Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/725/21        Головуючий у суді 1-ї інстанції: Степанов С.В.

Категорія ч.3 ст.185 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду Бондарчук Р.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2021 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Бондарчука Р.А.,

        суддів: Іванова Д.Л., Онуфрієва В.М.,

з участю: секретаря Ковальової Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.09.2021, якою стосовно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Казанківського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючий, неодружений, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, а саме:

- вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк два роки зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання протягом іспитового строку тривалістю два роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України;

- вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк два роки та один місяць, покарання відбуте, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку;

продовжено строк тримання під вартою до 19 листопада 2021 року, з визначенням застави в сумі 45400 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт відносно  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою відсутні.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.09.2021 ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою, з визначенням застави в сумі

Судове рішення мотивовано тим, що обвинувачений ОСОБА_1  раніше вчиняв кримінальні правопорушення та щодо нього судами ухвалювались обвинувальні вироки, а також відбував покарання в місцях позбавлення волі. 13 травня 2020 року обвинувачений звільнився з місць позбавлення волі умовно-достроково на строк 11 місяців та 1 день і після цього вчинив новий злочин в період такого звільнення, що свідчить про його можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також схильність до вчинення кримінальних правопорушень. Обвинувачений не працює, неодружений, не має дітей, а відтак не має міцних соціальних зв`язків, не має засобів до існування, тобто може вчиняти корисливі кримінальні правопорушення з метою існування. ОСОБА_1 негативно характеризується за місцем проживання, а також проживає не за місцем вчинення кримінального правопорушення.

Сукупність цих даних дають підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись, вчиняти корисливі кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неявки на виклики суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1  просить змінити ухвалу районного суду застосувавши до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказує, що зобов`язується прибувати до суду за кожною вимогою, не відлучатись від місця проживання та у разі зміни місця проживання повідомляти про це суд.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що він  має бажання працювати. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим.

Разом з тим, апелянт зазначає про наявність соціальних зв`язків – у нього є брат, який не судимий та може вплинути на нього, а тому намірів ухилитися від суду він не має.

В той же час, апелянт зазначає про те, що він змінив своє ставлення до вчинків та бажає стати на шлях виправляння доклавши можливості щоб своєю працею заробляти на життя, завести родину, та жити розміреним життям.

Також, апелянт зазначає про недоведеність ризиків, а суворість можливого покарання не можу бути підставою для обрання запобіжного заходу виключно – тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали клопотання і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

В провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

На думку колегії суддів, суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 вчиненні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, оскільки такий висновок підтверджується доданими до клопотання доказами, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_1 до вчинення злочинів, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Тобто, суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_1 встановив наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких підстав, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_8 на особисту свободу.

Доводи апелянта про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 колегією суддів не можу бити враховано.

Адже, ОСОБА_1 офіційно не працює, не має жодних заробітків, що в свою чергу свідчить про наявність ризику вчиняти нові кримінальні правопорушення.

При цьому, колегія суддів враховую те, що причиною вчинення інкримінованого кримінального правопорушення стало відсутність грошових коштів.

Про наявність ризику вчинення нових кримінальних правопорушень свідчить те, що ОСОБА_1 маючи не погашену і не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення корисливих злочинів, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, а навпаки настійливо не бажаючи займатися суспільно-корисною працею, настирливо виношуючи наміри щодо продовження систематичної злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, після ухвалення попереднього вироку став на шлях реалізації своїх злочинних намірів.

Також, колегія суддів погоджується з думкою судді районного суду про те, що у

ОСОБА_1 наявний ризик переховування від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років.

А тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, вчинив новий інкримінований злочин під час умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком, на думку колегії суддів, у разі обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою останній вчинить нове кримінальне правопорушення та вчинить спроби на переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, у ОСОБА_1 наявний ризик впливу на свідків, інших обвинувачених у кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а тому, маючи можливість вільного пересування та контактів, ОСОБА_1 може прямо чи опосередковано впливати на них шляхом здійснення погроз та залякування.

А тому, доводи ОСОБА_1 про можливість застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою є необґрунтованими та на переконання колегії суддів не спростовують висновок слідчого судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

З цих же підстав колегія суддів залишає без задоволення доводи обвинуваченого про недоведеність ризиків.

Доводи апеляції про те, що судом першої інстанції не враховано особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та офіційне місце реєстрації, колегією судді не можу бути враховано, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, а саме у нього наявні високий ризик можливості переховування від органів досудового розслідування та з метою уникнення кримінальної відповідальності наявний ризик впливу на свідків та потерпілих.

Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про те, що обвинувачений вичинив інкримінований злочин під час умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком, не має жодних заробітків, не має міцних соціальних зв`язків, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого про необхідність обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

За таких підстав, належна поведінка підозрюваного ОСОБА_1 під час розгляду матеріалів кримінального провадження не може бути забезпечена шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших обвинувачених, вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Доводи щодо наявності постійного місця проживання - у даному випадку розцінюються як такі, що, зважаючи на ряд зазначених вище обставин, уособлено не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого у разі обрання стосовно нього більш м`якого запобіжного заходу.

Відтак, є об`єктивні підстави вважати про можливість ухилення обвинуваченого від суду, вчинення нового кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень а також, те, що ОСОБА_1 не працевлаштований, не має жодних заробітків, проживає поза межами Кіровоградської області, обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного корисливого злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого та його захисників про необхідність обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

А тому, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Доводи щодо відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.

Отже, ризики, які мали місце на момент обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишаються і на момент продовження даного запобіжного заходу, а тому застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешту, застава неможливе.

А тому, належна поведінка ОСОБА_1 не може бути забезпечена шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду, намагався переховуватися в іншій країні, незаконного впливу на свідків, вчинення нових кримінальних правопорушень, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну обвинуваченого ОСОБА_1  – залишити без задоволення, а ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 22.09.2021, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 19 листопада 2021 року включно, з визначенням застави в сумі 45400 грн., - залишити без змін.

Судді:

Р.А.Бондарчук                         Д.Л. Іванов                                В.М. Онуфрієв