АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-7616, 2010 р Головуючий у 1-й інстанції
Скорик С.А.
Категорія 20 Доповідач – Лісова Г.Є.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця 10 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Лісової Г.Є.
Суддів : Прокопчук Л.П.
Семиженка Г.В.
при секретарі Ващенко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 20 вересня 2010 року за позовом ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог – Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, приватні нотаріуси Херсонського міського нотаріального округу Стадник Інна Володимирівна, Палієнко Уляна Олексіївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням
в с т а н о в и л а:
21.01.2010 року ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог – Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, приватні нотаріуси Херсонського міського нотаріального округу Стадник Інна Володимирівна, Палієнко Уляна Олексіївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що в шлюбі з ОСОБА_4 побудували житловий будинок в АДРЕСА_1, право власності на який було зареєстровано на чоловіка ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 19.02.1990 року.
У будинку проживають вони з чоловіком, повнолітня дочка ОСОБА_9 з чоловіком ОСОБА_10 та їхнім дитям, її мати ОСОБА_11 Іншого житла вони не мають.
У 2007 році вона погодилася взяти для зятя ОСОБА_12, який займається підприємницькою діяльністю у сфері сільського господарства у ОСОБА_5 15000 доларів США під заставу належного їм з чоловіком будинку у зв»язку з чим ОСОБА_4 видав їй 22.01.2007 року довіреність на розпорядження будинком. У цей же день вона в нотаріальній конторі підписала всі необхідні документи і отримала від ОСОБА_5 15000 доларів США, що було еквівалентно 75000 грн. При цьому вважала, що будинок є предметом застави і буде повернутий відповідачем шляхом зняття арешту нотаріусом після виплати відповідачу суми кредиту з відсотками.
ОСОБА_5 запевнила, що договір є формальним, заставою та гарантією сплати ними боргу.
У серпні 2008 року відповідачка почала вимагати проценти за користування грошима у зв»язку з чим з 2.02.2007 року по 2.02.2008 року ними було виплачено ОСОБА_5 38000 грн.(7600 доларів США), що підтверджується розрахунками та розписками ОСОБА_5 Станом на 2.12.2008 року було виплачено ще 15000 грн.(3000 доларів США) та в період з 24.12.2008 року по 8.07.2009 року виплачено також 13940 грн. або 2158 доларів США, а всього 66940 грн.
Відповідачка заявила, що борг становить 40000 доларів США, а також, що вони зобов»язані сплачувати їй як власнику будинку по 500 грн. щомісячно за оренду будинку або звільнити його. 1000 грн. було сплачено за оренду житла за листопад та грудень 2009 року, як того вимагала відповідачка, щоб не втратити житло.
Договір купівлі-продажу житлового будинку було вчинено нею під впливом помилки, так як вона думала при укладені договору, що відповідачка надає їй 15000 доларів США під заставу будинку як було обумовлено ними до вчинення правочину, про це свідчить і те, що вони продовжують проживати в будинку, сплачують витрати на його утримання, вона не бажала продавати будинок, іншого житла вони не мають. Якби вона дійсно усвідомлювала природу та предмет підписаного нею договору, його істотне значення та наслідки, то ніколи не підписала б зазначений договір купівлі-продажу будинку.
Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стаднік І.В. 22 січня 2009 року зареєстрованого в реєстрі за №214.
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 жилий будинок АДРЕСА_1
Зобов»язати Херсонське ДБТІ зареєструвати за ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію на цей будинок за ОСОБА_6
Стягнути з ОСОБА_5 в її користь 5000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати у справі.
19.03.2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 4.02.2010 року він набув право власності на домоволодіння АДРЕСА_1
На момент укладення договору він знав, що в житловому будинку прописані і проживають відповідачі, однак продавець зобов»язувалася вжити заходів до звільнення жилого приміщення відповідачами.
Оскільки відповідачі своїми діями порушують його права, як власника щодо користування та розпорядження домоволодінням АДРЕСА_1, просив усунути перешкоди в користуванні належним йому на праві власності житловим будинком шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та зняття відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 вересня 2010 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.
Позов ОСОБА_6 задоволено. Усунено перешкоди ОСОБА_6 в користуванні належним йому на праві власності нерухомим майном шляхом виселення з будинку АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку ВГРІФО Комсомольського ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_3 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а у позові ОСОБА_6 відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, просять рішення суду скасувати як незаконне.
Представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог суд виходив з недоведеності нею обставин, на які вона посилається як на підставу визнання недійсним договору купівлі-проджу житлового будинку АДРЕСА_1, а саме, що договір нерухомого майна укладено під впливом помилки.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як на підставу для задоволення позовних вимог позивачка ОСОБА_3 посилалася на ст. 229 ЦК, зазначаючи, що під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, будучи впевненою, що укладає договір застави на забезпечення виконання одержаних від ОСОБА_5 в позику 15000 доларів США. А тому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладений нею від імені ОСОБА_4 з ОСОБА_5 22 січня 2009 року, зобов»язати Херсонське ДБТІ зареєструвати за ОСОБА_4 спірний житловий будинок.
Отже із зазначеним позовом ОСОБА_3 звернулася в інтересах свого чоловіка ОСОБА_4, якому на час відчуження належав житловий будинок на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок виданого виконкомом Комишанської селищної ради народних депутатів м. Херсона №13 від 6.02.1990 року, зареєстрованого Херсонським ДБТІ 19.02.1990 року №1928 в книзі №14, а значить продавцем, а отже і стороною договору купівлі-продажу є ОСОБА_4.
Згідно з ч.3 ст.215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред»явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів – а саме, однією із сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.
Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.
ОСОБА_4 як сторона правочину за захистом свого права із самостійними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу належного йому житлового будинку до суду не звертався, не уповноважував він на це і ОСОБА_3 так як в матеріалалх справи відсутня довіреність, що посвідчувала б її повноваження як представника на звернення до суду в інтересах ОСОБА_4
Нотаріально посвідченою довіреністю, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_4 уповноважував ОСОБА_3 продати належний йому на праві власності житловий будинок, а також бути його представником з усіх питань, пов»язаних з оформленням договору купівлі-продажу, а не представником у цивільній справі.
Відповідно до ст.239 ЦК правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов»язки особи, яку він представляє.
Позивачка, будучи співвласником майна, що було предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, разом з тим із самостійним позовом про визнання договору недійсним не звернулася.
Суд першої інстанції розглянувши позов пред»явлений не тією особою, якій належить право вимоги, порушив норми процесуального права, але враховуючи, що хоч і з інших підстав, але у задоволенні позову відмовлено, рішення суду в цій частині слід залишити без змін.
4.02.2010 року ОСОБА_5 відчужила спірний житловий будинок, що знаходиться АДРЕСА_1 ОСОБА_6, що вбачається з нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 і виселяючи відповідачів із займаного будинку, суд виходив із того, що оскільки згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а відповідачі перешкоджають позивачу користуватися належним будинком, то вони мають бути виселені із займаного ними жилого будинку.
Проте застосовуючи такий спосіб захисту порушеного права як виселення, суд не врахував, що укладаючи договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку ОСОБА_6 було відомо, що в будинку продовжує проживати попередній власник ОСОБА_4 разом з членами своєї сім»ї, що договір купівлі-продажу укладений ним з ОСОБА_5 оспорюється в судовому порядку та що порушено кримінальну справу по факту шахрайства під час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_5 з ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_4
Оскільки права членів сім»ї власника щодо користування жилим будинком є похідними від прав самого власника і залежать від умов збереження права власності на будинок цього ж власника, то висновок суду про виселення ОСОБА_4 та членів його сім»ї за вищезазначених обставин є передчасним, а тому рішення суду в цій частині слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308, 309, ч.1 ст.11, ст.ст.38,42, ЦПК України, ст.ст. 239, 391 ЦК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 вересня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: