Справа № 22ц-6938,2010 р. Головуючий у І інстанції
Категорія 37 Кусік І.В.
Доповідач Лісова Г.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року листопада місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Семиженка Г.В.
Суддів Прокопчук Л.П.
Лісової Г.Є.
при секретарі Устименко Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 19 березня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа –Пирятинська державна нотаріальна контора Полтавської області про визнання заповіту недійсним
В С Т А Н О В И Л А:
27.01.2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа – Пирятинська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, який, як стало йому відомо, 20 грудня 2002 року склав заповіт щодо розпорядження належним йому майном на випадок смерті в користь брата ОСОБА_4. Заповіт посвідчено державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області.
Вважає заповіт недійсним тому що батько з настанням пенсійного віку постійно проживав у селі Кардашинка Голопристанського району Херсонської області за межі якої ніколи не виїжджав. Крім того, з 12.11. по 5.12.2002 року ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у м. Херсоні, після чого повернувся в село Кардашинка, де знаходився під наглядом місцевого фельдшера. На час складання заповіту, а саме 20.12.2002 року батько з матір»ю були присутні на новосіллі у сусіда ОСОБА_6, який проживає в АДРЕСА_1.
Просив визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 і посвідчений 20 грудня 2002 року державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 16 серпня 2010 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов про визнання заповіту недійсним. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку зібраних у справі доказів, порушення норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених у ній, просить рішення суду скасувати як незаконне.
ОСОБА_4 та його представник апеляційну скаргу не визнали, вважають, що її слід відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що її слід відхилити з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не доведено, що заповіт його батьком ОСОБА_5 складений у користь брата ОСОБА_4 не відповідав волі заповідача.
Судом встановлено, що 22.12.2002 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів усе належне йому на день смерті майно своєму брату ОСОБА_4. Заповіт, як і доручення видане у цей же день спадкодавцем своєму брату ОСОБА_4, яким він надавав йому повноваження на вчинення зазначених у дорученні дій, посвідчено 20.12.2002 року державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області.
Допитані судом свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили той факт, що ОСОБА_5 на час складання заповіту 20 грудня 2002 року знаходився в с. Давидівка, Пирятинського району Полтавської області, куди приїжджав із братом по орендну плату за користування земельною ділянкою.
Призначена судом почеркознавча експертиза на предмет достовірності підпису спадкодавця на заповіті не була проведено у зв»язку з тим, що експерту не було надано в достатній кількості вільних зразків підпису ОСОБА_5 виконаних в період 2000-2004 років.
За таких обставин у суда не було підстав вважати, що заповіт складено і підписано не ОСОБА_5 та визнавати його недійсним.
Згідно з ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача, не було вільним і не відповідало його волі.
Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13, які підтвердили, що ОСОБА_5 постійно знаходився в с.Кардашинка, а також був присутній у ОСОБА_6 з дружиною ОСОБА_11 на святкуванні новосілля 20 грудня 2002 року, а отже, на думку позивача, не міг знаходитися в цей період в Пирятинському районі Полтавської області, не є допустимими доказами, якими можна спростувати факт вчинення поза волею ОСОБА_5 правочину складеного відповідно до вимог щодо його форми та посвідченого нотаріально.
Відповідно до ст.59 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апелянта про те, що заповіт не міг бути складений батьком в цей період, оскільки він знаходився на лікуванні також не спростовують висновків суду, тому що на стаціонарному лікуванні у лікарні м. Херсона він знаходився з 12.11.2002 року по 5.12.2002 року, а заповіт складено і посвідчено в нотаріальній конторі 20 грудня 2002 року.
Суд необгрунтовано зазначив у мотивувальній частині рішення про пропуск позивачем строку звернення до суду, але оскільки у позові відмовлено за його недоведеністю, то це не впливає на правильність рішення.
Отже, висновки суду підтверджені належними доказами, яким суд дав оцінку, а тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 16 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді