АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4432, 2010 р Головуючий у 1-й інстанції
Слюсаренко О.А.
Категорія 27 Доповідач – Лісова Г.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року серпня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Лісової Г.Є.
Суддів : Бугрика В.В.
Закарян К.Г.
при секретарі Мірзе Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 26 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні майном
в с т а н о в и л а:
23.02.2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про усунення перешкод у користуванні майном, легковим автомобілем PEUGEOT 307, державний номер НОМЕР_1, належним йому на праві власності.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 12.02.2008 року уклав з відповідачем кредитно-заставний договір для придбання автомобіля на суму 9235,02 доларів США на строк до 14.02.2013 року. До липня місяця 2009 року договір виконував належним чином. 12.11.2009 року, коли приїхав до Херсонської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою сплати заборгованості за кредитним договором, працівниками банку було вилучено у нього автомобіль і відправлено на штрафплощадку.
Вважає дії відповідача неправомірними, оскільки він не був письмово попереджений про стан заборгованості, у листопаді-грудні 2009 року повністю погасив заборгованість по тілу кредиту, процентних ставках, пеню та штраф.
Просив усунути перешкоди у користуванні належним йому майном, зобов»язавши Херсонську філію ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути автомобіль марки PEUGEOT 307, державний номер НОМЕР_1.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 26 квітня 2010 року позов задоволено. Зобов»язано ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_3 належний йому на праві власності автомобіль ПЕЖО 307, державний номер НОМЕР_1.
Стягнено з ПАТ КБ «ПриватБанк» в користь ОСОБА_3 171 грн. понесених судових витрат.
В апеляційній скарзі на рішення суду ПАТ КБ «Приватбанк» просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених у ній, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, вважає, що її слід відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору укладеного 15.02.2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» надав кредит ОСОБА_3 на покупку автомобіля у розмірі 9235,02 грн. та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язувався повернути кредит та сплатити проценти. Позивач порушив умови зобов»язання, якими передбачалося повернення позики частинами, прострочив повернення чергових платежів внаслідок чого утворилася заборгованість, що за умовами договору вважається дефолтом.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як передбачено кредитно – заставним договором від 15.02.2008 року, у разі настання події дефолту банк надає позичальнику письмове повідомлення про настання дефолту та реєструє у Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. У повідомленні про дефолт банк також ставить вимогу про повернення наданої суми кредиту в повному обсязі, виплати винагороди, процентів за фактичний строк користування наданим кредитом, виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов»язань за договором.
Позичальник зобов»язаний усунути подію дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом приймання-передачі за адресою, що вказана у статті договору, протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі.
Якщо протягом 30 календарних днів з моменту отримання позичальником повідомлення про дефолт( або з моменту реєстрації у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави, якщо дата такої реєстрації буде незмінною) позичальник усуне подію дефолту вимоги банку, зазначені у повідомленні про дефолт, втрачають чинність. При цьому банк має право передати позичальнику предмет застави у користування, оформивши таку передачу на підставі відповідного акта, за умови, що позичальник на цей момент не має заборгованості перед банком та сплатив усі витрати пов»язані з доставкою, зберіганням та утриманням предмета застави, а також сплатив винагороду визначену у статті договору за передачу предмета застави у користування позичальника.
Задовольняючи позов суд правильно виходив з того, що банк не дотримався визначеного договором порядку передачі йому предмета застави у разі настання дефолту і вилучив у позивача автомобіль 12 листопада 2009 року без попереднього повідомлення про дефолт. Таке повідомлення було направлене банком ОСОБА_3 28 грудня 2009 року, тобто більш як через місяць після вилучення автомобіля.
На час одержання повідомлення ОСОБА_3 повністю погасив заборгованість по кредиту, яка була відсутня і на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку, що вилучення автомобіля здійснено усупереч договору та вимог закону, є передчасним, а отже позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: