Справа № 2-624/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2007 року            Київський районний суд м. Донецька

у складі: головуючого судді Попревича В.М.

при секретарі        Скляренко Р.С.                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Виконавчого комітету Донецької міської ради, третя особа КП БТІ м. Донецька про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від ЗО квітня 2003 року вона є власником будинку АДРЕСА_1та земельною ділянкою розміром 0,0800 гектарів, на якому розташована зазначена нерухомість. 29 січня 2004 року їй виданий державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1с цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради № 654 від 13 серпня 2003 року їй було дозволено по зазначеній адресі знести зазначений будинок та господарські будови із будівлею нового житлового будинку. ,На зазначеній земельній ділянці після зносу житлового будинку, з господарськими будівлями нею був побудований торгівельний комплекс. Даний торгівельний комплекс було побудовано без належного дозволу та затвердженого проекту та самовільним будівництвом.

Просила суд визнати а неї право власності на зазначений торгівельний комплекс.

Представник відповідача в судовому засіданні просив закрити провадження у справі, через те, що зазначений позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

2

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. є власником будинку АДРЕСА_1та земельною ділянкою розміром 0,0800 гектарів, на якому розташована зазначена нерухомість(а.с. 6).

29 січня 2004 року їй виданий державний акт про право власності на земельну ділянку, розташовану по вул.. АДРЕСА_1с цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель(а.с. 7).

Рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради № 654 від 13 серпня 2003 року їй було дозволено по зазначеній адресі знести зазначений будинок та господарські будови із будівлею нового житлового будинку.

Судом встановлено, що на зазначеній земельній ділянці після зносу житлового будинку з господарськими будівлями нею був побудований торгівельний комплекс, який було побудовано без належного дозволу та затвердженого проекту та самовільним будівництвом.

Відповідно до ч. З ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про власність» власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про власність» власник має право використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності.

Враховуючи той факт, що спірний торгівельний комплекс побудований на земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1на праві власності, був побудований для підприємницької діяльності, суд, з урахуванням ст. с 4,6 ЗУ «Про власність» вважає за необхідне визнати з нею право власності на спірне майно.

На поставі викладеного ч. З ст. 376 ЦК України, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про власність»   керуючись , ст. ст. 11, 60, 88, 212, 213, 215, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1право власності на торгівельний комплекс літера Е-2 загальною площею 947, 7 кв. м., розташованого за адресою:АДРЕСА_1

На рішення може бути подана заява про оскарження в Апеляційному судді Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів, починаючи з наступного дня його проголошення. Після даної заяви про оскарження на рішення може бути подана апеляційна скарга протягом двадцяти днів.