Справа № 2-28/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14.04.2010 р. м. Гола Пристань
Голопристанський районний суд Херсонської області
у складі: головуючого судді Ширінської О.Х.,
при секретарі – Янцен І.О.,
з участю позивача – ОСОБА_1,
представника позивача – ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представник третьої особи – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гола Пристань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні проїздом до домоволодіння,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася із вище вказаним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, який в судовому засіданні підтримала і просила задовольнити.
Зокрема у своєму позові ОСОБА_1 зазначила, що 24.04.1955 року між нею та комунальним відділом виконкому Голопристанської міської ради був укладений договір на право будівництва житлового будинку і надвірних споруд і безстрокового користування земельною ділянкою.
Комунальний відділ виділив під індивідуальне будівництво житлового будинку земельну ділянку розміром 381,7 кв.м. по АДРЕСА_1, який було перейменовано на АДРЕСА_1, що належить їй на праві особистої власності.
Після побудови жилого будинку ширина проїзду з вулиці у двір становила три метри. Згодом ширина проїзду була змінена померлими господарями, що мешкали по АДРЕСА_1 до 2м.70 см., а місцями до 2 м. 20 см. Така ширина проїзду не дозволяє автомобілю заїхати у двір. Оскільки вона людина похилого віку, проживає одна, ця проблема не дозволяє вирішувати питання по веденню господарства, син немає можливості заїхати у двір та поставити автомобіль, коли приїздить її провідати із Скадовського району.
З цього питання зверталася до міської ради, спір було розглянуто на сесії міської ради у 2002 році та прийнято рішення про відновлення меж земельних ділянок, які перебували у користуванні померлих у 2006 році ОСОБА_7 та ОСОБА_8, але ці приписи виконані не були.
Після цього знову звернулася до міської ради і комісією було зобов’язано перенести паркан згідно встановлених межових знаків до 01.12.2002 року.
Після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спадщину прийняли відповідачі по справі, однак вирішити питання поза судом із спадкоємцями не вдалося, тому звернулася до суду.
В ході судового розгляду справи позивач змінила та уточнила позовні вимоги і просила усунути перешкоди у користуванні належною їй домобудівлею, що розташована м. гола Пристань, АДРЕСА_1, 78 шляхом встановлення проїзду, шириною три метри між домоволодіннями по АДРЕСА_1, № 82 та 76, що належать відповідачам відповідно до запропонованого експертом ІІ варіанту розподілу у будівельно-технічній експертизі, стягнути понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_5 належним чином повідомлена про день і час слухання справи, про що свідчать два поштових повідомлення про отримання повістки та телеграми. Відповідачем заяви про перенесення слухання справи через поважність причини неявки не надано, що з урахування тривалого розгляду справи в порядку ст. 169 ЦПК України дає суду право розглядати справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні із позовними вимогами не погодився та пояснив, що між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ніколи не було проїзду, він не передбачений планом забудови земельних ділянок 1954 року. Заїзд, а не проїзд, який існує нині, був утворений колишніми господарями сусідніх домоволодінь за їх сумісною згодою. Заїзд, який існує нині достатній для проїзду легкового автомобіля. Заперечує щодо встановлення проїзду розміром в три метри, оскільки це протирічить будівельним нормам ДБН 360-92, а саме: проїзд може бути розташований на відстані не менш 5 мерів від стін житлових будівель, тупиковий заїзд повинен мати вкінці разворотній майданчик розміром 12х12 м або закінчуватись кільцевим об’їздом радіусом по осі проїзду не менше 10 метрів.
Даний тупиковий заїзд не має в кінці розворотного майданчика і знаходиться на відстані 2,3 – 2,6 м від стіни житлового будинку № 82, який належить йому. Ширина заїзду у три метри дасть можливість проїзжати вантажному транспорту, що буде спричиняти руйнування будинку. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_6 до суду не з’явилась, надала заперечення до позову та просила розглядати справу у її відсутність.
В своїх запереченням відповідач зазначила ті самі обставини, які висловив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, зазначивши також, що заїзд було створено на підставі добросусідських взаємовідносин колишніх власників домобудівель по АДРЕСА_1. Існуючий заїзд дозволяє позивачу та її сину проїзджати на легковому автомобілі з причепом. Згідно рішення міської ради від 17.07.2002 р. № 85 з боку ділянки домоволодіння № 82 було вирівняно паркан, тому вважає заяву ОСОБА_1 безпідставною.
Представник третьої особи Голопристанської міської ради ОСОБА_4 підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що позивач має на праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, 78 на підставі Договору на право будівлі житлового будинку від 24.04.1955 р. та Акту прийомки в експлуатації від 18.05.1965 р.
Домоволодіння по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 належало ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 13.06.1997 р. Після його смерті правонаступником є його дочка - ОСОБА_5 – відповідач по справі.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_1 та Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та згідно Державного акту на право власності на землю Серія ХС від 19.02.1999 р. домобудівля по АДРЕСА_1 належала ОСОБА_8, правонаступниками після смерті якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 – відповідачі по справі.
За власником домобудівлі № 76 по АДРЕСА_1 на схемі-плані зазначена земельна ділянка, площею 618 кв.м., яка належить місцевій раді.
Рішенням Голопристанської міської ради № 85 від 17.07.2002 р. було підтверджено факт звуження проїзду на 0,25 м з боку земельної ділянки, зазначеної за домобудівлею № 76 по АДРЕСА_1, яки на той час згідно норм протипожежної безпеки мав бути не менше 3.0 метрів.
Відповідно до ст. 158 Земельного Кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.
В порядку ст. 161 Земельного Кодексу України рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування вступає в силу з моменту його прийняття. Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.
Таким чином, оскільки вище зазначене рішення міської рад не було оскаржено сторонами, тому набуло законної чинності.
Висновком будівельно-технічної експертизи встановлено, що власник домобудівлі № 82 по АДРЕСА_1 фактично займає земельну ділянку з меншим розміром, ніж йому належить, тобто замість ширини земельної ділянки з фасадної сторони – 15,20 м., що йому належить на праві власності, він займає 15, 05 м.
Власник домоволодіння № 76 по АДРЕСА_2 фактично займає земельну ділянку з більшим розміром, ніж йому виділено, тобто замість ширини ділянки з фасадної сторони -9.10 м., що йому належить, він займає 9.45 м.
Експерт робить висновок, що звуження проїзду між домоволодінням відбулося за рахунок самовільного захоплення зі сторони домоволодіння № 76.
З огляду на вище наведене, суд приходить до висновку, що паркан з боку домоволодіння № 76 по АДРЕСА_2 підлягає рівнянню відповідно до вимог ДБН, які існували на той час згідно норм протипожежної безпеки, з метою встановлення ширини проїзду три метри.
Таким чином, обов’язок по рівнянню паркану та встановленню проїзду між домоволодіннями № 82 та № 76 повинен покладатися на власника домоволодіння № 76, яким є спадкоємець ОСОБА_5
В порядку ст. 88 ЦПК України на відповідача ОСОБА_5 також покладаються понесені позивачем витрати на проведення експертизи та сплату судового збору та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні позовних вимог, звернутих до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 84, 88 , 179, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 158-161 Земельного Кодексу України, Державними будівельними нормами 360-92, суд -
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 проїздом до належного їй домоволодіння по АДРЕСА_1, 78, шляхом встановлення паркану біля домоволодіння по АДРЕСА_1 № 76, що межує з проїздом по всій його довжині, на ширину проїзду 3.0 м., тобто паркан земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 № 76, довжиною 53.4 м., та зберегти існуючи розміри закруглення паркану земельної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_1 № 76 – 2.0. м., 3.0 м.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1:
- витрати, понесені за сплату судового збору у розмірі 8 грн.50коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7,50 грн.;
- витрати за проведення експертизи у розмірі 1800 грн. (одна тисяча вісімсот),
- всього – 1815 грн. 50 коп. (одна тисяча вісімсот п’ятнадцять) гривень 50 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі до районного суду протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: