Справа № 2 -  279   / 10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

іменем україни

02  грудня     2010   року   Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого  судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі    Федій О.М.,

за участю:

    позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника  відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу   за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6  до ОСОБА_3, ОСОБА_7   про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,   -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі 29 квітня 2009 року звернулися в Київським районний суд міста Полтави з позовом  до відповідачів   про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В поданій до суду позовній заяві посилалися на те,  що є власниками квартири АДРЕСА_1.  Квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, які розташовані на першому поверсі  будинку зареєстровані за відповідачем ОСОБА_7   Також вказували, що відповідачами вказані квартири переобладнані в нежитлові. Демонтажні роботи були розпочаті в 2007 році,  в квартирі позивачів почалося руйнування несучих стін, перекриття, підлоги, виникли перекоси.  Відповідач ОСОБА_3 зобов’язався  ліквідувати наслідки проведених робіт, склавши гарантійного листа.   В результаті дій відповідачів квартира позивачів зазнала значних пошкоджень, знизилася її якість та вартість. Також спричинені моральні страждання.

Просили суд стягнути з відповідачів на відшкодування завданої матеріальної шкоди суму, визначену в результаті проведення судової експертизи та по 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь кожного з позивачів.

02 грудня 2010 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уточнили та збільшили розмір своїх позовних вимог.    Просили суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь кожного по 7186 грн. 33 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та по 25000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  та її представник  повністю підтримали подані до суду заяви, посилаючись на викладені в них обставини. Просили суд задовольнити збільшені позовні вимоги.

Інші позивачі в судове засідання не з’явилися, будучи повідомлені судом про час та місце розгляду справи,  подавали до суду заяви з проханням розглядати справу без їх участі.

Відповідач ОСОБА_3 та представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнавали в повному обсязі. Вважають, що позивачами не доведено наявність причинного зв’язку між пошкодженнями, які існують в квартирі позивачів та тими діями, які були вчинені відповідачами по переобладнанню приміщення.    

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних  висновків.

Судом встановлено  відповідно до свідоцтва  про право власності на житло від 22 жовтня 1997 року власниками квартири АДРЕСА_1 на праві приватної спільної сумісної власності є ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_5.  Крім того, відповідно  до договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2001 року ОСОБА_1 є також власником 3/10 частин квартири АДРЕСА_1.

Також встановлено, що  ОСОБА_8  21 лютого 2010 року померла, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 вересня 2010 року  ОСОБА_6  в порядку спадкування після її смерті набув право власності на  7/160 частин квартири АДРЕСА_1, а позивач ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 вересня 2010 року на 21/160  частину квартири.

Відповідач ОСОБА_7  є власником квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2.   Відповідно до наданого дозволу на проведення будівельних робіт, ОСОБА_7 здійснено переобладнання квартир  АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 в магазин непродовольчих товарів,  нежитлове приміщення прийнято в експлуатацію.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.     Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В поданій до суду позовній заяві  позивачі  ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 посилаються на те, що пошкодження в квартирі АДРЕСА_1, яка належить їм на праві власності,   відбулися у зв’язку з проведеними відповідачами  роботами по переобладнанню приміщенню.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно п. 4 ст. 60 ЦПК – доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як в поданій до суду позовній заяві, так і в судовому засіданні  позивач та її представник як на підтвердження наявності неправомірних дій відповідачів посилалися на технічний звіт визначення технічного стану конструкцій, проведений Полтавським національним технічним університетом згідно договору, укладеного 05 лютого 2008 року з ОСОБА_9, а також  на звіт обстеження технічного тану конструкцій квартири АДРЕСА_1 згідно листа-замовлення ОСОБА_1 від 28 листопада 2009 року.

Як вбачається з  вказаних звітів, вони проведені за відсутності відповідачів та без повідомлення їх про проведення такого дослідження, без безпосереднього  дослідження перепланованих приміщень першого поверху  та за відсутності технічної і проектної документації.  

Результати обстеження квартири АДРЕСА_1, які  викладені в звітах, не містять жодних обґрунтувань та мотивації щодо  наявності причинного зв’язку між виявленими пошкодженнями та тими роботами, які були проведені відповідачами.

Крім того, технічний  звіт, проведений в 2008 році, не відповідає фактичним даним, оскільки містить посилання на відсутність будь-якої проектної та виконавчої документації, крім технічних паспортів на квартири.   Хоча судом встановлено, що роботи по переобладнанню приміщень квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 проводилися згідно робочого проекту, який пройшов державну експертизу.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 58, 59 ЦПК України щодо належності та допустимості доказів, технічний звіт визначення технічного стану конструкцій, проведений Полтавським національним технічним університетом згідно договору, укладеного 05 лютого 2008 року з ОСОБА_9 та  звіт обстеження технічного тану конструкцій квартири АДРЕСА_1, проведений  згідно листа-замовлення ОСОБА_1 від 28 листопада 2009 року, не можуть бути прийняті судом як належні докази.

При цьому будь-які матеріали, які б підтверджували кваліфікацію осіб, які готували звіт,   здійснення ними таких робіт в межах наявних у них повноважень,  до суду позивачами  надані не були.  

Повідомлення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 11 січня 2008 року щодо заборони на проведення робіт, на яке посилається позивач, жодним чином не  дає суду підстави вважати, що виявлені в капітальних стінах в квартирах 2-4 поверхів будинку по АДРЕСА_2  тріщини  виникли саме в результаті неправомірних дій відповідачів.  

Як вбачається з повідомлення, припис на заборону проведення робіт було внесено для з’ясування причин  виникнення деформацій, такий припис  згідно з повідомленням Інспекції ДАБК від 21 травня 2008 року вважається таким, що втратив чинність.  

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновків, що позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6  не надано до суду доказів, які б достовірно підтвердили обставину виникнення пошкоджень в квартирі АДРЕСА_1 в результаті неправомірних дій безпосередньо відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7, тому вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.  

Само по собі здійснення відповідачем ОСОБА_7 перепланування, яке проведено відповідно до дозволів та проектної документації,  не знаходиться в причинному зв’язку   з пошкодженнями, які мають місце  в квартирі АДРЕСА_1,  тому судом не оцінюється як  підстава для відшкодування матеріальної  шкоди.

Гарантійний лист  ОСОБА_3  від 10 вересня 2007 року не спростовує висновків суду щодо недоведеності вини відповідачів.

Будівельно-технічна експертиза № 109   від 25 вересня 2009 року містить лише висновки щодо розміру майнової шкоди та вартості відновлювального ремонту, який необхідно здійснити для усунення наявних в квартирі АДРЕСА_1 пошкоджень та не містить в собі дослідження причин виникнення таких пошкоджень, оскільки питання не було предметом дослідження судової експертизи.

При вирішенні справи суд також приходить до висновку про безпідставність пред’явлення позовних вимог безпосередньо до відповідача ОСОБА_3 Як встановлено судом, останній не є власником квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, які були переобладнані в нежитлове приміщення, дозволи на переобладнання та роботи по проведенню таких робіт відповідно до встановлених судом обставин проводилися відповідачем ОСОБА_7  

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Будь-які докази, які б достовірно підтвердили факт спричинення шкоди позивачам    з вини відповідачів  ОСОБА_3 та ОСОБА_7  відсутні, тому суд приходить до висновку,  що вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд приходить до висновку,  що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6  до ОСОБА_3, ОСОБА_7  не підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачами судові витрати не підлягають їм відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И  Р І Ш И В  :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6  до ОСОБА_3, ОСОБА_7   про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Особи, які  брали участь у справі, але не були  присутні  у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

Головуючий суддя         /підпис/         Н.Л.Яковенко

Суддя                             Н.Л.Яковенко