Справа № 11-597/10 Головуючий у І інстанції Ющук О.С.
Категорія: ст. 185 ч. 2 КК України Доповідач Фідря О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 10 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Фідрі О.М.,
суддів – Польового М.І., Матвієнко Н.В.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду від 5 жовтня 2010 року, яким –
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий: 1) 15.04.2003 року Луцьким міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України 3 роки 3 місяці позбавлення волі; 2) 02.04.2007 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, 26.09.2008 року звільнений згідно постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 19.09.2008 року умовно-достроково на 10 місяців 8 днів; – засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на один рік обмеження волі.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу залишено у вигляді підписки про невиїзд.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати –
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 4 червня 2010 року близько 13 години, перебуваючи поблизу кафе «Владислав», що по вул. Лесі Українки у м. Луцьку, скориставшись необачністю потерпілої ОСОБА_2, повторно таємно викрав з кишені куртки, мобільний телефон марки «Нокіа 6116», вартістю 426 грн., спричинивши останній матеріальних збитків на зазначену суму.
У поданій на вирок суду апеляції прокурор, неоспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, ставить питання про його скасування та постановлення нового вироку у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на неврахування судом того, що ОСОБА_1 засуджений за вчинення умисного злочину, раніше також двічі засуджувався за умисні злочини, відбував покарання у виді позбавлення волі, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Крім того, ОСОБА_1 неодружений, непрацюючий, негативно характеризується. Прокурор вважає, що виправлення засудженого не можливе без призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. З таких підстав прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора на підтримання апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію прокурора слід залишити без задоволення.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, а також кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України є правильними і в апеляції прокурором не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону дотримані судом першої інстанції.
Згідно з вироком під час призначення покарання ОСОБА_1 суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про його особу. До обставин, що пом’якшують покарання, суд відніс щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданого збитку, до обставин, що обтяжують покарання – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.
Судом також враховано і ті дані про особу ОСОБА_1, про які зазначає прокурор у поданій апеляції. Зокрема те, що він за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, вчинив аналогічний умисний корисливий злочин. Такі обставини суд оцінив як такі, що свідчить про небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення.
Разом з тим, з урахуванням того, що ОСОБА_1 визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання, є особою молодого віку, збитки потерпілій повністю відшкодував, суд прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі.
Суд призначив ОСОБА_1 покарання в межах, установлених санкцією частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.
Як випливає із змісту ч. 1 ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі має подвійний вплив на засудженого. Відбуваючи таке покарання, засуджений обмежується у свободі пересування і виборі місця проживання та обов’язково залучається до праці.
З урахуванням таких обставин та доводів апеляції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обране покарання у виді обмеження волі буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Тому, колегія суддів не знаходить підстав для призначення засудженому ОСОБА_1 більш суворого покарання та задоволення апеляції прокурора.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Вирок Луцького міськрайонного суду від 5 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію прокурора – без задоволення.
Головуючий /підписи/ О.М.Фідря
Судді М.І. Польовий
Н.В. Матвієнко
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.М.Фідря