АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-1498, 2010 р Головуючий у 1-й інстанції
Решетов В.В.
Категорія 44 Доповідач – Лісова Г.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого -Лісової Г.Є.
Суддів : Бугрика В.В.
Семиженка Г.В.
при секретарі Устименко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 березня 2010 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – орган опіки і піклування Дніпровського району м. Херсона про розірвання договору найму жилого приміщення, виселення,-
в с т а н о в и л а:
21.08.2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – орган опіки і піклування Дніпровського району м. Херсона про розірвання договору найму жилого приміщення, виселення, посилаючись на те, що йому на праві власності належать жилі приміщення №4-18(93), 4-52 (112) розташовані на четвертому поверсі будинку АДРЕСА_1.
У приміщенні №4-52(112) зареєстровані та проживають відповідачі.
Це жиле приміщення йому необхідне для власного проживання, оскільки в приміщенні №4-18(93) площею 17 кв.м. проживає його сім»я в складі 5 чоловік.
Просив розірвати договір найму жилого приміщення №4-52(112), що знаходиться по АДРЕСА_1. Виселити відповідачів з цього жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3, який діє в інтересах позивача просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, вважають, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне.
Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2005 року нотаріально посвідченого позивач набув право власності на вбудоване приміщення №4-18 та 4-52 загальною площею 36,7 кв.м. в будинку АДРЕСА_1(а.с.67).
Відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають у спірному жилому приміщенні на підставі ордера на жилу площу в гуртожитку, кімнату №112 площею 16,0 кв.м. виданого 21.10.1993 року відповідно до спільного рішення адміністрації та профкому Херсонського комбайнового заводу ім. Петровського від 19.04.1993 року(а.с.63).
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 25.02.2009 року встановлено, що виконкомом міської ради рішення щодо зміни статусу будинку АДРЕСА_1, як гуртожитку не приймалося, а тому і в БТІ цей будинок зареєстровано як гуртожиток.
Дана обставина підтверджується також довідкою ЖЕК виданою ОСОБА_8 24.03.2010 року, з якої вбачається, що вона з 3.11.1993 року проживає в кімнаті №112 сімейного гуртожитку по АДРЕСА_1. Разом з нею проживають дочка ОСОБА_5, син ОСОБА_6, внучка ОСОБА_7.(а.с.73).
Згідно з довідкою управління праці та соціального захисту населення Дніпровського району м. Херсона від 24.03.2010 року ОСОБА_8. з 1.12.2001 року по 1.09.2011 року призначено державну допомогу як одинокій матері на сина ОСОБА_6, 1993 року народження(а.с.72). Така ж допомога призначена і її дочці ОСОБА_5, яка на законних підставах у 1993 році разом з матір»ю вселилася в кімнату гуртожитку.
Як передбачено ст.125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.
Ця норма поширюється і на виселення з гуртожитків.
Так, відповідно до ч.3 ст.132 ЖК України осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Оскільки будинок №139\4 є гуртожитком, жила площа, в якому надавалася ОСОБА_8 у зв»язку з трудовими відносинами, зміна власника спірного жилого приміщення, який купляв кімнату в гуртожитку, в якій були зареєстровані та проживали на законних підставах відповідачі, не може бути підставою для виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
За таких обставин, а також враховуючи положення закріплені в ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», суд обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Отже, рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді: