АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-859, 2010 р Головуючий у 1-й інстанції
Склярська І.В.
Категорія 51 Доповідач – Лісова Г.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року квітня місяця 7 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів : Бугрика В.В.
Лободзінського С.В.
при секретарі Устименко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 3 лютого 2010 року за позовом ОСОБА_3 до професійно-технічного училища №10, правонаступником якого є державний навчальний заклад «Херсонське вище професійне училище сервісу та дизайну» Херсонської області про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
в с т а н о в и л а:
4.06.2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до професійно-технічного училища №10, правонаступником якого є державний навчальний заклад «Херсонське вище професійне училище сервісу та дизайну» Херсонської області про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що 19 вересня 2006 року була прийнята на посаду майстра виробничого навчання в ПТУ №10, з якої звільнена наказом №25-ДО з 18 травня 2009 року за власним бажанням.
Оскільки 16 травня 2009 року нею була направлена відповідачу телеграма, в якій вона просила звільнити її за власним бажанням у зв»язку з невиконанням адміністрацією ПТУ-10 законодавства про працю та умов трудового договору, то просить змінити формулювання причин звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП та дату звільнення з 18 травня на дату постановлення рішення, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Стягнути в її користь 5500 грн. завданої моральної шкоди неправомірними діями відповідача, які полягають у незаконному звільненні з роботи, виплаті заробітної плати не в повному обсязі, що призвело до душевних страждань.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 3 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 просить його скасувати і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин справи, допущені порушення норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала з підстав викладених у ній, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав не визнав, вважає, що її слід відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка перебувала в трудових відносинах з професійно-технічним училищем №10 з 19 вересня 2006 року, працюючи на посаді майстра виробничого навчання.
Наказом №16-к від 17.04.2009 року ОСОБА_3 була попереджена про можливе звільнення з посади з 21.06.2009 року у зв»язку із закінченням навчання і випуском учнів групи К-3 за професією «Кравець» 30.04.2009 року та припиненням фінансування ставок майстрів виробництва навчання закріплених за цією групою, тобто змінами у штатному розписі.
21.04.2009 року позивачка була ознайомлена з попередженням про можливе звільнення з посади майстра виробничого навчання з 22.06.2009 року.
Проте 16 травня 2009 року ОСОБА_3 направила адміністрації ПТУ №10 телефонограму, якою повідомляла про розірвання трудового договору за власним бажанням з 18 травня згідно з ч.3 ст.38 КЗпП у зв»язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю, умов трудового договору.
Наказом №25-к від 18.05.2009 року ОСОБА_3 була звільнена із займаної посади з 18.05.2009 року по ст.38 КЗпП за власним бажанням. Підстав для звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП адміністрація не вбачала.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення суд виходив з того, що доводи позивачки щодо порушення відповідачем законодавства про працю не знайшли свого підтвердження в суді.
Так, законом передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк у випадку змін в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Позивачка не була звільнена по п.1ст.40 КЗпП, а тому перевіряти наявність підстав для скорочення посади майстра виробничого навчання у суда не було.
Позивачці як завідуючій навчально-виробничою майстернею здійснювалася доплата у розмірі 15% тарифної ставки згідно з наказом №131 від 5.09.2007 року, яка була припинена згідно з наказом в.о. директора ПТУ №10 від 10.01.2008 року у зв»язку з тим, що у штатному розписі на 2008 та 2009 роки такі виплати не передбачалися.
Згідно з актом перевірки головного державного інспектора праці від 18.06.2009 року підстав для збільшення позивачці заробітної плати з 1.12.2008 року не було.
Допущені порушення при наданні позивачці відпустки, які полягали в тому, що ОСОБА_3 не була ознайомлена з графіком відпусток, заяву про надання щорічної відпустки не подавала, були усунені адміністрацією шляхом скасування наказу №19-к від 29.04.2009 року та здійснення перерахунку заробітної плати з урахуванням невикористаної нею щорічної відпустки.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що підстав для звільнення позивачки із займаної посади за ч.3 ст.38 КЗпП не було, а звільнення за ч.1 ст.38 КЗпП відповідає фактичним обставинам та чинному законодавству, а тому їй підставно відмовлено в задоволенні позовних вимог про зміну формулювання причин звільнення.
Оскільки судом не встановлено неправильного формулювання причин звільнення, а також того, що це перешкоджало працевлаштуванню, то суд підставно також відмовив у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Так як судом не встановлено порушення законних прав позивачки, то їй обгрунтовано також відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 3 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді: