АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ХЕРСОНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

        Справа №22ц-4028,  2010 р                                                 Головуючий у 1-й інстанції

Пляс М.Г.

Категорія  45                                                                          Доповідач – Лісова Г.Є.

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 2010 року вересня  місяця 15 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

    Головуючого  - Лісової Г.Є.

Суддів :             Закарян К.Г.

Прокопчук Л.П.

при секретарі   Устименко Т.П.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах позивачки ОСОБА_4 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_4 до Солонцівської сільської ради Цюрупинського району про визнання права власності на земельну ділянку  

 в с т а н о в и л а:

            11.11.2009 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Солонцівської сільської ради Цюрупинської району про визнання права власності на земельну ділянку, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 13.10.2006 року  вона набула право власності  на нежиле приміщення - сільський клуб розташований на земельній ділянці площею 632 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1.

Сільська рада відмовляє у визнанні за нею права власності на земельну ділянку, що позбавляє її можливості використовувати приміщення за цільовим призначенням під молодіжне кафе і перукарню.

Вважає, що з переходом права власності на будівлю до неї перейшло право власності і на земельну ділянку, на якій вона розміщена.

Просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 632 кв.м., на якій розташоване нерухоме майно – сільський клуб, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Зобов»язати Цюрупинський районний відділ земельних ресурсів зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на цю земельну ділянку.

Рішенням Цюрупинського районного суду від 22 лютого 2010 задоволенні позову відмовлено. частково.

В апеляційній скарзі на рішення суду представник позивачки ОСОБА_3 просить його скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.  

Так, судом не було враховано, положення ч.1 ст.30 ЗК 1990 року за якими при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об»єктами переходило у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження – будівлі та споруди.  

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала з підстав викладених у ній, просить її задовольнити, рішення суду скасувати як незаконне.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, вважає, що її слід відхилити як безпідставну.                    

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд обгрунтовано виходив з того, що земельна ділянка, на якій розміщене нерухоме майно придбане позивачкою, знаходилася у попереднього власника, продавця ОСОБА_5 у користуванні, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.120 ЗК України, в редакції чинній на час укладення договору, до позивачки як набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій розміщений сільський клуб, та частиною земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.                

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об»єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Зі змісту ст.12 ЗК вбачається, що розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених цим Кодексом, належить до повноважень сільської ради.  

Розпорядження такими землями здійснюється шляхом передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, продажу земельної ділянки новому власнику або передачі її в оренду чи постійне користування.

Доводи апелянта про те, що попередній власник набув цю земельну ділянку у власність у зв»язку з переходом до нього права власності на будівлю відповідно до діючої на час укладення 5.06.2000 року договору купівлі-продажу між Солонцівською сільською радаю та ОСОБА_5 ст. 30 ЗК не грунтуються на законі, оскільки право власності ОСОБА_5 не підтверджено Державним актом на право власності на земельну ділянку.

Отже, рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.  

                             Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів

                                                             У Х В А Л И Л А:

                          Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_4 відхилити.  

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 22 лютого 2010 року залишити без зміни.    

     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

     Головуючий

     Судді: