АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ХЕРСОНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

        Справа №22ц-5893, 2010 р                                                   Головуючий у 1-й інстанції

Бочко Ю.І.

Категорія  27                                                                           Доповідач – Лісова Г.Є.

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 2010 року жовтня місяця 14 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

    Головуючого  -Семиженка Г.В.

Суддів :            Закарян К.Г.

Лісової Г.Є.

при секретарі   Устименко Т.П.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 21 липня 2010 року за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Брокбізнесбанк» про визнання договорів недійсними, відшкодування матеріальної і моральної шкоди  

 в с т а н о в и л а:

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 21 липня 2010 року первісний позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_3 в користь ПАТ «Брокбізнесбанк» 48376 грн.20 коп., що еквівалентно 6041,89 доларів США заборгованості за кредитним договором №3\2008 від 11.01.2008 року, яка утворилася станом на 22.09.2009 року, та 603 грн. 76 коп. понесених судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору та договору застави недійсними, відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а його зустрічний позов задовольнити, визнати кредитний договір та договір застави недійсними. Стягнути з ПАТ «Брокбізнесбанк» в його користь 24724 грн.32 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 200000 грн. – моральної шкоди. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення  норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених у ній, просить рішення суду скасувати, як незаконне.

Представник банку апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити як безпідставну.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.01.2008 року  ПАТ «Брокбізнесбанк» надав ОСОБА_3 за кредитним договором №3\2008 від 25.01.2008  року  грошові кошти (кредит) у розмірі 6860 доларів США на придбання транспортного засобу строком до 11.01.2013 року зі сплатою 11,5% річних за користування кредитом.

На забезпечення виконання цього зобов»язання банком з ОСОБА_3 був укладений 11.01.2008 року також договір застави транспортного засобу.

Оскільки як вбачається з матеріалів справи позичальник належним чином не виконував умови договору, прострочував повернення платежів визначених графіком, то суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги банку про дострокове  стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 22.09.2009 року в розмірі  6041,89 доларів США підлягають задоволенню(а.с.4, 11).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним суд правильно виходив з того, що зміст кредитного договору не суперечить вимогам закону, сторони досягли згоди щодо усіх істотних його умов, позичальник мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, підписав договір, його волевиявлення було вільним і відповідало його інтересам. Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент передбачено ст. 2 цього Закону.

Декретом Кабінету Міністрів України «Про ситему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті віднесено до валютних операцій (ст.1 Декрету).  

Таким чином, доводи ОСОБА_3 про те, що банк не мав права надавати йому кредит в іноземній валюті не грунтуються на законі.

Договір застави укладений банком з ОСОБА_3 11.01.2008 року на забезпечення виконання кредитного договору укладеного банком з ОСОБА_3 цього ж дня відповідає вимогам закону, а тому суд обгрунтовано прийшов до висновку, що підстав для визнання його недійсним немає.

У разі невиконання боржником зобов»язання, забезпеченого заставою, кредитор має право одержати задоволення за рахунок заставлено майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, а тому на забезпечення виконання кредитного договору із позичальником банком був укладений також договір застави.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки позичальник у строк, встановлений договором не повернув частину позики, що залишилася, суд обгрунтовано стягнув з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором та відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання договорів недійсними та відшкодування шкоди.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування не має.                                  

                   Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів

                                                             У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 липня 2010 року залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

       Головуючий                                                    Судді: