрацію автомобіля.
26 вересня 2009 року ОСОБА_5 відмінив видану ним 13 грудна 2007 року довіреність, звернувся до ДАЇ з заявою про розшук автомобіля, внаслідок чого транспортний засіб і реєстраційні документи були у нього вилучені та повернуті відповідачу.
Оскільки ОСОБА_3 отримав грошові кошти за продаж автомобіля, а власник автомобіля ОСОБА_5 в подальшому відмовилися від виконання угоди, просив визнати за ним право власності на автомобіль «БМВ 740», 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, і витребувати автомобіль у відповідачів. У разі неможливості витребувати транспортний засіб, просив стягнути з відповідачів солідарно 174 127 грн. 80 коп., що є еквівалентом 22 000 доларів США, та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 174 127 гривень 80 копійок, витрати по оплаті судового збору 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень, всього стягнути 175 947 гривень 80 копійок. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 13 жовтня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, заперечення ОСОБА_4 і його представника, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом з’ясовано, що 14 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 22 000 долари США. При цьому в розписці зазначив, що кошти отримав за проданий автомобіль «БМВ 740», державний номерний знак НОМЕР_1. 02 червня 2010 року автомобіль було перереєстровано у зв’язку зі зміною державного номерного знаку на НОМЕР_3 ( а. с. 8-17 ).
Між тим, договір купівлі-продажу автомобіля між власником транспортного засобу ОСОБА_5 та позивачем не укладався, право власності на автомобіль за ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не оформлялося.
Автомобіль позивач використовував протягом 2007-2009 років на підставі довіреності, яка була видана на п’ять років власником автомобіля ОСОБА_5 та нотаріально посвідчена 13 грудня 2007 року. Оскільки 26 вересня 2009 року ОСОБА_5 відмінив видану ним довіреність, районний суд обґрунтовано, враховуючи конкретні обставини справи та надані докази, відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позову в частині визнання за ним права власності на транспортний засіб та витребування його від ОСОБА_5 ( а. с. 6-7 ).
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, і проти цього не заперечує ОСОБА_3, що він отримав від позивача 22 000 доларів США. При цьому в розписці зазначив, що кошти отримав за проданий автомобіль. Так як після скасування довіреності та вилучення спірного автомобіля ОСОБА_3 не повернув ОСОБА_4 отримані кошти, Шевченківськтй районний суд м. Запоріжжя рішенням від 13 жовтня 2010 року правильно, на підставі статей 1212-1213 ЦК України, стягнув з ОСОБА_3 на користь позивача 174 127 грн. 80 коп., що є еквівалентом 22 000 доларам США ( а. с. 10 ).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, оцінив надані докази, правильно визначив природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: