С. № 2-72/10.                                                                                                            

                                            Р І Ш Е Н Н Я

                            І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

24.03.2010р.   Ленінський райсуд  м.Запоріжжя у складі:

головуючого                   - МАХІБОРОДА  Н.О.;

при секретарі                  - МИХАЙЛОВСЬКОМУ Д.С.;  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми вартості ? частки житлового приміщення,

                                        В С Т А Н О В И В :

Позивач  просить суд  стягнути з відповідачки – його рідної дочки,  ? частку вартості АДРЕСА_1 т.я.  відповідачка  неправомірно  в вересні 2003р. визнала його таким, що втратив право користування цим приміщенням,  виписала його з квартири, приватизувала її, а потім, продала,  привласнивши всі гроші собі.  Позивач дізнався про це  тільки через  рік,  оскарживши рішення суду.  На теперішній час,  рішенням Ленінського райсуду м.Запоріжжя від 19.03.2009р. ОСОБА_2 було відмовлено в визнанні ОСОБА_1 таким, що втратив право користування вищезгаданою квартирою,  а ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04.06.2009р.,  рішення Ленінського суду від 19.03.2009р. залишилося без  змін.  У зв’язку з тим, що  спірна квартира, на теперішній час,  декілька раз  була продана,  і в квартирі проживають  особи,  які є належними покупцями, позивач  відмовився від  визнання  недійсним свідоцтва про право власності на житло, наданого після приватизації квартири,  та визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири.  Оскільки позивачу  відновлено право користування спірною квартирою, якою відповідачка неправомірно розпорядилася на свою користь,  позивач просить суд  стягнути  з неї  вартість ? частки  цієї квартири,  яку  ТОВ „Агентство нерухомості „Арсенал” на 2009р. оцінило в 280000гр.,  половина вартості квартири складає – 140000гр. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачки вартість послуг експерта – 150гр.,  суму держмита - /1450гр.+250/ - 1700гр., послуги адвоката – 1500гр. та суму інформаційно-технічного збору – 30гр., а всього – 143380гр.  

Відповідачка, дізнавшись про ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 04.06.2009р. про   залишення без  змін рішення Ленінського суду м.Запоріжжя від 19.03.2009р.,  тричі у судові засідання не з’явилася,  про час та місце слухання справи повідомлялася  своєчасно: і за місцем її реєстрації в м.Одеса,  і за місцем проживання і реєстрації її матері в м.Запоріжжі.

Відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у судове засідання не з’явилися,  їх представник, за довіреністю від 22.03.2010р., пояснив суду, що не заперечує проти розгляду справи на розсуд суду.    

3-і особи по справі: Ленінська райадміністрація м.Запоріжжя, ВРЕЖО-13 та відділ громадянства,  міграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області просять суд розглянути справу за відсутність їх представників.

Заслухавши  позивача, його представника, представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд  вважає, що позов є законним та обґрунтованим, тому, підлягає задоволенню, з наступних підстав:

відповідно до довідки ЖЕД-56, ВРЕЖО-13 м.Запоріжжя, на 01.04.2003р. за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані:  позивачка та її батько – відповідач  по справі,  при цьому,  в довідці зазначено, що  ОСОБА_1  отримав дану квартиру  за ордером  від 17.01.1995р.  на своє ім’я і був зареєстрований в квартирі 26.09.1995р. один, а  ОСОБА_2, позивачка по справі, була зареєстрована за даною адресою, за згодою батька,  26.07.2001р., а згідно копії особистого рахунку, відповідальним квартиронаймачем був ОСОБА_1 /а.с.10/.

                   Як встановлено у судовому засіданні,  поки позивач, за домовленістю з родиною,  доглядав за своїми  хворими батьками,  проживаючи за їх адресою: АДРЕСА_2,  ОСОБА_5,  дружина позивача,  не поставивши його до відома, в червні  2003р.,  за довіреністю  від дочки ОСОБА_2,  звернулася з позовом до суду про визнання  відповідача таким, що  втратив право користування  житловим приміщенням  за адресою: АДРЕСА_1.

Ленінським райсудом м.Запоріжжя від 30.09.2003р.  позов ОСОБА_2 було задовільнено, і  ухвалою  апеляційного суду Запорізької області  від  09.09.2004р. -  рішення було залишено буз змін. Після чого,  відповідачка  11.11.2003р. зняла свого батька з реєстрації в спірній квартирі /а.с.12/,  приватизувала її на своє ім’я, отримавши  свідоцтво  про право власності на житло №41 від 14.01.2004р. /а.с.19-23/,  та  продала квартиру.  22.08.2005р. ОСОБА_2 придбала на своє ім’я АДРЕСА_3 /а.с.121,137/.    

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від  23.05.2007р.: рішення Ленінського райсуду м.Запоріжжя від 30.09.2003р. та ухвала  апеляційного суду Запорізької області  від  09.09.2004р., були скасовані,  і після повторного розгляду, рішенням Ленінського райсуду м.Запоріжжя від 19.03.2009р. ОСОБА_2 було відмовлено в визнанні ОСОБА_1 таким, що втратив право користування вищезгаданою квартирою, і ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04.06.2009р.,  рішення Ленінського суду від 19.03.2009р. - залишилося без  змін /а.с.112-115/.

Відповідно до ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений з займаного житлового приміщення, не інакше як з підстав і в порядку, передбаченого законом. Як встановлено у суді, право позивача було порушено відповідачкою, але законом,  його право на житло було встановлено. Згідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права  у разі його порушення, або невизнання.    

Оскільки позивачу  відновлено право користування спірною квартирою, якою відповідачка неправомірно розпорядилася на свою користь, позивач, не оскаржуючи приватизацію квартири та враховуючи те, що в квартирі вони були зареєстровані разом з відповідачкою, вважає, що  має право на ? частку  вартості цієї квартири.

Відповідно до ст.330 та 390 ЦК України,  якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права,  добросовісний власник  має право витребувати вартість майна,  якщо  не можливо витребувати його в натурі.  

ТОВ „Агентство нерухомості „Арсенал” на 2009р. оцінило вартість спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 – від 280000гр. до 320000гр. /а.с.174/.  Позивач просить суд стягнути з відповідачки,  половину вартості квартири,  яка складає нищу межу, тобто, ціну – 280000гр., у зв’язку з чим, ? частка вартості квартири  складає – 140000гр. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачки вартість послуг експерта – 150гр. /а.с.175/, адвоката – 1500гр. /а.с.162,176/, суму держмита - /1450гр.+250/ - 1700гр. /а.с.2,97/, поштові послуги – 44,80гр. /а.с.163-164/, та суму інформаційно-технічного збору – 30гр. /а.с.3/, а всього – 143424,80гр.

Суд вважає, що доводи позивача та його представника законні, обгрунтовані і не суперечать представленим по справі доказам, тому, підлягають задоволенню в повному обсязі.  

Керуючись ст.10,60,154,212  ЦПК України,  суд

                                         В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з   ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1  ? частку вартості АДРЕСА_1 – 140000гр.,  вартість послуг експерта – 150гр., адвоката – 1500гр., суму держмита - 1700гр., поштові послуги – 44,80гр., та суму інформаційно-технічного збору – 30гр., а всього – 143424,80гр.

Зняти арешт з АДРЕСА_1 накладений ухвалою Ленінського райсуду м.Запоріжжя  від 21.10.2008р.

          На  рішення  суду  протягом 10 днів, може бути подана заява про апеляційне оскарження, а потім, протягом 20 днів після подачі заяви, може  бути  подана  апеляційна скарга  до апеляційного  суду  Запорізької  області.

СУДДЯ: /підпис/.

Рішення набрало чинності  04.04.2010р.  Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи  № 2-72/10  Ленінського райсуду м.Запоріжжя.

З оригіналом згідно:

                                 Суддя                              -

                                 Секретар                         -