АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-5324, 2010 р Головуючий у 1-й інстанції
Клімченко М.І.
Категорія 27 Доповідач – Лісова Г.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року жовтня місяця 14 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого -Семиженка Г.В.
Суддів : Бугрика В.В.
Лісової Г.Є.
при секретарі Устименко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_3 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 8 липня 2010 року за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа – приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_9 про захист прав споживача, визнання кредитного договору, іпотеки недійсними, розірвання договорів поруки
в с т а н о в и л а:
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 8 липня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль» про визнання недійсними кредитного договору від 21.04.2008 року та договору іпотеки від 22.04.2008 року укладених банком з ОСОБА_4, та розірвання договорів поруки укладених 21.04.2008 року банком з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також про зобов»язання ВАТ «Райффайзен банк Аваль» прийняти від ОСОБА_4 кредит у сумі 1085250 грн. з розстрочкою платежу на 120 місяців зі сплатою щомісячно по 9043 грн. 75 коп. та зобов»язання приватного нотаріуса Голопристанського нотаріального округу ОСОБА_9 виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухоме майно, житловий будинок загальною площею 190,2 кв.м., житловою площею 122,1 кв.м. з надвірними будівлями, земельну ділянку 0,184 га, що в АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі на рішення суду представник позивачів просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.04.2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» відкрив ОСОБА_4 за кредитним договором №010\04-02\2174 невідновлювальну кредитну лінію (кредит) у розмірі 266230,00 доларів США, з яких 250000 доларів США на придбання житлового будинку в АДРЕСА_1 та 16230 доларів США на сплату страхових платежів передбачених договором строком до 20.04.2023 року зі сплатою 14,5 % за користування кредитом.
На забезпечення виконання цього зобов»язання з ОСОБА_4 був укладений 22.04.2008 року договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та земельна ділянка, що знаходяться в АДРЕСА_1.
Поручителями кредитора виступили ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним суд правильно виходив з того, що зміст кредитного договору не суперечить вимогам закону, сторони досягли згоди щодо усіх істотних його умов, позичальник мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, підписав договір, його волевиявлення було вільним і відповідало його інтересам. Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент передбачено ст. 2 цього Закону.
Декретом Кабінету Міністрів України «Про ситему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті віднесено до валютних операцій (ст.1 Декрету).
Про те, що банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті відповідно до статей 192, 533, 1054 ЦК України, статей 32, 44 Закону України «Про національний банк України», статей 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 1,3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» підтверджено також висновком науково-правової експертизи від 9.11.2006 року проведеної Інститутом держави і права України ім. В.М. Корецького.
Відповідач мав право здійснювати операції з іноземною валютою відповідно до банківської ліцензії №10 та додатку до дозволу №10-4 від 11.10.2006 року(а.с.93-94).
Таким чином, доводи апелянта про те, що банк не мав права надавати кредит в іноземній валюті не грунтуються на законі.
Згідно з кредитним договором предметом його є грошові кошти (кредит) в іноземній валюті, які банк надав позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язувався повернути кредит та сплатити проценти.
На час укладення кредитного договору ОСОБА_4 була згідна з його умовами, а отже діяла за своєю волею і відповідно до своїх інтересів, а тому беручи на себе зобов»язання щодо повернення грошових коштів в іноземній валюті повинна була передбачати можливість їх повернення і в разі зміни курсу іноземної валюти у відношенні до грошової одиниці України - гривні.
З матеріалів справи вбачається, що позичальник ОСОБА_4 належним чином не виконувала зобов»язання, прострочувала повернення платежів визначених графіком, внаслідок чого утворилася заборгованість по кредиту, процентах за користування кредитом(а.с.95-97). Звернення із позовом про визнання кредитного договору недійсним свідчить про намагання позивача покласти на відповідача несприятливі правові наслідки через невиконання ним самим свого обов»язку.
Договір іпотеки та договори поруки укладені банком з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на забезпечення виконання основного зобов»язання за договором кредиту укладеного банком з ОСОБА_4 21.04.2008 року відповідають вимогам закону, а тому суд обгрунтовано прийшов до висновку, що підстав для визнання договору іпотеки недійсним та розірвання договорів поруки немає.
Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Оскільки підстав для визнання правочинів недійсними невстановлено, суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, ухваливши рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 8 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: