АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4666, 2010 р Головуючий у 1-й інстанції
Сапронова Л.В.
Категорія 27 Доповідач – Лісова Г.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року вересня місяця 22 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів : Семиженка Г.В.
Прокопчук Л.П.
при секретарі Устименко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 8 червня 2010 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним
в с т а н о в и л а:
Рішенням Новокаховського міського суду від 8 червня 2010 року в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 просить його скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
Письмові заперечення до суду на апеляційну скаргу не надходили.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.01.2008 року ПриватБанк надав ОСОБА_5 за кредитним договором №203415CRED від 25.01.2008 року грошові кошти (кредит) у розмірі 6000 доларів США строком до 21.01.2010 року зі сплатою 24 відсотки за користування кредитом.
Поручителями кредитора виступили ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Оскільки як вбачається з матеріалів справи позичальник належним чином не виконував умови договору, прострочував повернення платежів визначених графіком, то суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги банку про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 20.03.2010 року в розмірі 54063 грн.62 коп. підлягають задоволенню(а.с.11-14,19).
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним суд правильно виходив з того, що зміст кредитного договору не суперечить вимогам закону, сторони досягли згоди щодо усіх істотних його умов, позичальник мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, підписав договір, його волевиявлення було вільним і відповідало його інтересам. Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до положень ст.ст. 47,49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії. Кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент передбачено ст. 2 цього Закону.
Декретом Кабінету Міністрів України «Про ситему валютного регулювання і валютного контролю» надання кредитів в іноземній валюті віднесено до валютних операцій (ст.1 Декрету).
Таким чином, доводи ОСОБА_5 про те, що банк ввів його в оману, надавши кредит в іноземній валюті не маючи на це права, не грунтуються на законі.
Договори поруки укладені банком з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 25.01.2008 року на забезпечення виконання кредитного договору укладеного банком з ОСОБА_5 25.01.2008 року відповідають вимогам закону, а тому суд обгрунтовано прийшов до висновку, що підстав для визнання їх недійсними немає.
У разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя(ч.1ст.554 ЦК).
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оскільки позичальник у строк, встановлений договором не повернув частину позики, що залишилася, суд обгрунтовано стягнув з ОСОБА_5 та поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором станом на 20.03.2010 року в сумі 54063,62 грн.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 25 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: