Справа № 2-а-1826/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

            головуючого-судді          Манька М.В.

    при секретарі                     Вікторжевському О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сміла адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про зобов’язання суб’єкта владних повноважень здійснити нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла  Черкаської області про визнання його дій протиправними та зобов’язання  здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по дату винесення судом постанови, посилаючись на те, що вона, маючи статус дитини війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте з 2006 року така допомога їй не виплачувалася в повному розмірі і відповідач відмовив у задоволенні її вимог.

Також просить не застосовувати до її позовних вимог шестимісячний строк звернення до суду, оскільки вважає, що її права не повинні погіршуватись чи звужуватись у зв’язку з змінами в законодавстві – її процесуальне становище при зверненні в порядку адміністративного судочинства не повинно бути гіршим ніж при зверненні в порядку цивільного судочинства.

Відповідач в судове засідання не з’явився, але надіслав суду лист, в якому проти позову заперечує та просить суд розглянути справу за відсутності його представника.

Позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Державна соціальна підтримка зазначеної категорії осіб передбачена ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни", згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дія цієї норми закону у 2006-2007 роках ЗУ „Про Державний бюджет на відповідний рік» була призупинена, а ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни в дану статтю відповідного ЗУ та встановлено, що дітям війни підвищення до пенсії виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, яка згідно ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, КМУ 28 травня 2008 року прийняв Постанову № 530, відповідно до якої підвищення до пенсії  дітям війни встановлено в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і яке фінансується державою та виплачується позивачці.

Відповідно до ст. ст. 22, 48 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються державою і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.  Це підтверджує ст. 3 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" , відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки право позивачки на отримання пенсії у підвищеному розмірі було передбачено діючим законодавством, виходячи з норм Конституції України та рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, закони про державний бюджет України на відповідний рік не можуть позбавляти її права, визначеного іншим Законом України, в тому числі, з причини непередбачуваності в бюджеті держави забезпечення необхідних коштів для проведення таких виплат.  До того ж, закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативний акт, яким є Постанова КМУ, а тому вона не може відміняти чи змінювати обсяг прав, передбачених законами України.

Таким чином, норма ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни" є чинною, а тому розмір щомісячного підвищення до пенсії з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час повинен становити 30% мінімальної пенсії за віком і виплачуватися саме в цьому розмірі.  

Оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 вересня № 19-рп/2010 розгляд справ, пов’язаних з соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів та розглядаються в порядку адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до суду. Частина 2 цієї статті передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про їх порушення.

З моменту отримання пенсії за відповідний місяць позивачці вже стало відомо про недоотримання коштів, а тому з цього моменту обчислюється  строк на звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після  закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 102 КАС України суд може поновити пропущений строк за клопотанням особи, яка бере участь у справі, якщо суду будуть надані докази того, що строк звернення пропущено з поважних причин. Позивачкою не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення.

Оскільки підвищення до пенсії дітям війни нараховується та виплачується разом з пенсійними виплатами, за повний календарний місяць, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають  задоволенню в межах шестимісячного строку, тобто, з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

          Так як відповідач, на якого спеціальним законом покладено обов’язок нарахування та виплати підвищення до пенсії, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій, тому на підставі ст. 11 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» його дії слід визнати неправомірними.

 Крім цього, ОСОБА_1 просить судові витрати стягнути з відповідача, але оскільки вона, являючись інвалідом ІІ групи, згідно з п.18 ст. 4 Декрету КМУ № 43-93 від 30 квітня 1993 року від їх сплати звільнена, та ніяких документів, підтверджуючих понесення нею судових витрат, суду не надала, тому в задоволенні цих вимог їй слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.ст. 3, 6, 7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 9, 11, 99, 100-102, 159, 161, 163 КАС України, суд

                                вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум.

 В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

 Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

                     Головуючий: