УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого – Дорчинець С. Г.,
суддів –Симаченко Л. І., Машкаринця М. М.,
з участю прокурора – Василенка О. Ю.,
особи, що подала скаргу – ОСОБА_1,
та його захисника – ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією прокурора на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2010 року.
Цією постановою скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах відділу по розслідуванню справ та злочинів, вчинених організованими групами СУ УМВС України в Закарпатській області від 28 лютого 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 149 КК України.
З постанови слідчого вбачається, що кримінальну справу щодо ОСОБА_1 було порушено за те, що він в період часу з лютого по вересень 2007 року умисно, з корисливих мотивів займався вербуванням потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для їх подальшої сексуальної експлуатації на території Словацької республіки, використовуючи уразливий стан потерпілих, який полягав у перебуванні в скрутному матеріальному становищі, пов’язаному з відсутністю роботи та інших джерел для існування.
В скарзі до суду про скасування постанови слідчого Граков А. Г. зазначив, що у слідчого не було достатніх підстав для порушення кримінальної справи. Заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 іншими доказами не підтверджуються і не можуть свідчити про наявність в його діях складу злочину, передбаченого ст. 149 КК України.
Суд задовольнив скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови слідчого з мотивів відсутності передбачених ст. 94 КПК України підстав для порушення кримінальної справи.
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що скарга на постанову про порушення кримінальної справи була розглянута суддею, який обирав щодо ОСОБА_1 запобіжний захід, що виключає його участь в розгляді справи. Крім того, прокурор зазначив, що в матеріалах кримінальної справи достатньо даних, які вказують на наявність ознак злочину в діях ОСОБА_1. Приводом стали заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про їх вербування. Зазначені в них обставини знайшли своє об’єктивне підтвердження і свідчать про реальність даної події. Постанова слідчого відповідає вимогам ст. ст. 94, 98 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію в повному обсязі, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які просили залишити постанову суду без зміни, перевіривши матеріали за скаргою та матеріали кримінальної справи, доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення в усякому разі підлягає скасуванню, якщо воно винесено незаконним складом суду, тобто якщо були підстави, які виключали участь судді у розгляді справи. Відповідно до вимог п. 2-1 ч. 1 ст. 54 КПК України такою підставою є участь судді у розгляді питань обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що 6 березня 2008 року суддя Ференц І. М. розглядав матеріали за поданням слідчого про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 і відмовив в обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обравши - підписку про невиїзд та звільнивши його з – під варти в залі судового засідання. ( т. 1 а. с. 109 – 110 ).
Отже, дана обставина виключала участь судді у розгляді даних матеріалів за скаргою на постанову слідчого про порушення кримінальної справи.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 236 – 8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен був перевірити наявність приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, і не вправі був розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. Зокрема, суд перевіряє, чи мала особа, яка порушила справу достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину, чи була вона компетентна прийняти таке рішення і чи було нею додержано встановлений ст. 98 КПК України порядок порушення кримінальної справи.
Розглядаючи скаргу суд цих вимог кримінально – процесуального закону не дотримався. Постанова судді не містить мотивування висновків щодо наявності чи відсутності приводів, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, наявності чи відсутності обставин, що виключають провадження по кримінальній справі.
Проте, суд в постанові зазначив, що в матеріалах справи відсутні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України. При цьому суд не звернув увагу, що зазначені в заявах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях ОСОБА_5, в заявах потерпілих та ОСОБА_1 про видачу закордонних паспортів, в довідках адресно – довідкового буро про виписку з місця проживання; в протоколах пред’явлення фотознімків про впізнання, огляду відеокасет із записами зустріч ОСОБА_1 з потерпілими та в інших документах, що містяться в матеріалах справи. ( т. 1 а. с. 8 – 10, 24, 50 - 51, 56, 57 – 58, 60 – 61, 63 – 64 ).
На ці ж обставини посилалась і колегія суддів Верховного Суду України в своїй ухвалі від 8 липня 2010 року, якою скасувала аналогічну постанову суду першої інстанції з тих же підстав. Разом з тим, при повторному розгляді матеріалів вказівки вищестоящого суду були проігноровані, хоча є обов’язковими для суду першої інстанції.
Отже, доводи апелянта є обґрунтованими. Постанова суду підлягає скасуванню, а матеріали поверненню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ:
Апеляцію помічника прокурора м. Ужгорода задовольнити.
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 жовтня 2010 року про скасуванння постанови слідчого від 28 лютого 2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 149 КК України скасувати, матеріали направити на новий судовий розгляд до того ж суду.
Судді :