В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого – Симаченко Л. І.,
суддів – Стана І. В., Лізанця П. М.,
при секретарі - Лупака М. М.,
з участю прокурора – Фотченка С. І..,
засудженого – ОСОБА_1 та його
захисника – ОСОБА_2,
потерпілої - ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Свалявського району на вирок Свалявського районного суду від 8 вересня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, з середньо – спеціальною освітою, одружений, на утриманні має доньку, ІНФОРМАЦІЯ_4, працює менеджером Свалявського відділення кредитної спілки « Мрія», прож. АДРЕСА_1, несудимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на п’ять років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - три роки з покладенням на нього обов’язків: повідомляти органи кримінально – виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній – підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз в сумі 808 гривень 98 копійок.
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що 20 червня 2010 року о 24 - й годині 5 хвилинах, будучи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ - 210994», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Головній в с. Неліпино Свалявського району, в порушення вимог п. п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.10., 2.9., 2 «а», 10.1., 11.2., 11.3., 12.1., 12.2 Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням транспортного засобу, допустив виїзд на смугу зустрічного руху та ліве узбіччя, де вчинив наїзд на неповнолітніх пішоходів, які рухались в попутному напрямку, заподіявши потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілої.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати внаслідок його невідповідності тяжкості злочину та особі засудженого і постановити новий, яким призначити покарання у виді восьми років позбавлення волі, змінивши засудженому міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Потерпіла ОСОБА_3 від своїх апеляційних вимог відмовилась та відкликала апеляцію,
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора про задоволення його апеляції в повному обсязі; пояснення засудженого та його захисника, які просили вирок суду залишити без зміни, враховуючи фактичні обставини справи, щире розкаяння засудженого, думку потерпілих, стан здоров’я ОСОБА_1, його позитивну характеристику та те, що він має на утриманні малолітню дитину; пояснення потерпілої ОСОБА_3, яка відмовившись від своїх апеляційних вимог, просила залишити апеляцію прокурора без задоволення, а вирок суду без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції прокурора, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої за зазначених у вироку обставин є обґрунтованими і підтверджуються сукупністю зібраних та досліджених відповідно до вимог ст. 67 КПК України доказів.
Фактичні обставини встановлені судом правильно, кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України є вірною, учасниками судового процесу не оскаржуються.
Досудове слідство і судовий розгляд проведені з дотриманням норм кримінально – процесуального закону, що спрямовані на всебічне, повне і об’єктивне дослідження всіх обставин справи.
Що стосується покарання, то при його призначенні судом не в повній мірі були враховані вимоги ст. 65 КК України. Приймаючи рішення про недоцільність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з мотивів, що професійна діяльність ОСОБА_1 пов’язана з використанням автомобіля, суд не врахував тяжкість наслідків, що настали від злочину та небезпечність засудженого як водія під час керування транспортними засобами.
Доводи апеляції прокурора в цій частині є обґрунтованими. Колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке підлягає самостійному виконанню.
Що стосується призначення основного покарання із звільненням засудженого від його відбування з випробуванням з іспитовим строком, то враховуючи сукупність пом’якшуючих покарання обставин, даних про особу винного та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає його необхідним та достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Колегія суддів враховує думку потерпілої ОСОБА_3, яка відмовившись від своїх апеляційних вимог, просила не позбавляти засудженого волі, вважаючи, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Суд також приймає до уваги, що ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, вжив всіх можливих заходів до усунення шкідливих наслідків вчиненого злочину, заподіяну потерпілій ОСОБА_4 шкоду відшкодував повністю, потерпілій ОСОБА_3 – частково з оформленням угоди про подальше відшкодування, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_4, є волонтерем товариства Червоного Хреста, здійснює догляд за хворою жінкою – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6. Крім того, колегія суддів враховує складні особисті обставини засудженого, пов’язані з тяжкими переживаннями наслідків вчиненого злочину, в результаті чого він на теперішній час перебуває в стані посттравматичного стресового розладу та потребує відповідного лікування. ( т. 2 а. с. 26 – 27, 29 – 34, 72, 75, 112 – 119, 133 – 134 ).
Таким чином, зазначені обставини в їх сукупності, спосіб життя засудженого, його сімейний стан та поведінка після вчинення злочину дають підстави вважати, що він не є небезпечною для суспільства особою і що його може бути звільнено від призначеного покарання з випробуванням та з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов’язків.
Керуючись ст. ст. 378, 379 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
П Р И С У Д И В :
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Свалявського районного суду від 8 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання внаслідок його невідповідності тяжкості злочину та особі засудженого скасувати.
Призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді п’яти років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами на три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з іспитовим строком на три роки. Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на нього обов’язків - повідомляти органи кримінально – виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої інспекції.
В решті вирок залишити без зміни.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.
На вирок апеляційного суду прокурором може бути внесено касаційне подання, а засудженим та потерпілою подані касаційні скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з моменту проголошення вироку.
Судді :