АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-3441, 2010 р Головуючий у 1-й інстанції
Дорошинська В.Е.
Категорія 27 Доповідач – Лісова Г.Є.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року серпня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів : Закарян К.Г.
Прокопчук Л.П.
при секретарі Устименко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 13 травня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Автокредит плюс», ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, відшкодування моральної шкоди
в с т а н о в и л а:
27.10.2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Автокредит плюс», ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, відшкодування моральної шкоди, а також про зняття з державного реєстра обмежень рухомого майна, транспортного засобу автомобіля «Шкода Фабіа», державний номер НОМЕР_1.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 18.10.2007 року між ним та ТОВ «Автокредит плюс» укладений договір кредитування, за яким йому було надано кредит на суму 168034 грн, з яких 100000 грн. на придбання автомобіля, 49000 грн. на сплату страхових платежів, 12000 грн. винагороди за надання фінансового інструменту, 34 грн. на сплату предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Договір вважає незаконним з тих підстав, що щорічно до тіла кредиту додавалося 7000 грн. за страхування автомобіля. У жовтні 2008 року банк відмовив у наданні коштів на страхування автомобіля наданих згідно з кредитним договором.
Відмова банку від страхування автомобіля наступних шість років свідчить про те, що кредитний договір та договір застави укладено не з банком, а з ТОВ «Автокредит плюс».
Зміст договору не відповідає вимогам закону, він не містить умов порядку зміни і припинення дії договору, коли цього вимагає захист прав споживача; не врегульовано питання відповідальності банку за невиконання або неналежне виконання умов договору. Умови договору, які дають банку право змінювати процентну ставку є дискримінаційними і тягнуть за собою визнання договору недійсним. З лютого 2009 року банк збільшив процентну ставку з 9,6% до 21%, а також вказав у договорі місячну ставку 0,8%, що суперечить закону.
Договір застави автомобіля нотаріально не посвідчений.
При укладенні договору йому не була надана своєчасна та доступна інформація про кредит, зокрема про валютний ризик, про можливість різкої зміни валютного курсу долара США, про наслідки зміни курсу для нього.
У договорі порушено принцип рівності сторін, оскільки він містить багато несправедливих умов по відношенню до нього. При видачі кредиту не враховано ризику банку, а лише його ризик як споживача. У договір не включено форс-мажорні обставини.
Банк ввів його в оману щодо страхування автомобіля, збільшивши тіло кредита на 49000 грн, а відтак і щомісячний платіж, до якого входить і процент за користування 49000 грн. розрахований на сім років, а також зобов»язав страхувати автомобіль в страховій компанії, яку вкаже банк.
На підставі зазначеного просив визнати кредитний договір недійсним.
Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» в його користь 1000000 грн. завданої моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав, не маючи змоги користуватися автомобілем, виплативши за нього майже 10000 доларів США.
Стягнути з ТОВ «Автокредит плюс» 200000 грн. завданої моральної шкоди.
Зобов»язати ПАТ КБ «ПриватБанк» зняти з державного реєстра обтяжень рухомого майна транспортний засіб «Шкода Фабіа», реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки банк не є заставодавцем.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 13 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, вважають, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне.
Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, вважає, що її слід відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд обгрунтовано виходив з того, що відповідно до кредитного договору укладеного 18.10.2007 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 168034 грн. на наступні цілі: 100000 грн. на покупку автомобіля, 34 грн. для сплати за реєстрацію предмета застави, 7000 грн. для сплати страхових платежів, 12000 грн. винагороди за надання фінансового інструменту та 49000 грн. для сплати наступних страхових платежів у разі несплати цих платежів позичальником за рахунок інших коштів. ОСОБА_3 зобов»язувася повертати позику щомісячними платежами у розмірі 2554 грн.91 коп. з 18 по 22 число кожного місяця, сплачувати відсотки за користування грошовими коштами, а також нести відповідальність за прострочку повернення кредиту відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, передбачено ч.2 ст.1055 ЦК.
Як вбачається з матеріалів справи договір сторонами укладений у письмовій формі, підписаний ними, що свідчить про волевиявлення позивача щодо укладення кредитного договору на придбання автомобіля, зміст договору не суперечить вимогам закону та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Інші доводи, на які посилається позивач не можуть бути підставою для визнання кредитного договору недійсним.
Так, доводи позивача про те, що він не повинен повертати кредит ПриватБанку, оскільки кошти йому надавалися ТОВ «Автокредит плюс», з яким і укладався кредитний договір, спростовуються кредитним договором, з якого вбачається, що стороною договору є ПриватБанк, ідентифікаційний код якого у договорі 14360570 відповідає ідентифікаційному коду юридичної особи ЗАТ КБ «ПриватБанк» зазначеному в свідоцтві про державну реєстрацію цієї юридичної особи(а.с.34,62). Та обставина, що кредитний договір підписаний керівником ТОВ «Автокредит плюс» та завірений печаттю цього товариства на підставі договору укладеного 17.07.2006 року між ПриватБанком і ТОВ «Автокредит плюс» щодо надання від імені ПриватБанку послуг по продажу транспортних засобів через автосалони(а.с.161-165) не спростовує того факту, що відносини за кредитним договором виникли саме між позивачем та ЗАТ КБ «ПриватБанк»(тепер ПАТ КБ «ПриватБанк»).
ТОВ «Автокредит Плюс» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується довідкою(а.с.63-64).
Позивач визнав, що страхові платежі ним не сплачувалися протягом 2008-2010 років, а тому відповідно до п.2.1.3; 2.2.7 Договору банк сплачував чергові страхові платежі за рахунок наданого позивачу кредиту на суму 49000 грн. на оплату цих платежів і лише за таких обставин сплачені банком 7000 грн. додавалися до суми несплаченого кредиту.
Таким чином доводи позивача про те, що 49000 грн. з моменту укладення договору відносяться до тіла кредиту і в тому числі і на цю суму нараховувалися відсотки за користування грошовими коштами не відповідають обставинам справи і спростовуються наявними в матерілах справи таблицями(а.с.24-28).
Позивач визнав, що на час укладення договору він був згідний з його умовами, а отже діяв за своєю волею і відповідно до своїх інтересів, а також розумів, що виконання умов договору є можливим.
З матеріалів справи вбачається, що банк у зв»язку з невиконанням позичальником умов договору поставив питання про дострокове стягнення кредиту, а тому позивач звернувся в суд з позовом про визнання кредитного договору недійсним, що свідчить про намагання позивача покласти на відповідачів несприятливі правові наслідки через невиконання ним самим свого обов»язку.
Зміна процентної ставки за користування кредитом передбачена умовами договору(п.2.3.1).
Законом не передбачено нотаріальне посвідчення застави рухомого майна.
Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, а тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду як постановленого з додержанням норм матеріального і процесуального права не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 13 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: