АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4925, 2010 р Головуючий у 1-й інстанції
Коваленко А.В.
Категорія 27 Доповідач – Лісова Г.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів : Прокопчук Л.П.
Семиженка Г.В.
при секретарі Устименко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 червня 2010 року за позовом ПАТ «Райффайзен банк Аваль»» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про визнання договорів недійсними
в с т а н о в и л а:
5.10.2009 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором, укладеним ОСОБА_5 з банком 18.09.2007 року на суму 15000 грн., посилаючись на те, що боржником порушено умови виконання кредитного договору.
Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та його поручителя ОСОБА_6 20779 грн.24 коп. заборгованості за кредитним договором.
У процесі розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно в користь банку 30375 грн. 65 коп., в тому числі: 12036,04 коп. боргу за кредитом, 3652,43 грн. – боргу за відсотками; 10733,07 – пені за порушення строків сплати кредиту; 3954,11 грн. – пені за порушення строків сплати відсотків за користування коштами.
ОСОБА_6 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_5, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними.
Посилався на те, що він як поручитель має право висувати проти вимог кредитора заперечення. Так, йому, як поручителю, не було повідомлено у письмовій формі місцезнаходження кредитодавця, мету кредиту, сукупну вартість кредиту та вартість послуг з оформлення договору по наданню кредиту, можливість дострокового повернення кредиту та його умови.
Рішенням Білозерського районного суду від 25 червня 2010 року первісний позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» 30375 грн. 65 коп. заборгованості за кредитним договором, з них 12036,04 - боргу по кредиту; 3652,43 грн. – боргу по відсотках; 10733,07 грн.- пені за порушення строків сплати кредиту; 3954,11 коп.- пені за порушення строків сплати процентів; 327,79 грн. судових витрат, а всього 30703,44 грн.
Стягнено з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно в дохід держави 99 грн.97 коп. судового збору.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду представник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_6, просить рішення суду в частині задоволення первісного позову скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити банку в задоволенні позовних вимог. Зустрічний позов задовольнити, визнати кредитний договір від 18.09.2007 року укладений банком з ОСОБА_5 та договір поруки від 18.09.2007 року укладений банком з ОСОБА_6 недійсними, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
У поданих до суду письмових запереченнях ПАТ «Райффайзен банк Аваль» апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2007 року ВАТ «Райффайзен банк Аваль» надав ОСОБА_5 за кредитним договором №014\22\2140 від 18.09.2007 року грошові кошти (кредит) у розмірі 15000 гривень строком на 36 місяців до18.09.2010 року зі сплатою 21,50% річних за користування кредитом. Отримання позичальником грошей у сумі 15000 грн. саме за цим договором підтверджується меморіальним ордером №041009 від 19.09.2007 року(а.с.7).
Поручителем кредитора виступив ОСОБА_6
За договором поруки укладеним з банком 18.09.2007 року він поручився за виконання ОСОБА_5 взятих на себе обов»язків по кредитному договору №14\22\2140 від 18.09.2007 року у повному обсязі, а саме: повернення суми кредиту в розмірі 15000 грн., сплати процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (штрафу,пені) у розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також відшкодування можливих збитків та виконання інших умов кредитного договору.
Як зазначено в пп.2.5.1. п.2.5 Договору поруки ОСОБА_6 ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов»язаннями. Отже з інформацією про умови кредитування та орієнтовною сукупною вартістю кредиту, яка міститься в кредитному договорі поручитель був ознайомлений, а тому його доводи з цих підстав не можуть бути прийняті до уваги.
У кредитному договорі та договорі поруки вказано місцезнаходження кредитодавця, але оскільки кредитний договір укладено від імені банку його філією, той код зазначено філії банку. Кредит відповідно до договору видано на споживчі цілі, позичальник зобов»язаний достроково повернути кредит, сплатити проценти, а також інші платежі у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
Оскільки як вбачається з матеріалів справи позичальник належним чином не виконував умови договору, прострочував повернення платежів визначених графіком, то суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги банку про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 24.03.2010 року в розмірі 30375 грн.65 коп. підлягають задоволенню(а.с.11-14,19).
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя(ч.1ст.554 ЦК).
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним суд правильно виходив з того, що зміст кредитного договору не суперечить вимогам закону, сторони досягли згоди щодо усіх істотних його умов, позичальник мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, підписав договір, його волевиявлення було вільним і відповідало його інтересам. Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір поруки укладений банком з ОСОБА_6 18.09.2007 року на забезпечення виконання кредитного договору укладеного банком з ОСОБА_5 18.09.2007 року відповідає вимогам закону, а тому суд обгрунтовано прийшов до висновку, що підстав для визнання його недійсним немає.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи апелянта про те, що судом не було враховано, що в кредитному договорі, який міститься в матеріалах справи в двох екземплярах зазначені різні рахунки для погашення заборгованості по кредиту, так в одному випадку–це НОМЕР_1 (а.с.3-5) та в іншому випадку – це НОМЕР_2 ( а.с.100-104), тому що вимоги про стягнення заборгованості заявлені за кредитним договором №014\22\2140 від 18.09.2007 року, рахунок для погашення заборгованості по якому НОМЕР_1. Сума нарахованої заборгованості відповідачами не заперечується. Рахунок НОМЕР_2 стосується кредитного договору №010\22\1710 укладеного ОСОБА_5 з банком 15.03.2007 року(а.с.108).
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки позичальник у строк, встановлений договором не повернув частину позики, що залишилася, суд обгрунтовано стягнув з ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором в сумі 30375,65 грн.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 подану в інтересах
ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 25 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: