Справа № 144/363/16-ц

Провадження № 2/144/125/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2021 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Германа О.С.,

секретаря - Пігулі А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теплик цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «ЗІС», третя особа на стороні відповідача відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Теплицького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПП «ЗІС», третя особа на стороні відповідача відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі про визнання договору оренди землі недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 успадкувала земельні ділянки з кадастровими номерами 0523785000020020155 та 0523785000020020156, які раніше належали померлій ОСОБА_2 . В січні 2015 року ОСОБА_1 стало відомо, що існують договори оренди землі укладені нібито між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС», відповідно до яких відповідач має право користуватися усадкованими земельними ділянками позивача до 2025 року. Вказує, що ОСОБА_2 вказаних договорів оренди землі не підписувала, нікого не уповноважувала на їх підписання, а тому просить визнати договори оренди землі укладені 19 квітня 2006 року між ПП «ЗІС» та ОСОБА_2 , зареєстровані Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 серпня 2006 року за № 040685000194 та № 040685000195 недійсними.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клінчикова С.О. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Від представника відповідача ПП «ЗІС» - адвоката Притули В.Л. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника. Відмовляється від заявленого ним клопотання про виклик свідків.

Від третьої особи на стороні відповідача - відділу Держгеокадастру у Теплицькому районі надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, рішення просять прийняти на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС» 19 квітня 2006 року було укладено договори оренди землі щодо двох земельних ділянок площею 2.2875 га та 2,7409 га, строком дії 10 років кожен (а.с. 10-13, 15-16). Вказані договори були зареєстровані в Теплицькому районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 09 серпня 2006 року за № 040685000195 та №040685000194.

07 травня 2010 року до вказаних договорів були внесені зміни та змінено строк дії договорів до 2025 року (а.с.17,18).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 (а.с. 19).

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 за заповітом, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину, відповідно яких успадкувала земельні ділянки площею 2,2875 га та 2,7409 га на території Петрашівської сільської ради Теплицького району (а.с. 20, 21). На підставі свідоцтв про право на спадщину за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 74, 75).

Відповідно до змісту висновку судово-почеркознавчої експертизи, виконаної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6712/6713/16-32 від 06.07.2016:

підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» у договорі оренди від 19 квітня 2006 року, зареєстрованого 09 серпня 2006 року за № 040685000195, який було укладено між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС», виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою;

підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» у договорі оренди від 19 квітня 2006 року, зареєстрованого 09 серпня 2006 року за № 040685000194, який було укладено між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС», виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.107-113).

Відповідно до змісту вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При вирішенні вказаного спору судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду України в справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020року, де зазначено, що підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Позивач ОСОБА_1 звернулась з вимогою про визнання недійсними договорів оренди землі, посилаючись на те, що даних договорів ОСОБА_2 не укладала та не підписувала.

Та обставина, що померла ОСОБА_2 спірних договорів оренди землі не підписувала та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджувала, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України - кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу - способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі від 19.04.2006, укладених між ОСОБА_2 та ПП «ЗІС», суд відмовляє з тих підстав, що спірні договори є неукладеним, тому не можуть бути визнаними судом недійсними. Тобто у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. При цьому суд зазначає, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення їй земельних ділянок.

У відповідності до приписів п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у зв`язку із відмовою у задоволенні позову покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_1 до ПП «ЗІС», третя особа на стороні відповідача відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя