Справа № 127/1174/21

Провадження № 22-ц/801/2002/2021

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Іщук Т. П. в залі суду в місті Вінниці, повний текст судового рішення складено 14 липня 2021 року,

у цивільній справі № 127/1174/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення фактів,

встановив :

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить: встановити факт, що відомості, зазначені в поясненні відповідача, є недостовірними; встановити, що КС «Злагода» за адресою, вказаною в довіреності, зокрема: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 82, к.610, не перебуває, факт чого двічі підтверджував державний виконавець; встановити, що зазначення в довіреності юридичної адреси свідчить про фактичну відсутність КС «Злагода» і припинення нею діяльності; встановити, що зазначений в довіреності ОСОБА_3 головою правління бути не міг, діяти від імені КС «Злагода» законних повноважень не мав, отже відповідач не є представником спілки; встановити, що майно спілки описано без співставлення з бухгалтерським звітом за кількістю і вартістю, що видає неповноту опису; встановити, що відповідно до вимог чинного законодавства органи управління спілкою станом на 28 грудня 2015 року, зокрема, спостережна рада, не сформовано; встановити, що арештоване майно відповідачу передано без погодження із спостережною радою; встановити, що відповідач є неналежним зберігачем майна спілки; встановити, що КС «Злагода» є недіючою кредитною спілкою; встановити, що видана відповідачу довіреність від імені КС «Злагода» є недійсною і незаконною; встановити, що зазначені в довіреності статті ЦПК України є неналежними.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно з поясненнями відповідача від 26 листопада 2019 року наданими начальнику Центрального ВДВС м. Вінниці він є зберігачем арештованого майна КС «Злагода», від повернення якого за відсутності місця зберігання голова та члени спостережної ради відмовилися. За довіреністю ОСОБА_2 є одночасно представником цієї кредитної спілки. Однак позивач вважає, що ОСОБА_2 не є працівником даної спілки або її членом, від договору доручення, про який зазначено в довіреності, відмовився, тому має не визначений юридичний статус, а отже це підтверджує те, що до зберігання майна допущена безвідповідальна, стороння і підозріла особа, дії якої можуть завдати шкоди майну та законним інтересам позивача.

Вказує, що відмова від повернення арештованого майна має підтверджуватися документальним рішенням спостережної ради спілки, яке відповідачем державній виконавчій службі надано не було, та відсутність якого залишена останнім поза увагою. Відмова ж від повернення арештованого майна за наслідком відсутності коштів у КС «Злагода» підтверджує факт недіючої спілки. Він же як член спілки прямо заінтересований у подальшій долі цього майна.

Крім того, посилаючись на норми Закону України «Про кредитні спілки», позивач вказує про обізнаність, що на позачергових загальних зборах членів спілки від 28 грудня 2015 року спостережна рада не обиралася, кворуму не було, запланований порядок денний не дотриманий, що унеможливлює визнання прийнятого на них рішення законним; до кримінального провадження від 06 травня 2015 року №12015020010002901 щодо злочинів у спілці долучена копія протоколу цих зборів. Відтак зазначення відповідачем голови та членів спостережної ради дійсності не відповідає, видає фальшуванням.

Фактичне місцезнаходження і спосіб зв`язку із КС «Злагода» з травня 2016 року відсутні та не відомі, що підтверджується актами державного виконавця. Це унеможливлює, на його думку, офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту реєстраційної дії із записом у єдиний державний реєстр з огляду на протиріччя нормам закону, що вказує на відсутність повноважень в особи, зазначеної в довіреності керівником, і правових підстав діяти від імені КС «Злагода», яка насправді фізично перестала існувати.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що такий спосіб захисту, як встановлення фактів надання неправдивих відомостей державній виконавчій службі, що відповідач не є належним зберігачем майна спілки, не є способом захисту цивільних прав та інтересів, установленим законом. Отже суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовними вимогами, обрав спосіб захисту прав та інтересів, що не відповідає установленим законом нормам та не є ефективним. Також суд не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали щодо ознак кримінального правопорушення за фактом фальсифікації протоколу позачергових зборів членів КС «Злагода» від 28 грудня 2015 року, зважаючи на абсолютну відсутність будь-яких доказів, відомостей та обставин для можливості встановлення порушень, причин та умов, що сприяли їх вчиненню.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2021 року, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове по суті позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що предметом позову стали недостовірні відомості викладені відповідачем в поясненні на ім`я начальника Центрального ВДВС м. Вінниці, який за нотаріальною довіреністю являється також представником КС «Злагода», тобто одночасно уповноваженою особою у тому числі з повноваженнями відповідача, отже, на думку скаржника, не може бути неналежним відповідачем і з цієї підстави, як помилково стверджує суд.

Звертає увагу, що суд не міг не знати і не бачити, що протокол №3-н засідання спостережної ради КС «Злагода» від 25.01.2019 підроблений, оскільки суперечить щонайменше статтям 43, 44 Закону України «Про нотаріат».

Також вказує, що місцевий суд не спромігся: виконати власну ухвалу від 27.04.2021 щодо виклику свідків фіктивного голову правління ОСОБА_3 і фіктивного члена фіктивної спостережної ради ОСОБА_4 , витребувати Положення про спостережну раду; встановити фактичне місцезнаходження і спосіб зв`язку з КС «Злагода»; надати належну правову оцінку поясненню ОСОБА_3 від 08.02.2021 на ім`я начальника Центрального ВДВС м. Вінниці, чим підтверджується факт відсутності діяльності КС «Злагода», а також спостережної ради; встановити невідповідність проти положення п. 9.6 Статуту щодо підпису протоколів рішень спостережної ради її головою та секретарем, відсутність підпису секретаря в протоколі №3-н засідання спостережної ради КС «Злагода» від 25.01.2019, що тягне нікчемність, а також недотримання положення п. 9.3 Статуту щодо строку повноважень спостережної ради три роки, і він вимагає з`ясування дійсності повноважень на час постановлення цього рішення; щодо відмови від повернення майна витребувати письмове рішення спостережної ради, що передбачає положення п. 9.6 Статуту КС «Злагода»; з`ясувати з якою метою арештоване майно переховується в ОСОБА_2 і чому ДВС з 14.07.2015 разом з спостережною радою і невстановленим головою ухиляються від його реалізації, оскільки підстави реанімувати спілку відсутні; з`ясувати яким чином ОСОБА_2 долучився до справ КС «Злагода» і отримав доступ до конфіденційної інформації щодо боргу і вкладів членів спілки, а також все інше, що вимагалось в позові.

Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи викладені ним в апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд дійшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом КС «Злагода».

Згідно з актом головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Бондар Н. С. від 26 червня 2018 року при примусовому виконанні виконавчих документів щодо стягнення боргу по зведеному виконавчому провадженню №49999202 з боржника КС «Злагода» на користь фізичних та юридичних осіб при виході за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 82/610, майна належного КС «Злагода» не виявлено, кредитна спілка за даною адресою не перебуває, за вказаною адресою проводить діяльність приватний підприємець ОСОБА_5 .

Відповідно до акту головного державного виконавця Центрального ВДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області Бондар Н. С. від 10 листопада 2019 року при примусовому виконанні виконавчих документів щодо стягнення боргу по зведеному виконавчому провадженню №49999202 при виході за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 82/610, ліквідного майна, належного боржнику і на яке можливо звернути стягнення, не виявлено. Боржник за вказаною адресою тільки юридично зареєстрований, а фактично за цією адресою свою діяльність здійснює приватний підприємець.

За даними акту старшого державного виконавця Центрального ВДВС у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Кушніра М. Г. від 19 січня 2021 року при примусовому виконанні виконавчого листа №127/1974/18 від 26 квітня 2018 року про стягнення коштів з КС «Злагода» на користь ОСОБА_1 під час виходу за юридичною адресою реєстрації боржника КС «Злагода» - м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 82, оф. 610, для опису майна боржника була встановлена відсутність кредитної спілки за вказаною адресою, ліквідного майна, належного боржнику, на які можна звернути стягнення не виявлено. Зі слів директора ТОВ «Аналог» КС «Злагода» за цією адресою відсутня з 2017 року, приміщень не орендує, про наявність будь-яких документів щодо оренди йому нічого не відомо.

На виконання вимог ухвали суду від 27 квітня 2021 року відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надані копія статуту КС «Злагода», затверджена рішенням загальних зборів членів КС «Злагода» (протокол №73 від 16 червня 2008 року), зміни до статуту спілки (затверджені загальними зборами спілки, протокол №96 від 27 травня 2013 року, протокол №6 від 28 вересня 2015 року), а також протокол №3-Н засідання спостережної ради КС «Злагода» від 25 січня 2019 року та протокол позачергових загальних зборів КС «Злагода» від 28 грудня 2015 року (а. с. 62-85).

Згідно з протоколом №3-Н в засіданні спостережної ради КС «Злагода» від 25 січня 2019 року, зокрема, вирішено питання про прийняття ОСОБА_3 на роботу у спілку та призначення (обрання) головою правління КС «Злагода» зі всіма повноваженнями, визначеними статутом спілки та Законом України «Про кредитні спілки», внесення змін у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відомостей про керівника та підписання усіх необхідних документів (а. с. 80-81).

16 травня 2019 року КС «Злагода» в особі голови правління спілки Пекарчука М. М., що діє на підставі статуту спілки, на виконання договору доручення, укладеного у письмовій формі, уповноважено ОСОБА_6 або ОСОБА_7 , або адвоката Бабошина А. С. представляти інтереси КС «Злагода» у визначених переліком підприємствах, установах та організаціях. Довіреність видана строком 16 травня 2020 року та посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., зареєстрована в реєстрі за №3501 (а. с. 12).

09 червня 2020 року КС «Злагода» в особі голови правління спілки Пекарчука М. М., що діє на підставі статуту спілки, на виконання договору доручення, укладеного у письмовій формі, уповноважено ОСОБА_6 або Пекарчук К. М., або ОСОБА_8 , або адвоката Бабошина А. С. представляти інтереси КС «Злагода» у визначених переліком підприємствах, установах та організаціях. Довіреність дійсна до 09 червня 2022 року, посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., зареєстрована в реєстрі за №3131 (а. с. 12 зворот).

Крім того, у матеріалах справи наявні два примірники копії протоколу позачергових загальних зборів членів КС «Злагода» від 28 грудня 2015 року, надані окремо позивачем із матеріалів кримінального провадження №12015020010002901 та відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради (а. с. 47-48, 83-85).

Судом встановлено із змісту позовних вимог ОСОБА_1 , що такі вимоги обґрунтовуються порушенням його прав як члена КС «Злагода» Бабошиним А. С. як представником цієї кредитної спілки, однак із наданих ним у ході судового розгляду пояснень, а також наявних у матеріалах справи наданих позивачем доказів, убачається, що ним фактично ставиться питання щодо діяльності КС «Злагода», а саме встановлення обставин відсутності КС «Злагода» за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 82, к. 610, що свідчить, за твердженням позивача, про фактичну відсутність кредитної спілки та припинення нею діяльності, а також того, що кредитна спілка є недіючою; відсутності повноважень голови спілки у ОСОБА_3 , відповідно неможливість здійснення ним дій від імені кредитної спілки, зокрема із надання повноважень щодо представництва ОСОБА_2 та видачі довіреностей, вказуючи одночасно на недійсність і незаконність довіреності; встановлення обставин не сформованості органів управління кредитної спілки – спостережної ради. Тобто за цими вимогами убачається спір між кредитною спілкою та членом даної кредитної спілки стосовно управління цією кредитною спілкою (юридичною особою) та її діяльністю.

Судом звернуто увагу, що ОСОБА_1 будь-яких позовних вимог у цій цивільній справі до КС «Злагода» не заявляв, а тому ОСОБА_2 як фізична особа є неналежним відповідачем у даній справі та на нього не можуть бути поширені вищевказані вимоги, які заявив ОСОБА_1 .

При цьому позивач ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом та не подав суду клопотання про заміну відповідача, хоча таке право надане виключно позивачу, відповідно до вимог статті 51 ЦПК України.

Оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, отже, суд дійшов правильного висновку, що в частині позовних вимог у даній справі, а саме: встановлення факту, що КС «Злагода» за адресою, вказаною в довіреності, зокрема: м. Вінниця, вул.. Хмельницьке шосе, 82, к. 610, не перебуває, факт чого двічі підтверджував державний виконавець; встановлення факту, що зазначення в довіреності юридичної адреси свідчить про фактичну відсутність КС «Злагода» і припинення нею діяльності; встановлення факту, що зазначений в довіреності ОСОБА_3 головою правління бути не міг, діяти від імені КС «Злагода» законних повноважень не мав, отже відповідач не є представником спілки; встановлення факту, що відповідно до вимог чинного законодавства органи управління спілкою станом на 28 грудня 2015 року, зокрема, спостережна рада, не сформовано; встановлення факту, що КС «Злагода» є недіючою кредитною спілкою; встановити факт, що видана відповідачу довіреність від імені КС «Злагода» є недійсною і незаконною; встановлення факту, що зазначенні в довіреності статті ЦПК України є неналежними - необхідно відмовити.

Судом також встановлено, що 14 квітня 2015 року головним державним виконавцем Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Пічкуром Ю. М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №48018440 про стягнення з КС «Злагода» на користь стягувачів заборгованості складений акт опису та арешту майна, за яким відповідно проведений опис належного боржнику майна, накладено на нього арешт, а 25 вересня 2018 року постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Бондар Н. С. у виконавчому провадженні №51159192 ОСОБА_2 призначений відповідальним зберігачем майна, належного КС «Злагода» (а. с. 55-58).

Звертаючись до суду із даним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 просив встановити факти, що майно спілки описано без співставлення з бухгалтерським звітом за кількістю і вартістю, що видає неповноту опису та арештоване майно відповідачу передано без погодження із спостережною радою

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що така позовна вимога стосується здійснення державними виконавцями своїх посадових обов`язків, а тому ОСОБА_2 як фізична особа є неналежним відповідачем у даній справі та на нього не можуть бути поширені вищевказані вимоги, які заявив ОСОБА_1 , відтак у задоволенні позову у цій частині також необхідно відмовити.

Водночас, місцевий суд визнав, що частина вимог, а саме: встановлення факту, що відомості, надані в поясненні відповідача, є недостовірними; встановлення факту, що відповідач є неналежним зберігачем майна спілки, стосується безпосередньо ОСОБА_2 та його діяльності як представника КС «Злагода», тобто зазначені позовні вимоги подано до належного відповідача.

Судом установлено, що 26 листопада 2019 року відповідачем до Центрального відділу ДВС м. Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області подані пояснення, відповідно до якого КС «Злагода» в особі голови та членів спостережної ради відмовились взяти описане 14 липня 2015 року майно, зберігачем якого 25 вересня 2019 року було призначено ОСОБА_2 , в зв`язку з відсутністю місця зберігання. Додатково Відповідач повідомляє, що є представником КС «Злагода» згідно довіреності від 16 травня 2019 року (а. с. 3).

У матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені довіреності від 16 травня 2019 року та 09 травня 2020 року, видані КС «Злагода» в особі голови правління Пекарчука М. М., та які уповноважують ОСОБА_2 на представництво інтересів КС «Злагода».

Також позивачем надана копія відповіді Ради адвокатів міста Києва від 09 жовтня 2020 року №742, в якій зазначено, що Рада адвокатів міста Києва відомості щодо ОСОБА_2 , як про адвоката, до Єдиного реєстру адвокатів України не вносила та не видаляла. ОСОБА_2 не є особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто не є адвокатом (а. с.27-28).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 цього Кодексу установлює, що суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначний законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільних прав установлені у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий спосіб захисту обраний позивачем, як встановлення фактів надання неправдивих відомостей державній виконавчій службі, що відповідач не є належним зберігачем майна спілки, не є способом захисту цивільних прав та інтересів, установленим законом.

Отже суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цим діянням наслідкам.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

З урахуванням встановлених обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даними позовними вимогами, обрав спосіб захисту прав та інтересів, що не відповідає установленим законом нормам та не є ефективним.

Також встановлено, що відповідачем надані пояснення, опис майна КС «Злагода» та передача його на відповідальне зберігання відповідачу проведені у межах виконавчих проваджень з примусового виконання рішень судів про стягнення заборгованості з боржника КС «Злагода», в тому числі й на користь позивача ОСОБА_1 .

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже після ухвалення рішення і до його повного виконання реалізація відновлення права особи із площини матеріально-правових відносин сторін (потерпілої особи та особи порушника права – позивача і відповідача) трансформується у площину процесуально-правових відносин, учасниками яких є, зокрема стягувач, боржник і виконавець.

Захист прав сторін цих правовідносин урегульований, зокрема нормами Розділів VI та VII ЦПК України.

Так, у випадку неналежного виконання виконавцем обов`язків, передбачених частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

При цьому пояснення, які відбирає виконавець під час здійснення відповідних виконавчих дій, наприклад задля встановлення місця знаходження майна боржника є одним із видів інформації, на підставі якої приймаються відповідні рішення виконавця і не впливає на права та обов`язки сторін виконавчого провадження (як будь-яка інша інформація, отримана в процесі здійснення відповідної діяльності державних органів, їх службових і посадових осіб, відомості, викладені в таких поясненнях, підлягають перевірці виконавцем на предмет їх достовірності та достатності), а отже такі відомості (їх спростування) не може бути предметом судового захисту прав сторони виконавчого провадження.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та або членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації, а якщо особа, яка поширила такі відомості не відома, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Оскільки інформації про позивача та членів його сім`ї в поясненні ОСОБА_2 не міститься, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 .

Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що також не спростовують висновків суду першої інстанції. Цим доводам надана оцінка в рішенні суду першої інстанції, з якою погоджується також суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 07 жовтня 2021 року.

       Головуючий                                        Ю. Б. Войтко

       Судді:                                                        І. В. Міхасішин

                                               І. М. Стадник